Про уроки угорського повстання

Цими днями в Угорщині відзначають 60-річчя повстання, яке було придушене радянськими військами з участю органів державної безпеки АVH — аналогу КДБ СРСР. День, коли розпочалась революція, 23 жовтня, став державним святом згідно з рішенням Державних зборів Угорщини 2 травня 1990 року. З нагоди цієї події в посольстві Угорщини минулої п’ятниці було проведено круглий стіл «Угорська революція 1956 року як вияв системної кризи і початок краху прорадянських тоталітарних режимів».

Під час цього заходу «День» мав нагоду поспілкуватися з екс-міністром закордонних справ Угорщини, істориком Гейза Єсенскі, котрий, коли йому було 15 років, брав участь в угорській революції. Він розповів, чому угорці повстали проти сталінського режиму і які уроки було винесено після придушення цього постання.

«ОПІР УГОРЦІВ СПРОВОКУВАЛА ЩЕ Й ПАНІКА КОМУНІСТИЧНИХ ЛІДЕРІВ ТА ІНТЕРВЕНЦІЯ РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ»

— Сталінський період був вкрай нестерпним. Майже кожен десятий угорець перебував у в’язниці або був депортований. І решта населення також жила з постійним відчуттям страху. Зрозуміло, що в перші роки після Другої світової війни економічна ситуація залишала бажати кращого, але відновлення економіки відбувалося. А запровадження комунізму призвело до нестачі продуктів, почалась мілітаризація економіки. І Угорщина, як і інші країни соціалістичного табору, змушена була готуватись до війни. А це означало, що стандарти життя були дуже низькими. І через жорстку диктатуру соціальне життя людей справді було паралізоване.

Але після смерті Сталіна розпочалась так звана «відлига», і тому серед угорського керівництва дехто виступав за істотні зміни, і серед них був прем’єр-міністр Імре Надь, який припинив депортації й випустив багато людей із в’язниць. Він припинив експлуатацію селян, які жили в жахливих умовах. Відтак у країні відбувалось відчутне покращення, але в 1955 — 1956 роках Надя було усунуто від влади, виключено з компартії. І люди дуже боялися повернення ще жорсткішої диктатури. Тому в жовтні студенти сформулювали вимоги із 16 пунктів, які були спрямовані лише на реформу системи управління. І в цьому не було спроби робити виклик Радянському Союзу, позаяк із першими демонстраціями вимоги стали радикальнішими, але контрольованими.

Тим часом угорські комуністи, які запанікували, попросили радянську армію втрутитися й засудити демократичні вимоги як фашистську контрреволюцію. І це ще більше розлютило громадян — молодь і робітників, які називали диктатуру пролетаріату його експлуатацією.

Тому можна сказати, що до революції спричинилися не тільки репресії, спротив угорців спровокували також паніка комуністичних лідерів та інтервенція Радянського Союзу.

«УГОРЦІ ВИСТУПАЛИ НЕ ТАК ПРОТИ КОМУНІСТІВ, ЯК ЗА ДЕМОКРАТИЧНИЙ СОЦІАЛІЗМ»

— То виходить, що угорська революція відбулася спонтанно і не мала ні плану, ні організаторів?

— Справді, до 1956 року абсолютно не було жодної змови, не було жодної організації, яка прагнула би влаштувати революцію. Але водночас інтелектуали організували щось на зразок клубу, який відвідувало дедалі більше людей. Таким чином рух опору виник на низовому рівні, де формулювалися вимоги чи лунали пропозиції. Але ніхто не збирався скидати режим навіть після того, як ми зібрались на масову демонстрацію навпроти статуї польського генерала, який воював за угорців у 1848 — 1849 роках. Ми хотіли наголошувати на вимогах, які висунули студенти і які підтримувала громадськість.

Перша реакція комуністичного керівництва Угорщини була неадекватною. Воно не визнавало, що ці вимоги є легітимними. Перший секретар компартії Ерне Гере негайно засудив демонстрантів і звернувся по допомогу до Радянського Союзу.

— А якими були вимоги?

— Угорці виступали не так проти комуністів, як за демократичний соціалізм. У перші дні революції дуже швидко відновилися партії, які було заборонено 1948 року. І після цього вже виникла вимога запровадити багатопартійну систему, яка існувала до війни. По всій країні було сформовано революційні комітети, і при цьому в країні був порядок.

І після першого тижня повстання у нас були всі підстави вважати: Радянський Союз визнає, що краще мати дружню Угорщину, а не країну, яка перебуває під гнобленням. І справді, ми вважали, що зможемо отримати статус таких країн, як Австрія чи Фінляндія. Країн, які є вільними, але розуміють, що будучи сусідом Радянського Союзу, вони не можуть проводити антирадянську політику і мають координувати зовнішню політику з Москвою.

«РАДЯНСЬКЕ КЕРІВНИЦТВО НЕ МОГЛО СПРИЙНЯТИ ДЕМОКРАТІЮ В КРАЇНІ, ЯКА ВЖЕ БУЛА ЧЛЕНОМ СОЦІАЛІСТИЧНОГО БЛОКУ»

— Що підштовхнуло радянське керівництво до воєнного втручання в Угорщині та придушення революції силою?

— З одного боку, британсько-французька інтервенція в Суеці сприяла військовому втручанню Радянського Союзу в Угорщину. Але, на мою думку, головна причина полягала в тому, що тодішній керівник СРСР Микита Хрущов прийшов до висновку: якщо він дозволить Угорщині стати вільною багатопартійною демократичною країною, то цей приклад можуть взяти інші країни. А це і Польща, і Румунія, і Чехословаччина. І в Москві зрозуміли, що революцію не зупинити поміркованими кроками. І загалом радянське керівництво не могло сприйняти демократію в країні, яка вже була членом соціалістичного блоку.

— Які уроки мав винести світ від провалу угорської революції?

— З одного боку, вона показала, що контролю Радянського Союзу не можна позбутися завдяки внутрішнім діям. Справжня революція неспроможна змінити радянську владу, яка тримала під своїм контролем Угорщину. Інший висновок полягав у тому, що зрештою для СРСР стало зрозуміло: США не планували знищити комунізм, звільняти сателітів Радянського Союзу і взагалі загрожувати його безпековій зоні.

Інакше кажучи, придушення угорської революції безпосередньо пов’язане з політикою мирного співіснування і розрядки, яка настала згодом між цими двома супердержавами.

Радянський Союз усвідомив, що у нього немає підстав боятися агресивного ставлення Заходу і НАТО. А особливо після кубинської кризи стало зрозуміло, що між двома блоками існує баланс. І таке бачення розділеної Європи було сприйнято двома супердержавами саме після 1956 року.

«ЖОДЕН УГОРЕЦЬ НЕ ХОЧЕ ПРИЄДНАТИСЯ ДО ЄВРАЗІЙСЬКОГО СОЮЗУ»

— На круглому столі один із доповідачів сказав, що революція 1956 року пояснюється тим, що угорці мають вроджений революційних дух. І він згадав про революції 1848 — 1849 років, 1918 — 1919 років. Що скажете на це?

— Як історик я можу сказати, що справді існує таке поняття, як національний характер. Але характер змінюється, причому дуже швидко. Це не постійна риса. І її можна зламати. Наприклад, у Польщі через потужну патріотичну традицію дуже сильний дух незалежності. А Угорщина, на жаль, була розділена більшу частину XX століття. Тому, звісно, 1956 рік був натхненням, але після Другої світової війни Угорщина не є такою єдиною, як польська нація. У Польщі католицька церква досі має сильний вплив, хоч сьогодні вона не така сильна, якою була в 1980-х роках.

Угорщина під релігійним кутом зору є більш розділеною. У нас є не лише католицька церква, а й протестантська. В Угорщині, принаймні до 1956 року, були справжні комуністи, а в Польщі комуністи були патріотичними поляками. Угорські комуністи зазвичай думали, що угорський націоналізм є дуже небезпечним. Натомість польський націоналізм мав неабияку підтримку, навіть за часів комуністичного правління.

— Ви пам’ятаєте останній візит Путіна до Угорщини, коли він вперше відвідав меморіал радянським солдатам, які загинули, придушуючи угорське повстання. Як ви це сприймаєте?

— Справді, це був дещо інший візит, бо під час попереднього він поклав вінок біля пам’ятника угорським героям. І це нова Росія. Його нова шовіністична позиція, відверте схвалення Радянського Союзу засвідчує, що Росія хоче утвердити себе. Я не думаю, що Росія планує послати танки в Угорщину, але її енергетичний вплив є досить потужним. Звісно, Росія намагається стати знову дуже сильним гравцем і посіяти розлад всередині ЄС і НАТО. Я думаю, що угорцям, полякам та українцям варто бути більш обережними. Жоден угорець не хоче приєднатися до Євразійського союзу, щоб отримати якусь економічну вигоду. Росія досі залишається нерозвинутою країною. Я думаю, що це погано для росіян, коли країна стільки витрачає на озброєння заради створення сильної армії замість того, щоб покращити рівень життя людей, розвивати інфраструктуру, освіту.

«НАТО Є ГАРАНТОМ МИРУ, ЗОКРЕМА В УГОРЩИНІ»

— Ми бачимо, що Орбан хоче дружити з Путіним, щоби отримувати дешевший газ. Що ви скажете на це?

— Росія посідає монопольне становище і може запропонувати чи спокусити деякі країни, якщо ті гратимуть її гру, продавати газ за дешевшою ціною. Але це свого роду шантаж країни. Значно краще мати альтернативу. Це дозволить зменшити російську ціну на енергоносії, і при цьому не треба покладатись на хабар, чи добру волю Путіна, чи інших лідерів.

У бізнесі важлива конкуренція. Великі поклади газу і нафти є в Норвегії, а нещодавно виявили запаси нафти біля Кіпру. Тому Росія та Азербайджан не зможуть диктувати свою ціну. Багато нафти і газу є в Ірану, який виходить із режиму західних санкцій. Тому більш перспективним є не просити преференцій чи знижок у Росії, а шукати альтернативні джерела. І в такому разі ми можемо мати значно кращі угоди з Росією. Ми не можемо виключати російський газ, оскільки він є відносно близьким до нас. Але не можна дозволити Росії диктувати ціну.

— Останнім часом з’явилось багато статей про загрозу популізму, зокрема згадано прізвище Орбана, Фіцо та інших європейських політиків. Що ви думаєте про таку загрозу, зокрема у вашій країні?

— Подібні припущення мають під собою підстави. Я також критикую деякі підходи Орбана, зокрема його позицію в зовнішній політиці щодо Путіна. Я — атлантист. На мою думку, НАТО надзвичайно важливе і є гарантом миру, зокрема миру і стабільності в Угорщині. Головне занепокоєння Орбана — це консолідація влади в Угорщині та перемога на виборах. Його риторика спрямована на консолідацію голосів політиків, які заявляють, що Брюссель є ворогом. Це не так. Нам потрібні істотні фонди, підтримка з боку ЄС. Я не вірю, що існує справжня небезпека з боку західних країн чи Брюсселя.

— А чи можливе відродження монархії в Угорщині?

— Австро-Угорська монархія — то вже історичне минуле. Її неможливо відновити, і ніхто насправді цього не хоче. Отто фон Габсбург, якого я знав особисто, був реалістом і вважав, що це неможливо. Звісно, є багато спільного в культурі між країнами, які були частиною Австро-Угорської монархії. І не лише в архітектурі, мистецтві. Певна річ, існує спадщина — економічний союз, спільна валюта, але це не Габсбурзька монархія, яка може мати місце в майбутньому. Європейський Союз може розвиватися далі, але не думаю, що це призведе до утворення супердержави.

ДО ТЕМИ

23 ЖОВТНЯ 2016 РОКУ. БУДАПЕШТ. УГОРСЬКА ПОЛІЦІЯ СТРИМУЄ АНТИУРЯДОВУ ДЕМОНСТРАЦІЮ, ЯКА ЗІБРАЛАСЯ НАВПРОТИ МІСЦЯ, ДЕ ВІДБУВАЛИСЯ УРОЧИСТОСТІ З НАГОДИ ВІДЗНАЧЕННЯ 60-Ї РІЧНИЦІ АНТИКОМУНІСТИЧНОГО ПОВСТАННЯ В СТОЛИЦІ УГОРЩИНИ. ТАКИМ ЧИНОМ ДЕМОНСТРАНТИ ВИСЛОВИЛИ НЕВДОВОЛЕННЯ АНТИДЕМОКРАТИЧНОЮ ПОЛІТИКОЮ УРЯДУ НА ЧОЛІ З ВІКТОРОМ ОРБАНОМ / ФОТО РЕЙТЕР