Які ж несвоєчасні рішення можновладців... Коли вони за що-небудь, нарешті, після довгих сумнівів вирішують взятися, життя вже пішло вперед, і вони знову залишаються перед розбитим коритом.
Павло Скоропадський, український державний, політичний і громадський діяч, останній гетьман України

«Фоа-Хока» — урбаністичний ескапізм

Відомий український гурт, який грає індустріальну музику, розповідає про своє ставлення до реалізму сучасності
11 лютого, 2010 - 00:00

У сучасному суспільстві немає єдиної оцінки для такого явища, як ескапізм. Поняття це створене від англійського слова «escape» — утікати. І якщо одні розумні люди вважають, що це відхід від реальної дійсності у світ ілюзій або у сферу псевдодіяльності, то інші, не менш розумні, називають ескапістами тих, хто не бажає втискуватися в рамки загальноприйнятих стандартів.

Учасники гурту «Фоа-Хока», одного з найбільш екстравагантних на українській альтернативній сцені, називають свою музику радикально-ескапістською.

«Фоа-Хока» була створена 1991 року в Чернігові музикантами Дмитром Куровським (вокал, синтезатор, флейта) і Владиславом Дихтяренком (синтезатор, гітара). Гурт майже відразу з миті створення почав розширювати географічні рамки, беручи активну участь в акціях Харківського творчого об’єднання «Нова Сцена». А 1994 року прийняла до складу київського музиканта Івана Москаленка (бас-гітара).

Музика міста, написана городянами: індустріальні тенденції мистецтва 1990-х, поліфонія, поєднана з емоційно тихим співом, фольклорні традиції... Гурт упродовж уже другого десятиріччя зберігає вірність своїй творчій позиції, нанизуючи на урбаністичний стержень нові музичні ідеї.

У 1990-ті «Фоа-Хока» успішно гастролювала Східною Європою, брала участь у великомасштабних фестивалях «Нової Сцени». З 1997-го почала співпрацювати з експериментальними відеопроектами київського арт-об’єднання «Sampled Pictures Creative Unit». Створені у результаті цієї співпраці відеороботи демонструвалися в Україні, Польщі, Німеччині, Франції, Росії та США.

1999-го музиканти «Фоа-Хока» створили лейбл «SKP Records», де випускають свої та близькі за духом індастріел-проекти.

Із 2002 року «Фоа-Хока» стала відкритим колективом для будь-яких артистів, котрі виявили однодумність із її учасниками.

Наразі гурт переважно працює в студії. Музика стала складнішою і більш вишуканою, музиканти використовують цілу низку інструментів: флейту, скрипку, мідні інструменти, синтезатори, бас-гітари, гітари. У музиці міста тепер виразно вчуваються: нова хвиля, техно, психоделічний ембіент, експериментальний рок. Цьогоріч у січні на студії «SKP Records» вийшла компіляція «Tracks Off: The History, Vol 2» (1993 — 2009). Це нові й невидані треки з відеокліпами, випущені у форматі CD / DVD / web EP.

Про сьогоднішню діяльність «Фоа-Хока» я попросила розповісти одного із засновників гурту — Дмитра Куровського. У розмові взяли участь музиканти Сергій Дубровський і Євген Ходош (засновник одного з цікавих харківських гуртів «Казма-Казма»), а також Олег Чорний, який представляє арт-об’єднання «Sampled PIctures Creative Unit».

Відкритий проект «Фоа-Хока» продовжує розширювати свої радикально-ескапістські лави...

— Для того, аби слухати вашу музику, чи потрібно слухачеві бути підготовленим?

— Так, це необхідно. Довгий час ми спостерігаємо і вивчаємо «непідготовлену публіку». Й розуміємо, що ці люди є гострою формою байдужості. Музика «Фоа-Хока» є такою собі жорсткою карикатурою на культ «дебілстайлу» XX і XXI сторіч. Наша музика — це заклинання, як вуду, енергія, спрямована в саме серце свідомої неінтелігентності внутрішнього й зовнішнього раба.

— Чи не було у вас протиріч між творчим і нормальним обивательським життям, чи вдається мирно співіснувати?

— На наш погляд, гармонії між творчим і обивательським середовищем не існує.

— Ви займаєтеся не лише музикою, а й численними арт-проектами. Як ви це встигаєте, потрібно ж багато енергії, фізичних сил?

— Ми рівняємося на Lee Scratch Perry! Він у своїх «за сімдесят» устигає! (Lee Scratch Perry — легендарний ямайський виконавець регі й даб-музики. — Т. Є.).

— Музика для вас — це спосіб утекти чи спосіб відсторонитися?

— Музика для нас є глибоким одкровенням і радістю. Також це дуже збудлива річ. І ще — мрія!

— Чому ви так часто використовуєте синтезатори?

— Синтезатори дуже допомагають експериментам. У них виразний момент несподіванки й ефект альтернативного звучання, чарівна звукова галактика.

— Як ви вважаєте, у музиці може поєднуватися образ міста й образ дороги? Дорога, на мою думку, — це поняття, зовсім не пов’язане з урбанізмом.

— Дорога — це образ. У тому числі й міста, в якому наші долі й наше кохання.

— Наскільки глядачам дозволено не погоджуватися із пропонованим їм відеорядом у кліпах «Фоа-Хока»?

— Що означає дозволено чи ні? Ані музикант, ані відеомейкер не може глядачеві що-небудь дозволити або заборонити. У свою чергу глядач не може заборонити музиканту писати музику або режисеру знімати кліп. Безумовно, відеоряд є нав’язуванням своєї ідеї образотворчого рішення. Як будь-який кліп або будь-яка екранізація літературного твору. Так само, як ілюстрація в книжці, яка також є нав’язуванням свого бачення персонажів читачеві. У глядача завжди існує невід’ємне право не приймати цю візуалізацію або цю ідею. Натиснути кнопку дистанційного пульта й вимкнути телевізор, піти з конкретного сайту, вимкнути комп’ютер узагалі, встати й піти з глядацької зали під час перегляду фільму тощо. Творча людина теж має невід’ємне право вважати, що глядач «не доріс» до прийняття й розуміння створеного нею.

— Чи пов’язана ваша музика з реальністю, чи образи виключно придумані?

— Музика відображає життя, показуючи альтернативні реальності та розповідаючи різні цікаві історії й таємниці. Кожного сучасного музиканта можна порівняти з радіостанцією, яка транслює його музику, і природно, що таким чином відбувається процес знайомства придуманих образів із реальністю.

— Розкажіть про «SKP Records».

— У назві зашифроване словосполучення «Escape records» — записи втікача. Наш самвидав-лейбл народився 1999 року. Випускали касети і диски локальних індастріел і хардкор гуртів. Пізніше «SKP Records» концентрувалися на електроніці, даб та імбієнт напрямах, і до нинішнього року в каталозі налічується вже близько 90 релізів українських артистів. Окрім альбомів «Фоа-Хока» та «VzyalSoundSystem», виходять історичні компіляції «Dub In UA: Ukrainian Dubstyle Chronicles» і серія релізів «Suburban Dub».

— Чи хотілося вам коли-небудь переробити вже написану музику?

— Найцікавіші музичні знахідки «Фоа-Хока» розвиваються і живуть багато років... Такі композиції, як «Good News», «Забутій Хiт», «Телескоп», «Звук Ти Нiхто» трансформуються в нові музичні форми. Наші ідеї поділяє багато талановитих сучасних музикантів, не лише українських, а й європейських. Тому музика — постійно в розвитку.

Відкритий творчий проект, яким є «Фоа-Хока», — це найкраще підтвердження того, що докори ескапістів у відриві від реального світу дуже перебільшені. Розширення географічних і культурних кордонів, гадаю, є дивним способом для взаєморозуміння між людьми, що говорять різними мовами й виховані на різних музичних традиціях. Нещодавно лідер відомої американської групи «Гоголь Борделло» Євген Гудзь, який також давно і плідно є однодумцем «Фоа-Хока», включив новий трек гурту до свого виступу як діджея. А це означає, що дуже скоро урбаністична музика «Фоа-Хока» сплететься зі звуками далекої міської екзотики.


У статті використано інформацію з офіційного сайту гурту.



Тетяна ЄЖОВА
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ