Або думай сам - або той, кому доводиться думати за тебе, відніме твою силу, переробить всі твої смаки і звички, по-своєму вимуштрує і вихолостить тебе.
Френсіс Фіцджеральд, американський письменник, найбільший представник так званого «втраченого покоління» в літературі

«Потрібно діяти через «агентів впливу»

Експерти обговорили з падчеркою Андрія Сахарова (дочкою Олени Боннер) Тетяною Янкелевич способи покращення іміджу України у США
19 грудня, 2017 - 10:08

Днями на засідання експертної ради з питань національної безпеки, яку було створено 2014 року з ініціативи Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння, було запрошено відому правозахисницю, падчерку Андрія Сахарова (дочку Олени Боннер) Тетяну ЯНКЕЛЕВИЧ, котра мешкає в США, є противницею режиму Путіна і щиро підтримує незалежність України. Пані Янкелевич — спеціаліст з історії холодної війни Центру міжнародних досліджень імені Уезерхеда, співробітник Центру російських та євразійських досліджень імені Девіса при Гарвардському університеті.

Мета заходу полягала в обговоренні перспектив та потенціалу України у сфері формування іміджу України в США, просування українських інтересів в інформаційно-публічній сфері, оцінки ризиків щодо проросійських ідей у США. Під час засідання зазначеної експертної ради обговорювалися також можливі конкретні кроки щодо подальших заходів спільно з американською громадськістю заради формування проукраїнського середовища в США.

«У США НЕ ЗРОЗУМІЛИЙ ОБРАЗ УКРАЇНИ»

У розмові з українськими експертами пані Янкелевич розповіла, що у США не зрозумілий образ України. Там також не мають ясного уявлення, що таке пострадянський простір, хіба що за винятком нечисленного експертного товариства. Після Майдану Україна дуже мало висвітлюється в засобах масової інформації, сказала вона.

Говорячи про те, з чим асоціюється у США російська влада, пані Янкелевич зазначила, що «всі звикли до думки, що Крим залишається за Росією. Я не бачу з боку США і Заходу спроб, як змінити цю ситуацію, а без посилення санкцій нічого не зміниться», вважає пані Янкелевич.

«ВАЖЛИВО МАТИ КОНТАКТИ В КОНГРЕСІ»

Янкелевич висловила думку, що передусім Україні для пропагування свого іміджу в США чи Європі потрібно залучати людей із пострадянського простору, які розділяють погляди. «У таких людей є широкий доступ до європейських організацій, і вони можуть бути дуже ефективними у формуванні проукраїнського середовища», — наголосила вона.

Разом з тим вона відзначила: «Я — американська громадянка, але не кожен зрозуміє, що я досить обізнана щодо ситуації, і, більше того, хтось може вважати, що я заангажована, і це може зашкодити справі».

Пані Янкелевич розповіла, що не знає журналістів, які емігрували в США і коментують події в Росії, за винятком хіба що Піонтковського, який виїхав нещодавно.

Тож, на її думку, Україні важливо мати контакти в Конгресі, там шукати людей, які зможуть почути і зрозуміти. Вона також вважає, що Україні потрібно діяти через агентів впливу, такі організації, як Національний демократичний інститут чи Пен-клуб, а також через особисті контакти.

«В УКРАЇНИ Є ДОСВІД ЛОБІЮВАННЯ СВОЇХ ІНТЕРЕСІВ»

Тим часом присутній на засіданні експертної ради виконавчий віце-президент Конгресу національних громад України Йосип ЗІСЕЛЬС нагадав, що в України є певний досвід лобіювання своїх інтересів у США.

«2005 року я брав участь у коаліції друзів України, і це посприяло скасуванню поправки Джексона — Веніка. Це ми робили разом з тодішнім послом у США Олегом Шамшуром. Ще тоді я казав йому, що потрібно зберегти таку коаліцію», — розповів він. За його словами, на даний момент до друзів України можна віднести Атлантичну раду США, в якій збираються колишні посли США в Україні та експерти, які спеціалізуються на Україні. Також, додав пан Зісельс, у нас є досвід організації етнічних груп в Європі та Америці, і прикладом цього є написання американськими етнічними меншинами листа Бараку Обамі з проханням надати Україні летальну зброю.

«ЦІЛІСНОЇ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ США ЩОДО УКРАЇНИ ТА РОСІЇ НЕМАЄ»

Цікавою є її оцінка нинішньої влади у Вашингтоні: «Я не відчуваю, що на цю адміністрацію можна покластися. Вона без царя в голові, тому очікувати від неї серйозних підходів не доводиться. Трамп не має цілісної зовнішньої політики, зокрема щодо Росії та пострадянського простору. Загалом я маю враження, що Трамп — не надійна людина у всіх відношеннях. Це — пуста оболонка, наповнена короткими гаслами. Трамп заявив, що дотримався передвиборчої обіцянки з визнання Єрусалима столицею Ізраїлю. А я із самого початку скептично оцінювала перспективу, що вона буде на 100% виконана. Бо його уява і дії міняються швидко, тому що в нього немає переконань», — сказала Янкелевич.

«Як на мене, — відзначила вона, — нинішній держсекретар Рекс Тіллерсон — цілком здорова людина, яка має чітке уявлення і могла б направляти зовнішню політику Трампа, якби така існувала. На жаль, цілісної зовнішньої політики США щодо України та Росії немає».

Після завершення засідання «День» попросив Тетяну Янкелевич розповісти про мету поїздки в Україну й відповісти на декілька запитань.

«УКРАЇНЦІ — ІНШИЙ НАРОД»


ФОТО ВЛАДА МАШКІНА

— Я приїхала в Україну з метою взяти участь у Сахаровських днях в Одесі. І скористалася я цією нагодою завдяки тому, що в Литві, в Університеті Вітаутаса Магнуса (VMU), засновано центр імені Сахарова, присвячений дослідженням демократичного розвитку Andrey Sakharov Center for Democracy Development at Vitautas Magnus University. Мене запросили на це відкриті після того, як Університет Вітаутаса Магнуса попросив моєї згоди і згоди мого брата, оскільки ми є правовласниками імені Сахарова і власниками копірайту Сахарова та нашої матері Олени Боннер. І ми цю згоду дали і отримали запрошення на відкриття Центру імені Сахарова, але мій брат, на жаль, не міг приїхати. Тому приїхала я, і мені влаштували поїздку в Україну.

— Яким ви пам’ятаєте Андрія Сахарова, яку роль він відіграв у вашому житті?

— Андрій Дмитрович у нашому житті відіграв абсолютно унікальну роль. Це були роки напружені, трагічні і водночас щасливі. Для нас була величезна честь, для мого чоловіка і для мого брата, що ми були частиною цієї боротьби. І також частиною боротьби на захист Сахарова в роки його заслання, безсудної і безпрецедентної ізоляції, коли він зазнав жорстокого поводження і порушення всіх своїх прав. Отже, ми були частиною кампанії захисту Сахарова, як я це називаю. І для нас це була величезна честь. А в особистому плані Андрія Дмитровича ми дуже любили і глибоко шанувли.

— Пані Янкелевич, чому Росія, маючи таку людину, яка могла впливати на думку людей, не прислухалася до його думки, а все ж пішла в болото, як ви висловилися рік тому в ефірі одного з українських телеканалів?

Йосиф Зісельс (який супроводжував Янкелевич до «Радіо «Свобода», втрутився в інтерв’ю): — Коли в Росії слухали таких людей? Його закривали, не давали говорити.

Т.Я.: — Це була агресивна більшість, яка не хотіла чути іншої думки. А чому Росія пішла цим шляхом у болото, я не знаю.

Й.З.: — Чому в болото? Вона (Росія. — Авт.) була на своєму шляху — на шляху до реваншистської імперії. Як вона ще могла рухатися.

— То хіба не міг бути шлях, який пропонував Сахаров?

Й.З.: — Жодним іншим шляхом Росія не могла рухатися.

Т.Я.: — Гадаю, це була інерція пострадянської свідомості чи, точніше кажучи, радянської свідомості, яка запанувала в результаті страху перед незрозумілим і незвичним, перед свободою. Свобода — це відповідальність, і я гадаю, що для цього треба ще дорости.

— Але торік ви сказали, що Росія опускається до сталінського Радянського Союзу.

— Я гадаю, що повернення в точності до Радянського Союзу і сталінських часів неможливе повністю. У всякому разі це матиме якесь інше обличчя. Люди просто не розуміють, що в Росії все робиться задля того, щоб там не розуміли і не знали правди про історію, і ті, хто спотворюють історію, — це ті, хто звинувачує в її спотворенні людей, які намагаються об’єктивно її вивчити і дати молодому поколінню історію точно в демократичних поняттях.

— Ви маєте рацію, кажучи про роль історії. Навіть учора (розмова записувалася 15 грудня. — Авт.) на прес-конференції Путін заявив: «Сама Росія складалася складно з багатьох слов’янських племен, 16 чи 32. Врешті-решт, утворилася Русь, частиною якої і центром якої був Київ. І в цьому сенсі наше історичне, духовне та інше коріння дає мені право казати, що в основі своїй ми — один народ». Чому Путін поширює цей міф про єдиний народу і більшість росіян його поділяють?

— Річ у тім, що це філософське запитання. І воно не до мене, я не маю ні філософської підготовки, ні навіть філософського складу розуму, аби міркувати на цю тему. Історія була трагічною і жорстокою, народ пройшов через величезні трансформації.

Так, виробився новий тип радянської людини. І, напевно, цей новий тип не готовий до сприйняття свободи, прав і поваги до прав інших.

Українці — інший народ, і слава Богу. Але я думаю, що всі народи колишнього Радянського Союзу певною мірою проходять через одні й ті ж самі процеси, тільки всі вони перебувають у різних стадіях і, можливо, стоять на місці чи йдуть назад або дуже повільно рухаються вперед. Але це стосується не лише Радянського Союзу, ці процеси однакові, і це ми могли спостерігати у всіх країнах соціалістичного табору.

Микола СІРУК
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments