Працювати треба ідейно, щоб дати свою духовну лепту для рідного народу
Кость Левицький, український державний діяч, адвокат, публіцист

Царівна із Червоної книги

Очеретяній ропусі загрожує, головним чином, знищення місць її існування
26 липня, 2018 - 17:13

У багатьох країнах Європи вона перебуває під охороною, в Україні ж занесена до Червоної книги й найбільше поширена у Волинській, Львівській і Рівненській областях. Природоохоронний статус нашої героїні — Червона книга України (категорія «Вразливі види»), Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі («Види, що підлягають особливій охороні») та «Червона книга хребетних Міжнародного союзу охорони природи (МСОП)».

Західне Полісся, — розповів біолог Анатолій ВЛАСКІН, — це крайня східна територія проживання очеретяних ропух. Їх завжди було тут небагато, і прикро, якщо не стане зовсім. На Рівненщині очеретяні ропухи облюбували собі піщані грунти в Зарічненському, Дубровицькому, Рокитнівському районах. Подобається їм і місцевість поблизу Шацьких озер у Волинській області. Безхвостих приваблюють піщані горби та кар’єри з постійними водоймами, які мають невеликий вміст заліза і кальцію у воді. Тож не дивно, що віднедавна їх почали бачити й на піщаному кар’єрі, що розташований на дачному масиві поблизу Рівного.

Люди, які геть забули свої пізнання з природознавства, вважають, що ропухи та жаби —  одне й те саме але насправді це зовсім не так, — каже біолог. — Представники родини ропух, на відміну від жаб, мають суху, зроговілу, із чисельними горбиками та бородавками шкіру. Вона дозволяє заощаджувати вологу й  дає змогу ропухам виживати там, де інші земноводні просто не живуть, наприклад, у горах та пустелях. А ще ропухи мають за очима великі залози — паротити — і не мають зубів. Задні кінцівки в них відносно короткі, тому ропухи погано стрибають, але ходять і навіть бігають. Активні ропухи переважно у сутінках та вночі. Вони погано плавають, настільки, що швидко тонуть у глибоких водоймах. Зате можуть піднятися на пень, вилізти з ями і рухатися по похилій поверхні. Жаби ж , на відміну від ропух, мають гладеньку вогку шкіру, через яку добре проникає волога, зубки та відносно довгі задні кінцівки, що дозволяють їм стрибати на  кілька метрів.

В Україні водиться три види ропух: сіра, зелена та очеретяна.

Очеретяна — найменша серед них, і при цьому вона найгучніша. Уявляєте, голоси самців у шлюбний період розносяться на декілька кілометрів. Частота їхніх криків становить 1550 Гц, а пісня триває півсекунди. 

Очеретяну ропуху (правда, досить рідко) можна зустріти на галявинах, у лісах, садах, на городах, луках, у парках, дюнах, на пустищах, сільськогосподарських угіддях, на морському узбережжі, на берегах річок, озер і водосховищ. Вони  віддають перевагу сухим ділянкам, що добре прогріваються і межують із вологими зниженнями. Можуть зустрічатися навіть на висоті до 2600 метрів. Проводячи майже все своє життя на суші, розмножуються лише у воді.

Головні причини зниження чисельності цих безхвостих — руйнація біотопів та хімічні забруднення, особливо випадіння кислотних дощів, — зауважив Анатолій Власкін. — Очеретяні ропухи в багатьох районах Західної Європи стали рідкісними, їхні природні біотопи знищуються в результаті розвитку сільського господарства та урбанізації, що швидко поширюється. Наприклад, у Північній Німеччині вони залишилися переважно на картопляних полях.

Харчуються очеретяні ропухи жуками, мурахами, хробаками, равликами, комарами, знищують паразитів, регулюють чисельність дрібних гризунів, але ж і самі є ланкою харчового ланцюжка. Охочих поживитися беззахисною тваринкою чимало. У неї є багато ворогів: борсуки, норки, видри, тхори, птахи, риби. Але чи така вже вона беззахисна? Виявляється, більшість хижаків обходять очеретяну ропуху десятою дорогою, бо терпіти не можуть смаку рідини, яку виділяють її спеціальні залози. Проте чаплі, лисиці і змії ковтають безхвосту так швидко, що вона не встигає скористатися своїм захисним механізмом. Іноді очеретяна жаба послуговується іншою тактикою. Як і багато інших жаб та ропух, у разі небезпеки вона роздувається, щоб виглядати значно більшою і таким чином залякати ворога.

Люди чомусь (до речі, зовсім несправедливо) вважають, що ропухи об’їдають на їхніх грядках полуниці, псують овочі. Якраз навпаки — вони допомагають знищувати тих, хто це робить. Уночі, коли втомлені городники сплять, ропухи виходять на своє полювання.

Прихований нічний спосіб життя ропух, як й інших земноводних, є однією з причин того, що в фольклорі їх  часто пов’язують із таємничим підземним світом, а в міфологічних уявленнях багатьох європейських народів такі істоти виступають як зачаровані люди.

Поширені повір’я, що ці тварини викликають хвороби людей, знищують врожаї та приносять посуху — звісно ж, забобони. Як і те, що вбивство ропухи чи жаби викликає дощ, або що після дотику до неї можуть виникнути  бородавки на шкірі людини (чи, навпаки, їхні виділення можна використовувати від бородавок). А ще, якщо жаби виступають героями казок, то ропушок туди не беруть, здебільшого це симпатичні зелені жабки, які вміють гарно плигати і співати.

Тривалість життя очеретяних ропух у природі становить 12—15 років і залежить від багатьох факторів, у тому числі й нашого ставлення до них. Трапляється, люди бояться їх і  вважають гидкими. А дехто навіть намагається знищити, як побачить.

На щастя, реалізація  європейських програм зі збереження очеретяних ропух, зокрема створення тимчасових водойм для розмноження, виявилася успішною, і на деяких територіях їхня чисельність суттєво збільшилася. А тому ситуація, коли ми бачитимемо очеретяних ропух лише на малюнках чи фото, як дивимося зараз на окремі види, що зникли з лиця Землі, вже менш ймовірна.

Хтось, певно, подумає: чи до очеретяних ропух нам зараз? Самим би не потрапити до Червоної книги. Але ж так хочеться, щоб нашим дітям і онукам довкілля залишилося таким, яким ми його пам’ятаємо з дитинства. Із зеленими лісами, чистими джерелами, співучими птахами, розмаїттям квітів. А у цьому світі, впевнена, вистачить місця й очеретяним ропухам та їхнім пуголовкам. Бо ропухи й жаби — незамінна ланка у великому ланцюгу екологічної рівноваги, від якої безпосередньо залежить наше здоров’я й здоров’я наших дітей та онуків.

Людмила СТУПЧУК
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments