Музика - мало не єдине, що ще не стало для людей яблуком розбрату.
Рей Чарльз, американський співак, музикант, один з найвідоміших у світі виконавців джазу

Загроза військового вторгнення

Для чого Росія розгортає війська біля України й Білорусі
7 червня, 2016 - 11:46
ФОТО REUTERS

Росія завжди оточена ворогами. Ось чому громадянам постійно на федеральних каналах навіюють, що їхня рідна країна - це фортеця і її весь час хочуть зруйнувати. Тож нічого кричати прем’єр-міністрові, що на пенсію 8 тис. рублів у квітучому після анексії Криму неможливо жити. Грошей на індексацію пенсій немає, треба готувати відповідь НАТО. Отже, терпіть, шановані громадяни, і всього вам найкращого.

Узагалі, у діях Кремля просліджуються не оборонні, а виключно наступальні тенденції. Ось НАТО розгортає в Румунії й Польщі систему ПРО. У Москві киплять від обурення. Як же так, вона захищатиме країни Альянсу від російських ракет. Хоча системи спрямовані якраз проти іранських. Захищають від ракет з Росії, значить, цій самій Росії й загрожують. Як інакше розуміти їхні оборонні заходи.

У країнах Балтії на ротаційній основі буде розміщено батальйон американських військ. Чим не загроза. Авжеж, загроза, та ще й яка. Саме час пригадати, яку маленька Фінляндія 1939 року являла смертельну загрозу СРСР. Навіть вирішили довести це силою зброї.

На наведені й інші так звані загрози з боку НАТО у Москві вирішили відповісти розгортанням дивізій і бригад у Західному й Південному військових округах.

Їхня дислокація вельми характерна. У Єльні в Смоленській області, Клинцях у Брянській області та Валуйках у Білгородській області розгортаються мотострілкові бригади. У Ростовській області в Новочеркаську заново формується 150-та Ідрицько-Берлінська ордена Кутузова II ступеня мотострілкова дивізія, у Богучарі у Воронезькій області - танкова дивізія. Штаб 20-ї армії був перебазований з Нижнього Новгорода до Воронежа. Зауважимо, що в пропагандистських цілях дивізія в Новочеркасску має у своїй назві прикметник Берлінська. Назва Західного округу не повинна вводити в оману. Значна частина його периметра припадає на кордон з Білоруссю й Україною.

Отже, Клинці Брянської області до стику кордонів зі згаданими державами приблизно за 60-80 км. Від Єльні до Білорусі трохи більш як 100 км, Валуйки містяться всього за 20 км від українського кордону, від Богучара до Луганської області 120 км. Для танків це просто не відстань. Від Новочеркаська до українського кордону трохи більш як 150 км.           

Виникає просте запитання: від яких підрозділів НАТО захищатимуть російську територію розміщувані підрозділи. Ні в Україні й тим паче в Білорусі ніяких натовських військ немає, й у найближчому майбутньому не передбачається.  Виникає серйозна підозра, що ні про який захист Росії не йдеться. Навпаки, розгортаються наступальні підрозділи, і їхньою метою аж ніяк не є країни НАТО. За всієї антизахідної риторики на федеральних каналах на пряме зіткнення з країнами Альянсу Москва не наважиться.

З другого боку, малоймовірним є масштабне вторгнення російських військ до України. Для цього треба офіційно оголошувати війну, на що Путін і Ко не наважаться. Не в тому стані підвідомча держава, щоб йти на таку авантюру.

При цьому подібні військові ігрища влітають у копієчку. У пресу просочилися відомості, що будівництво в Новочеркаську для потреб військових за первинним кошторисом обійдеться в 5 млрд рублів. Збільшимо цю цифру мінімум удвічі з урахуванням зв’язаної з будівництвом крадіжки. Разом на згадані передислокації знадобиться близько 50 млрд крб. І це лише будівництво, а ще витрати для переміщення особового складу й техніки, утримання на новому місці, розвиток інфраструктури, відрахування до місцевих бюджетів та інші поки не враховані витрати. Військові ігрища вельми дорого коштують. У цілому за найскромнішими підрахунками виходимо на 60-70 млрд руб. (приблизно $1 млрд). І це при тому, що на анексований Крим не можуть знайти всього 15 млрд ($230 млн).

Повернемося до дислокації. Звернемо увагу на Єльню й Клинці. З Україною усе більш-менш зрозуміло. Наша країна вже давно російською пропагандою перетворена на заклятого ворога. Проте від Єльні й Клинців до кордону із союзною Білоруссю не далі, ніж до України. Отже, не лише проти нашої країни націлені розміщувані там мотострілкові бригади.

Тут ми вже маємо справу не з суто військовими проблемами, а з політичними.

Складнощі у відносинах Москви й Мінська були завжди. Поки знаходилися кошти підтримувати режим бацьки Лукашенка, їх удавалося якось вирішувати або згладжувати до чергового загострення. До того ж Кремль цілком влаштовувала дипломатична ізоляція Білорусі та її тісніша прив’язка до Росії.

Становище кардинально змінилося після анексії Криму й агресії на Донбасі. У Мінську швидко зрозуміли, чим загрожують дуже щільні обійми московських друзів і швидко почали шукати ходи на захід. Вилилося це в мінські переговори щодо Донбасу. У результаті дипломатична ізоляція білоруського режиму виявилася прорваною, й почався не такий уже й повільний дрейф на захід.

Якщо відхід України зі сфери впливу Росії завжди болісно сприймався в Москві, то щось подібне з Білоруссю перетворюється на нічний кошмар. Генерали й маршали разом з адміралами чудово бачать на картах, що найкоротший шлях із заходу на Москву через Мінськ і Смоленськ. Їм лячно стає від надуманого ними захоплення російської столиці натовськими військами із заходу через Білорусь і з південного заходу від Києва. Адже генерали завжди готуються до минулої війни. Ось російські генерали й міркують над подібними перспективами.

Звідси випливає, що ніяк не можна допустити дрейфу Мінська на захід. Яким чином? Економічно й фінансово може не вийти. Хитрий бацько може домовитися із західними країнами про допомогу, й вони її нададуть. Припинити торгівлю? В умовах оголошеного контрембарго продукти з Білорусі життєво необхідні в російських магазинах.

Залишається лише одне - загрожувати військовим вторгненням. Для чого під приводом захисту від НАТО й України розмістити бригади й дивізії постійної готовності поблизу саме білоруського кордону. Нехай у Мінську знають про це, і зайвий раз добряче подумають про свої західні рухи.

Щодо загрози Україні, то за всієї її військової реальності зараз чекати вторгнення не варто. Проте наш кордон слід максимально укріплювати відповідним розміщенням військ і розвитком необхідної інфраструктури. Будемо сильними з військового погляду, тоді розмови з Москвою підуть в іншому тоні. Та й сусідня Білорусь почуватиметься спокійніше.

Юрій РАЙХЕЛЬ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments