Літати і не літати

Державний зоологічний парк у Харкові — найстаріший на території України, один із найстаріших у Європі, відкрився 1895 року, коли на площі в два гектари була організована виставка домашніх тварин і птахів. Зараз тут можна знайти понад 400 видів риб, амфібій, рептилій, птахів і ссавців.

Але в Харківський зоопарк люди приходять не лише подивитися на тварин, а й приносять деяких із них, кого, здається, треба рятувати. Особливо часто трапляється, що приносять тих, кого вважають екзотикою. За словами завідувача відділу хижих птахів Володимира Гука, це трапляється часто. Більше того, частіше, ніж необхідно. «Інколи до нас приносять совенят, живих, здорових, яких знаходять десь у лісі. Вони пухнасті, маленькі — їх забирають з природи і несуть до зоопарку, хоча жодних пошкоджень у них немає. Найчастіше їх, по суті, забирають у батьків. Ми, звісно, адаптуємо їх до цього середовища, але ж зоопарк — це люди, а не їхні батьки-сови. А ці пташенята могли вирости у своєму природному середовищі й жити на волі», — говорить Володимир.

На башті бібліотеки каразінського університету живе пара боривітрів — соколів невеликого розміру. Живе й розмножується там багато років. І їм не потрібна людська допомога. Володимир Іванович згадує випадок: «Принесли до нас лелеку, який насправді потрапив у біду, і це втручання було дійсно виправданим. У Балаклійському районі грозою поламало дерево, на якому було гніздо. Батьки загинули, а одне з пташенят вижило. Ми його виходили. Він став практично ручним, людей не боявся. Але коли почав літати — сам, природним чином, — то літав по всьому району. І нам його приносили по тричі на день зі словами: «це ваш!» Ми пояснюємо, що літає — це нормально. Вони тут живуть. А люди думають, що це екзотика».

Але, звичайно, далеко не кожен птах, якого приносять, міг би вижити без допомоги працівників зоопарку. Найчастіше травмованими приносять денних хижаків, які потрапляють у різні неприємності на тих територіях, де відбувається людська діяльність. Наприклад, птах летів повз трасу, потрапив у конус фар і вдарився об лобове скло автомобіля. Господар машини птаха підібрав і привіз до зоопарку. Спочатку виявили перелом крила. Виходили, годували з пінцета, а через два-три тижні зрозуміли, що птах нічого не бачить. Очі абсолютно не реагували на світло після удару головою. Але навіть у такому стані він прожив у зоопарку досить тривалий час — майже сім років.

Найчастіші травми для птахів — удари голови й переломи крил. Скелет у них легкий, і крила — найтравматичніша частина. А після перелому крила в природі птах приречений. Може жити довго й щасливо, але лише за відповідного догляду. «У нас є в орлятнику яструб, орлан-білохвост — яскравий представник. Це великий птах, з триметровим розмахом крил. Двадцять п’ять років тому в нього стріляли браконьєри. Тоді він був зовсім молодий, і йому відстрелили крило. Птаха нам принесли, залишки крила довелося ампутувати. І живе досі, примудряється навіть підійматися на невисокі присади, які ми встановлюємо. Дуже любить купатися, я його додатково зі шланга поливаю, коли є можливість. Б’ється з персоналом за територію, це ж самець. Намагається залицятися до самки, яка літає, але вона не звертає уваги на нього. А він намагається всіляко здобути її прихильність, захищає територію, співає. Але вона все одно його не любить», — киває головою Володимир Гук.

Тут працівники зоопарку намагаються адаптувати птахів до умов утримання й по можливості подовжити їм життя. У деяких бракує крил, у деяких — ніг. Звісно, в природному місці існування більшість із них не змогли б вижити. А тут вони живуть роками завдяки турботі, догляду й небайдужим людям з відділення хижих птахів.