Бачити красу, слухати... тишу

Відкриється виставка із власної колекції, яка має назву «Музейна збірка «Зупинка-Сторіччя». Цьогоріч ми святкуємо кілька ювілейних дат, зокрема 100-річчя трьох талановитих українських художників: Олександра Карповича Бурліна, Павла Петровича Мірошниченка, та Івана Андрійовича Тюхи. Три долі, три шляхи, три мужності, три таланти... Митці пройшли через горнило бойових дій Другої світової війни, але йшли до своєї мети, незважаючи на труднощі післявоєнного часу, долали перешкоди, щоб займатися тим, чого прагнула душа, що давало змогу забути жахи війни і жити, надихаючись красою і даруючи своє бачення світу оточуючим. Музей сучасного мистецтва України має надію, що цей рік запам’ятається людям творчим і поціновувачам українського живопису не лише перипетіями вірусонебезпеки коронавірусу, а й надзвичайною подією — виставкою «Зупинка-Сторіччя», яка приурочена до поважного ювілею українських живописців, котрі залишили славетну спадщину...

Олександр Карпович БУРЛІН (1920—1994 рр.) народився в м. Хвалинськ Саратовської області. У 13 років залишився сиротою, 1941 року закінчив військове училище в м. Орджонікідзе і одразу потрапив до лав армії. Пройшовши війну й одержавши бойові нагороди, Олександр Карпович опинився в Ужгороді. Саме в Закарпатті йому вдалося реалізувати свою юнацьку мрію стати художником. Навчався у видатних майстрів — Йосипа Бокшая, Адальберта Ерделі та Гаврила Глюка. Він розвивав свій художній смак і набував досвіду, навчаючись також у Всесоюзному заочному художньому інституті. Працював художником газети «Радянське Закарпаття», а згодом, з 1949 року — у виробничих майстернях Закарпатського відділення Художнього фонду УРСР. Брав участь в обласних, республіканських і закордонних виставках, мав персональні виставки в Ужгороді. Виконував переважно пейзажі — цілісні картини з єдиним простором, в узагальненій реалістичній манері, добірній колористичній гамі Твори Олександра Бурліна зберігаються в музеях України, Росії та у приватних колекціях в Україні й за кордоном.

«СКАЗАННЯ ПРО УЖГОРОДСЬКИЙ ЗАМОК», 1961 Р. ОЛЕКСАНДР БУРЛІН  

Павло Петрович МІРОШНИЧЕНКО (1920 — 2000 рр.) родом із Луганщини. Змалку любив малювати і мріяв поступити до Художнього інституту, але життя внесло свої корективи. Спочатку служба в армії, а потім Друга світова війна. Він пройшов бойовий шлях від Керчі до Праги й одержав ордени і медалі за свою самовіддану службу. Навчатися почав після війни, закінчив Кримське художнє училище ім. Г. Самокиша. 1951 року працював вчителем у балаклавській школі, а з 1953 р. викладав у будівельному технікумі, керував севастопольською студією самодіяльних художників, працював у майстернях Художнього фонду. Павло Петрович брав участь в обласних, республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках. Що ж справляє на нас у творчості Павла Петровича найбільше враження? Тиша! Про неї він мріяв у роки війни, втілював її у своїх картинах. Пейзажі у нього не беззвучні: перегукуються гудками катер та буксир («Інкерман»), дме буремний вітер у яхтові вітрила («Яхт-клуб»), слухають крики чайок кораблі на ремонті, дзижчать комахи над вогненними полями Інкерманських передгір’їв... Нині полотна Павла Мірошниченка належать до колекцій музеїв України, Росії, Франції, Німеччини, США, Японії, Польщі, Чехії та є окрасою приватних колекцій.

Іван Андрійович ТЮХА (1920—2005 рр.) народився на Київщині. Поступив до київської художньої школи, де засвоював ази творчості. Далі вчитися йому не довелось, бо з першого дня війни хлопця призвали до армії. Тільки після війни, з нагородами й відзнаками за участь у бойових діях, Іван поступив до Київського художнього інституту на факультет живопису. Навчався у Сергія Єржиковського, Володимира Костецького, Іллі Штільмана, Георгія Меліхова... Майстер працював у галузі станкового живопису, його картини неодноразово експонувалися на численних виставках, публікувалися в ілюстрованих каталогах, книгах, часописах. Роботи митця не шокують метафізичними одкровеннями, не апелюють до підсвідомості, не претендують на філософське осмислення. Вони на диво прості — і незбагненні у своїй простоті. В його пейзажах відсутній ідилічний, рафінований романтизм, дзвінкий пафос. Вони легкі, ліричні і зворушливо правдиві. У пейзажах цього майстра немовби оживає вітер. Подеколи він теплий і лагідний, місцями холодний і нещадний, але його подих завжди відчутний... Ці прекрасні картини зберігаються в музеях, галереях, приватних зібраннях України, США, Франції, Канади.

Виставка триватиме до 28 листопада.