Кожен повинен виконувати свою роботу, бути чутливим до великих подій, відчувати велич і небезпеку моменту. Як за маленькими вчинками волонтерів стоїть гуманізм, так і за нашими справами ховається щось велике.
Мирослав Попович, український філософ

Народжений на гастролях...

Мистецький музей Леся Курбаса у місті Самбір на Львівщині зберігає пам’ять про великого режисера
2 березня, 2021 - 11:11

На околиці Самбора, уже при виїзді з міста вглиб у Карпати, є непримітний одноповерховий  будиночок, де 25 лютого 1887 року народився видатний український  драматург, режисер, театральний критик Лесь Курбас. Про це нагадує пам’ятна барельєфна таблиця роботи відомого львівського скульптора Еммануїла Миська.

У цьому  будиночку колись діяла парафіяльна школа церкви святого апостола Пилипа, що була поруч, а наприкінці  ХІХ століття тут був заїжджий двір, сучасною мовою — готель. У ті засніжені лютневі дні 1887-го в цьому готелі зупинилась театральна трупа львівського театру «Руська бесіда», в числі якої були Ванда і Степан Яновичі, батьки Леся Курбаса (Яновичі — їхнє театральне прізвище. — Авт.). Снігу тоді випало так багато, що актори не змогли вчасно повернутися до Львова і затрималась у Самборі, де гастролювали, надовше. У акторки Ванди Янович  почались пологи, і новонароджене дитя першою у цьому світі зустріла місцева баба-повитуха Людвіга Сорувко. Вона не знала тоді, кого прийняла на свої руки і купала у запашних карпатських травах...

...У 1987 році, коли столітній ювілей Леся Курбаса відзначався на рівні ЮНЕСКО, Самбір почав повертати собі це забуте в радянські часи ім’я. У місті відбулася мистецька виставка, присвячена цьому ювілеєві, спеціальна комісія науковців й місцевих ентузіастів досліджувала архівні матеріали і знайшла той «заїжджий двір», де народився Лесь Курбас. На той час у цьому будинку були квартири, й місцевий вчитель Віктор Сорокін передав свою трикімнатну квартиру містові для створення музею. Й робота почалась.

Музей виник з ініціативи Самбірського культурологічного товариства імені Володимира Кубільника (культурний діяч Самбірщини, один із засновників музею «Бойківщина». — Авт.), відкрився як філіал Національного музею імені митрополита Андрея Шептицького у Львові. У такому статусі він діяв до 2000-го року. Тоді музей передали на баланс місцевої влади, й зараз це просто «Мистецький музей Леся Курбаса».

Мистецький, мабуть, тому що тут зберігається багато творів відомих львівських митців, подаровані музеєві: Євгена Безніска, Ярослава Мацелюха, Миколи Посікіри й багатьох інших. Є подаровані речі, величезна театральна бібліотека з цінними книжками і спогадами про Леся Курбаса, які були видані в різних куточках світу його учнями і послідовниками.

Як і кожен меморіальний музей, він відтворює ту епоху, у якій жив Лесь Курбас. Зокрема, перенестися у ті часи можна у першій кімнаті  музею, де експонуються меблі і предмети побуту тих часів. Особливу увагу відвідувачів тут звертають на «старе радейко», як кажуть у нас, в Галичині, — перший радянський випуск радіо «Рекорд». «Я привезла його з експедиції, — розповідає завідувач музею й активна учасниця його створення Любов Степанівна ТЕПЛА. — Подібне радіо Лесь Курбас сконструював собі сам й ночами слухав театральні й культурологічні передачі з різних країн, адже добре знав дванадцять іноземних мов. Це була високо інтелігентна й освічена людина. Дідусь Леся Курбаса був священиком, мав парафію на Тернопільщині. Майбутній театрал навчався у Тернопільській гімназії, згодом — у Віденському та Львівському університетах».

...У другій кімнаті  музею експонуються мистецькі твори, однак, далеко не всі, які є у розпорядженні музею — за браком місця, а третя кімната знову переносить нас у ті часи, коли жив і творив Лесь Курбас. Тут зібрані унікальна колекція старих театральних світлин, бібліотека й експозиція, яка базується на матеріалах виставки «Лесь Курбас — театральний геній українського відродження», яка була підготовлена до двадцятиріччя створення музею.

«Виростаючи на театральних підмостках «Руської бесіди», Лесь Курбас бачив злиденність українського театру,  — продовжує розповідь Любов Степанівна  — Він уже тоді розумів, що потрібно творити новий театр, нового актора й нового режисера, піднести вище роль режисури щоби театр став європейським. І що робить?  Відходить від побутового українського театру і звертається до Європи. Курбаса недаремно вважають першим європейцем у нас, в Галичині. Він вчився там, черпав той культурний потенціал, який пізніше переніс на нашу сцену...

Трагедія його у тому, що він повірив облудній брехні радянської влади про українізацію, але вже дуже скоро побачив, що той клич  був фальшивим. Лесь Курбас починає співпрацювати з такими талановитими українськими письменниками як Остап Вишня, Микола Хвильовий, Микола Куліш, Григорій Епік, Іван Дніпровський, і саме у Харкові, у третьому своєму театрі «Березіль», він знаходить свого драматурга Миколу Куліша, який пише чотири вистави для театру «Березіль». На сцені таким чином показуються проблеми, які були у цей час в Україні...

...Остання його робота на волі  — «Маклена Граса» Миколи Куліша... 5 жовтня 1933 року було скликане спеціальне засідання народного комісаріату освіти і культури, на якому відбулось судилище над Лесем Курбасом. Йому «пришили» формалізм, націоналізм, диктаторство, різні ухили і збочення, відсторонили від роботи в театрі. Тоді він їде до Москви, починає працювати у єврейському театрі, але 26 грудня 1933 року його заарештували й відправили до Харківської в’язниці. 9 квітня 1934 року Леся Курбаса засудили на  5 років ув’язнення».

...Тепер уже відомо, що він був розстріляний в урочищі Сандармох у Карелії капітаном держбезпеки Матвеєвим, який 27—28 жовтня і 1, 2, 3 і 4 листопада 1937 року  розстріляв зі свого особистого пістолета 1111 людей.

Йосип МАРУХНЯК, Львівщина, фото автора
Газета: 
Рубрика: