Лишень тоді, коли ми покажемо свою силу хоч на частині своєї землі, зверне на нас увагу і Європа
Драгоманов Михайло Петрович — український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, громадський діяч.

Окупація скасовується?

«Румунське питання» виявилося більш складним, ніж здавалося
28 січня, 2020 - 10:41

Київ влаштував кризу у відносинах із Бухарестом, але швиденько її «розрулив» завдяки вчасно знайденому «стрілочнику». Однак чи справді проблема «окупованої Буковини» полягала в неправильному перекладі, і її вже можна вважати розв’язаною?

СОЮЗИ ВЕЛИКІ ТА МАЛЕНЬКІ

Річницю створення «Малого союзу» — Об’єднання Румунських князівств Молдови та Волощини, щорічно відзначають у Румунії 24 січня. В цей день 1859 року Александру Іоан Куза — обраний за тиждень до цього правителем Молдови — був суголосно обраний членами Виборчої асамблеї в Бухаресті очільником Волощини і проголошений правителем Об’єднаних князівств. Таким чином, де факто відбулося об’єднання двох князівств у одну унітарну національну державу. За три роки, 24 січня 1862 року, нова держава була міжнародно визнана й отримала назву Румунія.

Постання «Малого союзу» вважають першим етапом створення єдиної румунської держави. Другим стало поява на мапі світу Румунії в кордонах «Великого союзу» (Marea Unire) у 1918 р., під час правління короля Фердинанда. Тоді, 102 роки тому, відбулося — як написала Всесвітня служба «Радіо Румунія» — «об’єднання з Батьківщиною історичних провінцій з переважно румунським населенням». Серед яких була і північно-східна Буковина.

Цьогоріч, напередодні вже 161 річниці «Малого союзу», румуни, які завжди, готувалися урочисто відзначати важливу для них дату. В музеях, на виставках, у ЗМІ та на офіційних заходах згадувалася історія Румунії, і не лише 1859-й, а й 1918-й рік. Підготовка до святкування тривала своїм ходом, як раптом сусідня країна — тобто Україна — вирішила влаштувати сусідам буквально історичний «холодний душ». У своєму зверненні з нагоди Дня соборності Президент Володимир Зеленський вирішив нагадати, що 102 роки тому Північну Буковину — «зайняли» румуни. Англійською на сайті Президента переклали цей вираз із використанням слова occupied, яке, відповідно, можна перекласти більш жорстко, тобто не «зайняли», а «окупували».

НЕДОРЕЧНА «ОКУПАЦІЯ»

Більшість румунських медіа негайно повідомила про те, що Президент України звинуватив Румунію в окупації Буковини. Стався гучний скандал.

У Києві можуть із цим не погоджуватися, але Бухарест вважає, що приєднання Північної Буковини до Румунії після Першої світової війни було підтримано місцевими мешканцями, закріплено післявоєнними міжнародними договорами, а отже, є цілком законним та легітимним. Як зазначили, коментуючи заяву українського Президента, румунські медіа, 28 листопада 1918 р. «Генеральний конгрес Буковини» проголосив Союз з Королівством Румунія, і це об’єднання було підтверджено переможцями Першої світової війни, які 10 вересня 1919 року підписали Сен-Жерменський мирний договір, де зафіксували новий статус регіону. Тому обурення Зеленського щодо «окупації Румунією Північної Буковини», та ще й напередодні свята об’єднання, виглядало з точки зору румун більш ніж недоречно.

Міністерство закордонних справ Румунії почало вимагати від української сторони пояснень. «Румунська сторона вимагає роз’яснень щодо згадок про Румунію, які з’явилися в нещодавній публічній промові Президента України, висловлює здивування ним та наголошує на необхідності правильного розуміння історії», — наголосило в пресрелізі зовнішньополітичне відомство. Секретар румунського МЗС навіть «викликав на килим» українського посла в Бухаресті.

Київ не став сперечатися по суті питання. Посол України в Румунії Олександр Баньков на своїй сторінці в Фейсбуці пояснив, що в українській версії звернення мови про окупацію немає, а все спричинила помилка перекладу на англійську мову.

Переклад дуже швидко виправили, використавши замість слова «окупували» (occupied) слово «зайняли» (taken).

Румунія нібито була задоволена і більше претензій до України не висувала.

Так що, конфлікт вичерпано? Здається, що так. Але проблема, яка його насправді спричинила, залишилася, і невідомо, коли й де вона про себе знов нагадає.

«СТРАШНА» РУМУНІЯ

Насправді, президентські перекладач не помилилися — Україна на офіційному рівні, як правило, характеризує події більш ніж сторічної давнини як «окупацію». Цей термін можна знайти в офіційних матеріалах на сайтах державних інституцій, в наукових роботах і навіть у сучасних підручниках.

Вітчизняні медіа, навіть державні, регулярно друкують статті з різкою критикою Румунії за її поведінку 1918 року. Зустрічаються матеріали, просто переповнені сумнозвісною «мовою ворожнечі». Можна навести невеличкі цитати з подібних текстів, щоб було розуміння, про що йдеться.

«...вибудувані схеми про «демократичний характер «Великого об’єднання» Румунії» вмить руйнуються, коли згадати як саме території Північної Буковини та Бессарабії увійшли до її складу.

Шлях цього входження майже ідентично був повторений режимом Путіна в 2014 році щодо Криму — військова анексія та подальша окупація».

«Румунія ...випустила в обіг ювілейні монети з зображенням колишньої митрополичої резиденції (тепер — корпуси Чернівецького національного університету), присвячені 100-річчю загарбання української Північної Буковини румунськими агресорами».

Це цитати з публікації Українського державного інформаційного агентства Укрінформ за два останні роки.

У офіційних документах, учбових посібниках та наукових розвідках висловлювання трохи менш яскраві, але термін «окупація» щодо подій 1918 року на Буковині використовується регулярно.

Таким чином, очевидно, що й перекладачі, і спічрайтери Офіса Президента не помилялися — вони просто відтворили існуючі шаблони та використали традиційну в певних колах термінологію. Не подумав і не спрогнозував, що подібні заяви про «окуповану Буковину» з вуст глави держави напередодні румунського свята об’єднання обов’язково спричинять різко негативну реакцію Бухареста.

«НАПАД» МАТІОСА

Щоправда, попередня влада дозволяла собі і не таки випади в бік сусідньої держави. В червні минулого року тодішній Головний військовий прокурор України Анатолій Матіос на свої сторінці в Фейсбук оголосив, що 4 червня скликає нараду з керівництвом силових структур щодо «провокативного відео» з соціальних мереж про те, як 2022 року Румунія може окупувати українську Буковину. Генеральна прокуратура України відкрила провадження через цей ролик, Служба безпеки зайнялася досудовим слідством. Але Іван Баканов, тоді — новопризначений перший заступник голови СБУ, заявив, що вважає питанням, чи варто взагалі привертати велику увагу до подібних відео. Справу, як то кажуть, «спустили на гальмах».

Коли в листопаді минулого року начальник Генерального штабу Руслан Хомчак свій перший візит за кордон на двосторонньому рівні здійснив саме до Бухареста, а 1 грудня українська делегація взяла участь у святкових заходах та військовому параді з нагоди Національного дня Румунії, здавалося, що українсько-румунські відносини стали більш конструктивними і більш доброзичливими.

Але раптом на початку нового року виступ Зеленського знов зробив відносини Києва та Бухареста напруженими.

Чому так сталося? В Румунії деякі коментатори розцінили виступ Зеленського як свідоме намагання надіслати націоналістичний меседж патріотичним колам усередині України. Але в це не дуже віриться. Річ у тім, що промова українського Президента на День соборності стала продовженням його новорічного послання до українців про важливість толерантності та пошуку спільних цінностей (цей принцип навіть отримав у народі назву «какаяразніца»). Було б дивно, якщо б глава держави налаштовував українців на мир, дружбу та єднання з мешканцями України усіх національностей, крім румун, а також поляків та чехів зі словаками, про територіальні здобутки яких 1918 року він теж згадав у своєму зверненні 22 січня.

Зрештою, хай якою була причина, що змусила Зеленського раптом заговорити на дуже складну історичну тему, він точно не врахував однієї важливої обставини — Румунія наразі Україні точно не ворог. (Цю думку, до речі, було б добре засвоїти й українським медіа.)

НЕПОТРІБНА ПОЛЕМІКА

В умовах, коли Україна вимушена боротися з агресором на Сході, «розпалювати ворожнечу» в відносинах із сусідами на Заході точно не є доцільним і продуманим кроком. Тим паче що з іншими європейськими сусідами в нас і так відносини далекі до ідеальних. З Польщею ми сперечаємося через героїв, із Угорщиною — через мову...

Тут не можна не погодитися з колишнім міністром закордонних справ Румунії Крістіаном Дьяконеску, який у ефірі одного з телеканалів, коментуючи висловлювання Президента Україні, наголосив, що Українській державі потрібний певний рівень безпеки, а не полеміка зі своїми сусідами.

«Я думаю, що на даний момент Київ має більш раціонально дивитися на те, як він ставиться до сусідніх держав, особливо з точки зору серйозних безпекових проблем, які в нього є. Я переконаний, що Україні потрібні друзі в регіоні, особливо ті, хто в тій чи тій формі можуть впливати з євроатлантичної точки зору на безпеку в регіоні», — заявив ексміністр, зазначивши, що інтереси безпеки України вимагають дещо мудріших підходів до сусідніх держав.

Більше румунська сторона до скандальної промови Зеленського не поверталася. Очевидно, Бухаресту було достатньо визнання офіційним Києвом помилки, нехай і «помилки стрілочника», тобто «перекладача». Сьогодні Румунія явно не хоче загострювати відносини з Україною, тому що наша держава — і вони це точно розуміють — потребує їхньої допомоги як країни — члена ЄС та НАТО. Залишилося сподіватися, що ця очевидна, в принципі, думка буде в подальшому врахована й українськими перекладачами, спічрайтерами та спікерами.

Наталя ІЩЕНКО
Газета: