Кобзарська елегія

Вернісаж триватиме до 20 вересня у Національному музеї Тараса Шевченка. Про концепцію виставки, особливості добору та розташування експонатів розказав «Дню» автор, відомий колекціонер і мистецтвознавець Володимир ЯЦЮК:

— «Мозаїка цілості» — це передусім спроба поєднання різнорідного матеріалу: від скульптури, малої пластики, жетонів, листівок аж до оригіналів спадщини Тараса Григоровича (понад 300 експонатів). Проте ця мозаїка вмотивована, а за фрагментами можна цілісно сприйняти пошанівок Т.Г. Шевченка.

Виставка присвячена 150-річчю поховання Кобзаря в Україні й складається з кількох тематичних розділів. Початок експозиції — це матеріали про смерть Шевченка: репродукція з посмертної маски Тараса Григоровича й портрет, виконаний за нею Василем Масютиним, фото організатора перепоховання — Михайла Лазаревського, а також унікальні світлини візитівкового формату Олександра Лазаревського та Григорія Честахівського, які за дорученням української громади супроводжували прах Шевченка з Петербурга до Канева, і Марії Денисенкової, яка допомагала в організації похорону. У цьому ж розділі подано добірку листівок початку ХХ століття, які відтворюють останній шлях Кобзаря: Петербурзька академія мистецтв, Невський проспект, Миколаївський вокзал, Москва, Тула. Орел, Севськ, Глухів, унікальна стереопара «Ланцюговий міст», церква Різдва... Також залучено мистецькі твори й інші матеріали, присвячені вшануванню дня відходу або перепохованню в Україні. Серед них — «В день скону» Ю. Федьковича (1866 р.), поштові картки 1911 року з малюнками Івана Косигіна, на яких зображено могили Тараса Шевченка, «Елегія на смерть Шевченка» Осипа Москвичіва.

Другий розділ присвячено «Братерству Тарасівців». Це була політична організація, створена молодими людьми, вихідцями з Харківського університету. 1891 року під час експедиції, очолюваної Олександром Русовим, вони піднялися на Чернечу гору й оголосили про заснування «Братерства». Серед його членів — Іван Липа, Віталій Боровик, Михайло Коцюбинський, Володимир Самійленко, Борис Грінченко. Ця частина експозиції повністю присвячена 120-річчю з дня заснування організації. Програма «Братерства» була передусім культурно-освітньою, проте її кінцева мета — політична незалежність України. На виставці представлено одні з перших світлин могили Тараса Шевченка (1868—1869 рр.), зроблені Варфоломієм Шевченком, фото М. Коцюбинського, В. Боровика, І. Липи, «Призначення України» Юрія Липи з дарчим написом, автограф і візитівку Миколи Вороного 1919 р., вірш «Україні» В. Самійленка. Цілий блок експонатів присвячено Миколі Міхновському, також вихідцю із «Братерства Тарасівців» — його знаменита робота «Самостійна Україна», переклад повісті Шевченка «Музыкант» («Музика») тощо.

Представлені унікальні оригінали праць знаменитих біографів Т.Шевченка: «Жизнь и произведения Тараса Шевченко» Д. Чалого з бібліотеки Є. Чикаленка, «Жизнь украинского поэта» та «Об изучении личности Шевченка» Олександра Кониського, «Шевченко як маляр» найкращого дослідника малярської спадщини Кобзаря Олекси Новицького (1914 р.), автограф Павла Зайцева, унікальна критична розвідка текстів «Кобзаря» Олександра Дорошкевича, опублікована у «Киевской старине».

Експонати групуються за схемою «книжка-автограф-портрет». Також представлений каталог виставки робіт Тараса Шевченка в Історичному музеї в Москві, організованої Новицьким, жетони, що продавалися на цій виставці. Подано теж каталог Василя Тарновського, який за життя зібрав понад 1000 експонатів, пов’язаних із Шевченком. Його зібрання стало основою Національного музею Тараса Шевченка...

У розділі «Будеш, батьку, панувати» подано матеріали зі свята відкриття пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві 1903 року. Тут ми бачимо унікальне фото 1903 року, на якому понад 80 видатних українських діячів. Усі вони долучилися й до вшанування Тараса Шевченка. Але дехто, наприклад Микола Вороний, Панас Мирний, Борис Грінченко, не потрапив на фото. Їхні портрети доповнюють основну світлину. На вшануванні «артистам мови» вручався срібний позолочений жетон, зокрема такий був у Ганни Барвінок. Вперше представлено повне видання «Енеїди» Котляревського і твори, присвячені Шевченкові, — збірки С. Єфремова, І. Стешенка, спогади Євгена Чикаленка з автографами, рідкісне видання «Історії України-Руси» Миколи Аркаса, одне з ранніх видань «Історії українського народу» Михайла Грушевського, де він пише про колосальну роль Шевченка.

Зацікавить відвідувачів виставки портрет Кобзаря, виконаний його родичем Григорієм Шевченком. В експозиції представлені портрети Миколи Костомарова і Пантелеймона Куліша, твори Куліша, «Записки о Южной Руси», де опубліковано Шевченкову «Наймичку», з дарчим написом М. Максимовичу. Унікальною є «Козир-дівка» Квітки-Основ’яненка, видана окремою книжечкою. П. Куліш купив її в 1830-х роках у Києві. Кожна сторінка списана: Куліш перевидавав Квітку-Основ’яненка і вносив у текст фонетичні та мовностилістичні правки. Коли горів хутір у Мотронівці, хтось устиг вихопити цю книжку, хоча вона трохи обгоріла. Я її придбав з рік тому. До Кулішевих речей належать і три тарелі Межигірської фаянсової фабрики 1862—1863 рр. Портрети Гарібальді, Шевченка і Костомарова на них зроблені за прижиттєвими літографіями Муйєрона. Десь є ще одна — з Кулішем. У мене вже готовий музей Куліша, але я хочу, щоб він був у Києві.

Емоційним можна назвати центр експозиції. Це книги з дарчими написами, які були в бібліотеці Шевченка, та речі, близькі йому, зокрема «Народні оповідання» Марка Вовчка, її автограф, «Богдан Хмельницький» Костомарова з дарчим написом Катерині Юнге (доньці графа Толстого, яку Шевченко колись вчив малювати), подано її роботу «Вітряк».

Хотілося також подати народний пошанівок Кобзаря. На виставці представлені роботи опішнянських гончарів — глиняні статуетки й погруддя Шевченка, Тарас Григорович в образі Кобзаря. За свідченнями Сергія Єфремова, ці роботи продавалися вже 1899 р. Свого часу Олена Пчілка видала з ними листівку. Також експонуються західноукраїнські тарелі й кахлі з портретним зображенням Тараса Григоровича.

У центрі експозиції — унікальний офорт самого Шевченка «Притча про виноградаря»... Це авторський відбиток, цим він і дорогий. Над ним — найбільша літографія, портрет Т.Г.Шевченка Фотія Красицького (1906 р.), факсимільне видання «Кобзаря» 1908 р. Василя Доманицького (1914 р.), рідкісний мініатюрний «Кобзар» Є. Пеленського (1940 р.).

Є на виставці розділ, присвячений 86-річчю загибелі Голови Директорії та Головного Отамана армії УНР Симона Петлюри. Нагадаємо, саме він перший на державному рівні оголосив могилу Кобзаря та територію довкола неї національним заповідником! Дуже цікавий портрет Петлюри роботи Соленича. Подаються також спогади про нього Лотоцького, Донцова, Смаль-Стоцького, а також неопублікована стаття Петлюри про Т.Г. Шевченка.

Бібліографам Тараса Григоровича — Миколі Яшину, Юрію Меженку, Олександру Дорошкевичу, Федору Сарані, Ієремії Айзенштоку, Михайлу Новицькому — теж присвячений розділ. Цікавим експонатом є портрет Тараса Шевченка 1920-х років. Його автором, імовірно, є художник-модерніст Мойсей Фрадкін. Це дуже оригінальний портрет: він поєднує образ Кобзаря замолоду та в літньому віці.

До речі, на виставці також представлено 10 робіт Володимира Яцюка — окремі видання (цього року колекціонер відзначить ювілей — 65 річчя). Зараз він працює над трьома книгами — «Карби Шевченкової слави: Тарас Шевченко в малих формах пластики», «Несподіваний Шевченко» (про етюди художника) та «Шевченко і світ фотографії». Мріє В.Яцюк зробити коментар до малюнків Кобзаря.

А завершує експозицію розділ-реквієм «Наша дума, наша пісня», де подано експонати, пов’язані з діяльністю Миколи Лисенка, Олександра Кошиця та Української республіканської капели, відомих кобзарів кінця ХІХ — початку ХХ століття.

Обрамлення виставки — Тарас Шевченко в малих формах пластики. Тут представлені унікальні жетони, пов’язані з ушануванням (1911) 50-річчя від дня смерті Кобзаря (золоті, срібні, бронзові), і пластика більшого розміру — роботи Михайла Гаврилка і Михайла Паращука.