Полювання на мамонтів

Подорожі Україною схожі на полювання. Ти полюєш за проміжками хороших доріг, готелями з гарячою водою й вайфаєм, старовинними церквами, схованими на території чийогось городу, і красивими ракурсами напіврозвалених замків та палаців. І я не втомлююся повторювати, що мандрівка нашою країною — це екстрим й непередбачуваність, бо інколи тобі доводиться полювати навіть на мамонтів.

Виявляється, перший і донедавна єдиний у світі пам’ятник мамонтові знаходиться в Україні! Даю точні координати — село Кулішівка Недригайлівського району Сумської області. А історія цього пам’ятника ось яка...

1839 року попечитель Харківського університету граф Юрій Головкін розпочав у Кулішівці будівництво ґуральні, під час якого місцеві робітники натрапили на рештки величезного «чудовиська». Археологія в середині ХІХ століття не була у фаворі, а науковці лише починали вивчати доісторичних істот. Тому зараз важко уявити страх і розгубленість нещасних селян, коли вони побачили гігантські кістки під ногами. Та що там, я б і сьогодні остовпіла, побачивши подібне.

Очевидно, місцеві могли з легкістю викинути кістки й продовжити будівництво. Бо більше ніж через пів століття, коли на Івано-Франківщині в 1907 році працівники копальні наштовхнулися на скелет мамонта зі шкірою — селяни не зрозуміли цінності знахідки. Вони розтягнули шматки шкіри по своїх домівках, аби зшити з них взуття. Сьогодні їхнє невігластво може здатися нам комічним, але такими були реалії життя минулих століть.

На щастя, робітники Головкіна не схибили і одразу розповіли шефу про дивний кістяк. Граф, як вельми освічена людина, зрозумів усю важливість моменту. Зв’язків у наукових колах Юрій Головкін мав досхочу й напевно знав до кого звертатися по допомогу. На його прохання до Кулішівки приїхав приятель графа — професор медицини Харківського університету Іван Калиниченко. І вони почали копати...

За десять днів науковцям вдалося зібрати два повних скелети мамонтів і безліч кісток інших тварин льодовикового періоду на березі річки Хусь! Це стало першою знахідкою решток мамонта на території України! Ба більше, мамонтів класифікували як Mammunthus trogontherii (степовий мамонт) — один із найбільших видів, що колись жили на планеті. Самі його бивні сягали до 5 метрів завдовжки.

Варто додати, що справою займалися фахівці. Іван Калиниченко, попри докторський ступінь з медицини, був надзвичайно обізнаним в інших галузях. До кола його інтересів входили землетруси, геологічна будова України, орнітологія, вивчення молюсків та грибів, тваринний світ Америки і палеонтологія. Він опублікував приблизно 40 наукових праць, практикувався за кордоном і вважався одним із найкращих лікарів-практиків Харкова.

Калиниченко став автором проєкту пам’ятника мамонтові, який за кошти Юрія Головкіна встановили в Кулішівці 1841 року. Але монумент звітує не тільки про археологічну пам’ятку, а й доволі цікавий історичний факт. Річ у тім, що Кулішівка була розташована на кордоні двох держав — Речі Посполитої і Московського царства. Відтак на пам’ятнику написано таке: «Мєсто сіє било граніцею меж Польшею і россією». Так, вам не здалося! Слово «россія» дійсно написано з маленької літери. Помилка? Граф Головкін був не лише попечителем Харківського університету, а й дійсним таємним радником, послом, сенатором, супроводжував Катерину ІІ під час її подорожі до Криму і, врешті-решт, чоловіком Наришкіної. Здавалося б, імперія дала йому все, тож навіщо він так її образив? Ми не знаємо, але все одно ця «помилка» для українця видається ну дуже приємною.

Зрештою, кістки передали Харківському університету і згодом вони десь загубилися, а Головкіну так і не судилося стати горілчаним магнатом. Але меценатство графа і його внесок у розвиток вітчизняної науки не канув у Лету. Пам’ятник мамонтові в Кулішівці увійшов до «Топ-100» найдивовижніших об’єктів України. В 1996 році Сумський лікерно-горілчаний завод навіть випустив горілку «Недригайлівську», на етикетці якої красувався  мамонт. Пам’ятник стоїть до сьогодні, біля нього бігають гуси і сільські дітлахи, а дорослі жартують: «Предки м’ясо знямали, а кістки нам лишили для історії».

P.S. Вже в ХХІ столітті в світі з’явилися три інші пам’ятники мамонтові — в Якутську, Салехарді і Ханти-Мансійську в Росії.