Суспільство, яке рівність ставить вище свободи, не отримає ні того, ні іншого.
Мілтон Фрідман, американський економіст, лауреат Нобелівської премії

«Батько завжди боровся»

Концерт пам’яті Сергія Олійника, жорстоко вбитого в Києві військового, влаштував його син
17 липня, 2017 - 16:37

«Минуло понад два тижні, як не стало мого тата. Не пам’ятаю такого моменту у свідомому житті, щоб я не торкався інструмента протягом 15 днів поспіль... Я дуже стараюся вийти з цього стану, й саме тому перший свій виступ хочу присвятити моєму батькові», — анонсував подію у Facebook музикант Ярослав Олійник. Грав він у парку Тараса Шевченка, біля пам’ятника Кобзарю. На цьому місці Ярослав часто виступав і раніше, а батько приходив послухати сина.

Нагадаємо, 22 червня Ярослав Олійник проводив вуличний концерт біля Золотих воріт. Незнайомець став чіплятися до хлопця з погрозами. Батько Ярослава, Сергій Олійник — ветеран АТО, демобілізований начальник розвідки 1-го батальйону 14-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, заступився за сина. А кривдник кілька разів вдарив його ножем і потрапив у серце. Напередодні, 21 червня, син зіграв на випускному іспиті в Національній музичній академії імені Петра Чайковського, де вчився на піаніста. Родина святкувала успіх і будувала плани...

«СИН ДЛЯ НЬОГО БУВ УСІМ»

Спочатку людей біля пам’ятника було небагато, але швидко утворився натовп, зібралось десь півтори сотні слухачів: друзі Сергія та Ярослава, музиканти, охочі підтримати родину загиблого. Хлопець почав з авторської композиції «Хвилювання душі». Написав її недавно і вперше виконав, коли з батьком їздив у зону АТО з волонтерською місією від Українського дому. У Щасті Луганської області Ярослав зіграв сольний концерт для військових і місцевих жителів. «Це була дуже хороша подія. На мій погляд, спілкування через музику душевніше, ніж словами. Такі концерти потрібні, щоб налагодити зв’язок між сходом і заходом», — згадує про подію телеоператор Костянтин Шандибін.

Костянтин знав Сергія півтора року — відтоді, як розвідник повернувся з фронту. Потім вони не один раз їздили на схід з волонтерськими місіями Українського дому. «У Сергія була хвора спина, йому здоров’я не дозволяло служити далі, але він не відмовлявся від поїздок на схід, — розповідає Костянтин. — Сергій і тут, «на гражданці», не припиняв боротися. Допомагав мігрантам, військовим. Воїни АТО повертаються сюди і не можуть дати собі раду. Або швидко спиваються, або йдуть заробляти у кишенькові батальйончики. Сергій намагався знайти їм місце в цивільному житті — так само, як знайшов його собі».

Сергій завжди рвався до побратимів із 14-ї ОМБр. «Постійно їздив до них, допомагав зібрати бодай щось: автозапчастини, солодощі, — продовжує Костянтин Шандибін. — Та й просто поговорити з людьми важливо. Бо зараз ЗСУ забезпечені нормально, а от спілкування не вистачає. Сергій повертався зі сходу просвітлений і одразу питав, коли наступна поїздка. І також він постійно розповідав про сина. Я ще не знав Ярослава особисто, але знав про нього майже все: де та як він вчиться, як грає. Син для нього був усім. Мабуть, він був на всіх концертах сина, крім закордонних». 

«НАЙМЕНШЕ, ЩО Я МОЖУ ЗРОБИТИ»

Під час концерту Ярослав виконував свої композиції, імпровізував, грав улюблені мелодії батька. За словами хлопця, його батько любив епічну музику — таку, що викликає бурю емоцій.

Дмитро Новицький  познайомився з Сергієм Олійником трохи більш ніж місяць тому, коли Ярослав виступав на Оболонській набережній. «Діалог, який у нас відбувся, показав мені, що Сергій є правильною, мужньою людиною, — говорить Дмитро. — Сергій розповів, як у зоні АТО вони з іншими військовими проходили певний маршрут — і перед ним підірвався на міні 30-річний хлопець. Моя репліка була: «Мабуть, внутрішньо перехрестились, що, слава Богу, не ви?». Він відповідає: «Ні. Краще б я. Хлопцю 30 років, двоє дітей, а я вже пожив». Такою він був людиною. І його син, як на мене, — краща характеристика Сергія. Те, яку чудову людину він виховав».

Одна з композицій, зіграних Ярославом, називається «Інь і Янь». «Це — про вічне протистояння, про боротьбу добра і зла, — пояснював слухачам музикант. — Мій батько завжди боровся. Боровся за справедливість. Боровся проти зла. Він боровся до останнього подиху. І ми теж маємо завжди боротися, бо зло є усюди, ззовні й усередині кожного з нас. Але якщо ми намагатимемося боротися проти цього зла, світ стане значно кращим. Це — те, чого мій батько прагнув найбільше».

Ярослав Олійник закликає всіх стежити за розслідуванням вбивства його батька. «Сказали, що суд буде через два місяці після скоєння злочину. Гадаю, це станеться приблизно за місяць. Слідчі дії тривають, я не знаю, коли саме відбудеться суд. Опитували свідків, зокрема мене та мою маму. Зараз іде якась експертиза, — каже хлопець. — У нас є багато свідків, які все бачили і можуть підтвердити всі події тої трагедії. Сподіваюсь на справедливе рішення суду».

Нині Ярослав планує далі створювати музику, давати концерти і ще — берегти пам’ять про батька. «Це — найменше, що я можу зробити для батька: присвятити йому концерт і трохи розказати людям про те, яким він був, — розмірковує Ярослав Олійник. — Батько завжди був першим слухачем моїх композицій, давав поради, і я дослуховувався до нього. Тепер цього не буде, але я гратиму на його честь. У його пам’ять працюватиму далі».

Марія ПРОКОПЕНКО, «День», фото Бориса КОРПУСЕНКА
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments