Два крила, якими підноситься людський дух в безкраї простори, — це віра і наука.
Йосип Сліпий, український церковний діяч, предстоятель Української греко-католицької церкви, кардинал римо-католицької церкви

Мандри наших класиків

Лекція Анжели САВЧЕНКО про те, як подорожували Михайло Драгоманов та Леся Українка
13 лютого, 2020 - 10:35
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»

Класиків та їхні твори можна переосмислювати, наближаючи до сучасників, у різний спосіб. Анжела САВЧЕНКО, керівниця туристичної компанії «Київські фрески», віднайшла свій рецепт — розповідати про відомих українських постатей через подорожі — й ініціювала проєкт, спільно з Національним музеєм Тараса Шевченка, «Як мандрували класики». Це цикл лекцій, які відбуваються у Будинку-музеї Тараса Шевченка в Києві. Уже поговорили про Миколу Костомарова та Пантелеймона Куліша, а цього разу лекція була присвячена Михайлу Драгоманову та Лесі Українці.

МИСЛИТЕЛЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО РІВНЯ

Як наголошує Анжела Савченко, подорожі — це не тільки селфі, а насамперед наш досвід, що добре ілюструє історія мандрів Михайла Драгоманова. Він поїхав до Європи у відрядження на три роки (Берлін, Прага, Відень, Флоренція, Гайдельберг) й повернувся до Києва зовсім іншою людиною. Це й не дивно — чого тільки варте навчання у історика, Нобелівського лауреата Теодора Моммзена. 

Та, напевно, головне в цьому разі — відновлення зв’язку з Європою напряму, як було за давніших часів. Адже, як слушно писав Ю.Шевельов, «Петро справді виграв бій на культурному фронті тим, що він відгородив Україну від Заходу. Зв’язок ішов через нозозасноване вікно в Європу, а радше пролаз — Санкт-Петербург, не через Київ». Тепер «пролазу» не було потрібно. І М.Драгоманов проявив себе як мислитель європейського рівня.

Ще в 1870-х роках, будучи в Берліні, видатний українець відчув національну нетерпимість німців і вже тоді передбачав у Європі великий конфлікт. А молодій українській громаді «Січ» у Відні він давав настанову, що необхідно працювати над тим, щоб показати себе Європі саме як українців (нагадаємо, це було в часи, коли навіть на Західній Україні було поширено москвофільство). Анжела Савченко зібрала у своїй лекції неймовірну кількість цікавих деталей про класика, наприклад, що будучи в Італії, той настільки гарно вивчив італійську, що його вважали за тосканця. А ще він писав родичам в Україну: «Вчіть іноземні мови, щоб головою почувати себе в Європі...»

Тож не дивно, що діяльність М.Драгоманова, як влучно схарактеризувала Анжела Савченко, це повернення України до Європи. І коли він ще був в Києві, і на його лекції збирався весь університет, і в політичній еміграції у Женеві, де він присвятив себе українській справі, і в Болгарії.

ЩАСЛИВА ЛЕСЯ УКРАЇНКА

Не менш цінними видалися і враження Лесі Українки від мандрів: про виборчу кампанію у Відні, спілкування з Яворницьким у Єгипті, розмови з українськими громадами... Водночас особливо приємно і, видається, неймовірно актуально зараз — Анжелі Савченко вдалося показати щасливу Лесю Українку. Попри те, що всі її мандри від Тарту до Ялти, від Італії до Грузії, здебільшого пов’язані з лікуванням, проте на лекції були згадані й радісні, оптимістичні спогади з її листів.

Наприклад, те, як вони з мамою мешкали у центрі Відня, обідали в закладі навпроти, де читали газети й вибирали, куди піти ввечері. Особливо вони полюбляли оперу. Мешкала Леся Українка й на віллі «Адріана» в Сан-Ремо (нині про це сповіщає пам’ятна дошка на будинку). 

А ось так письменниця згадувала Берлін наприкінці ХІХ ст.: «Тут властиве три міста — підземне, наземне й надземне. Берлін стоїть ніби на кротовині — ціла сітка підземних труб, каналізаційних, поштових, електричних проводів. Доми тут всі п’ять-шість поверхів... На перших поверхах домів — усе магазини. Чогось аж страшно, як подумаєш, скільки людської праці кристалізовано у цих виробах, часом зовсім зайвих. Найбільше мене вражає не так той рух, що видно вдень, як той, що чутно вночі. Надто було його чути в тому готелі, де ми жили перші два дні. Як тільки жильці готелю полягають спати, починається поправка й прочистка водопроводів, елеваторів, наче якісь карлики, духи підземні проводять таємні роботи».

«Як мандрували класики» — це проєкт, який завдяки особливому ракурсу ніби оживлює наших класиків, показуючи, що вони були такими ж людьми, як і ми — раділи, мали пригоди, дивувалися новому. Важливо також, що про наших класиків розказано в європейському та загалом світовому контексті. А наступна лекція буде про трьох відомих українців та їхні мандри Італією.

Марія ЧАДЮК, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ