Працювати треба ідейно, щоб дати свою духовну лепту для рідного народу
Кость Левицький, український державний діяч, адвокат, публіцист

Картина-ікона

У Львові демонструють програмний твір Михайла Бойчука
12 вересня, 2018 - 16:30

Картина «Під яблунею» — одна із небагатьох дивом збережених станкових робіт славетного Михайла Бойчука, яка 45 років тому разом із приватною колекцією художниці та громадської діячки Ярослави Музики увійшла до музейної збірки і тепер перебуває в постійній експозиції Музею європейського мистецтва ХІХ — ХХІ ст. (вул. Стефаника, 3), і це — відділ Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького. Про це «Дню» розповіла науковий працівник відділу Ірина СУРМАЙ.

«Твір знаменитий, найперше, авторством — написаний засновником національної школи монументального мистецтва і творцем такого цілісного культурного феномену перших десятиліть ХХ століття, як «бойчукізм», — говорить Ірина Сурмай. — По-друге, місцем і періодом створення, коли Михайло Бойчук працював у Львові між1910—1914 роками. Ймовірно, він датований 1912—1913 роками. Адже саме тоді чітко окреслюється індивідуальна творча місія митця щодо створення національного монументального стилю шляхом синтезу візантійсько-руських іконописних традицій  з декоративізмом і символізмом народного примітиву. У цьому сенсі картина «Під яблунею» є програмним твором Михайла Бойчука, коли алегорично-символічний сюжетний образ «Плодючого дерева» інспірує цілком конкретні ідейно-творчі та художньо-естетичні завдання».

Науковець зазначає, що картину Михайла Бойчука «Під яблунею» часто називають іконою, оскільки мальована вона темперою по золоту на дошці в іконописному стилі: «За сюжетом, композиційною будовою і художньо-технічними прийомами твір абсолютно відповідає концептуальному змісту творчості Михайла Бойчука, котрий у поняття монументального стилю вкладає не так широкоформатне, масштабне за розмірами, як піднесене й величне щодо образності, значущості теми, філософсько-концептуальної наповненості етико-естетичної концепції. Сюжетний образ полотна глибоко символічний — навіяний образом «Плодючого дерева», «Садом» Григорія Сковороди, а тому містить у собі глибинний підтекст, що потребує прочитання в різних планах, охоплює цілий вузол художньо-естетичної та моральної проблематики. Картина «Під деревом» — це образ-символ, алегорія конкретної ідеї, а головне — програмний концепт».

ФОТО РОМАНА БАЛУКА

Унікальне значення картини «Під яблунею» визначається також тим, що майже увесь творчий доробок Михайла Бойчука, як і більшості його учнів, було винищено аж до самих основ сталінським режимом після арешту і розстрілу Бойчука 1937 року (збереглися лише окремі живописні твори, більше рисунки, ескізи, а ще — репродукції та світлини). Репресивні органи чинили безжально щодо творчості бойчукістів, розуміючи їхнє національне значення саме для України, для утвердження самобутнього українського мистецтва — гідного найвищого місця у світовій культурі. Адже сучасні дослідники вписують ім’я Михайла Бойчука в один ряд з такими провідниками світового авангардного мистецтва ХХ століття, як Пабло Пікассо, Анрі Матісс, Поль Гоген, Казимір Малевич, Олександр Архипенко. «Як і кожен із них, Михайло Бойчук започаткував унікальний метод пластичного мислення шляхом звернення до традиційних національних художніх форм у поєднанні з оригінальною експериментально-авангардистською манерою», — відзначає Ірина Сурмай.

Вперше картина «Під яблунею» була представлена на виставці «Бойчук і бойчукісти» 1990 року у Львові та Києві. Цей унікальний експонат потрапив до музею 1973 року разом із приватною колекцією Ярослави Музики, котра у львівський період життя художника творчо співпрацювала з ним і з колом його послідовників. «Ярослава Музика мешкала в будинку на вул. Чарнецького, де була розташована майстерня Бойчука (тепер — вул. Винниченка, 26), і спромоглася зберегти значну кількість архівних матеріалів і деякі твори, які залишились після переїзду художника до Києва», — розповідає Ірина Сурмай. І додає, що Бойчук був свідомий того, що його праця зі створення нового національного мистецтва — це тривалий процес, і його працю мають розвивати прийдешні покоління: «Часом він скрушно зітхав, побоюючись, що не побачить результатів колективної праці своєї школи, ніби відчуваючи свою ранню смерть і фатальну трагедію творчого доробку бойчукістів».

Тетяна КОЗИРЄВА, Львів
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments