Борітеся – поборете, Вам бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая!
Тарас Шевченко, український поет, письменник, художник, громадський та політичний діяч

Повернуто спадщину Лесі Петлюри

2 лютого, 2012 - 00:00
ФОТО З САЙТА GAZETA.UA

Леся (Лариса) Петлюра (1911—1942) — єдина дочка Симона Петлюри. До 100-річчя з дня її народження видано збірку листів та інших творів (Леся Петлюра. Народе мій, улюблений... / НАН України, Нац. б-ка України ім. В.І.Вернадського ; підгот. до вид., переднє сл., упорядкув. Т. І. Ківшар. — К., 2009). Ці матеріали вперше побачили світ завдяки копіткій праці київського історика, доктора історичних наук, викладача, старшого наукового співробітника Інституту біографічних досліджень Національної академії наук України Таїсії Ківшар. Книга не надходила до вільного продажу, але близько 70 відсотків її тиражу надійде до українських бібліотек. Видання містить розлогі супровідні тексти й пояснення.

Постать Лесі Петлюри залишається все ще маловідомою широким колам української громадськості. Саме тому її творчий доробок — вірші, статті, епістолярій, малюнки — заслуговує оприлюднення, оскільки засвідчує патріотизм багатогранної людини, неабияку обдарованість Лесі, яка ніколи не втрачала надії на те, що Україна прийде до незалежності, що буде звільнено народ, до якого вона належала і який так безмежно любила. Всі відомості про її короткий життєвий шлях указують на те, що вона була гідною донькою свого народу й заслуговує на пошану. Лесі довелося пережити страшні часи — підступне вбивство її Батька й подальший блюзнірський процес над убивцею, який назавжди залишився ганьбою французької Феміди. Практично всі матеріали, вміщені в книжці, друкуються вперше. А саме видання вийшло мізерним для України тиражем (300 примірників) і зараз є недоступним для охочих його придбати.

Для читачів збірка листів Лесі Петлюри є цікавою не лише з огляду на родинну приналежність її авторки. Перед нами постають цікаві подробиці життя Європи минулих років. Головним чином ідеться про Францію та Чехію періоду 1920—1930 рр. У своїх листах та нотатках Леся вмістила спостереження, які стосуються культури, літератури, життя емігрантів, моди й певних деталей повсякденності. Крім того, замолоду авторка належала до пластунів і тому до кінця життя виявляла цікавість до пластунського життя як українців за кордоном, так і інших скаутів-побратимів.

Надзвичайно важливими є встановлені професором Ківшар нові факти — уточнення місця й дати народження Лесі Петлюри, а також дати її смерті. Про це, зокрема, свідчить віднайдений авторкою-упорядником актовий запис метричної книги церкви Святої Живоначальної Трійці в Троїцькій слободі Троїцького подвір’я Москви за 1912 рік, зроблений 23 вересня (6 жовтня) в день хрещення Лесі Петлюри. Згаданий храм є стародавнім — його засновано в XVII сторіччі, він і досі чинний. Батьки Лесі офіційно оформили свій шлюб більше як через три роки після її народження. Зображення будинку №3 у Другому Волконському провулку в центрі Москви, збудованого архітектором Жеріховим, де мешкала родина Петлюр, теж можна знайти в книзі. Але одним із найпомітніших результатів наукових розвідок Таїсії Ківшар можна вважати те, що відтепер роки життя Лесі стали достеменно відомі всім (1911—1941). Це є дуже важливим, адже остаточно з’ясовані професором Ківшар дані відрізняються від дат, зазначених на могилі Лесі Петлюри на кладовищі Монпарнас у Парижі.

Чим же цікава для нас сьогодні донька легендарного Петлюри? Леся здобула непогану освіту. Прекрасно володіла французькою. Але її життя було затьмарене важкою хворобою легенів. Саме це стало причиною її передчасної смерті у віці 29 років. І 22 з них вона «провела на скитальщині», як зазначалося в одному з некрологів. Леся пішла з життя у містечку Камбо на півдні Франції. Саме там хвороба примушувала її проводити багато часу, адже в Камбо знаходилася лікарня-санаторій для хворих на сухоти... З липня 1941 р. важкохвора Леся майже не виходила на вулицю, але пильно слідкувала за військово-політичними подіями Другої світової війни. Її особливо хвилювала доля сплюндрованої більшовиками й гітлерівцями України, оскільки вона сподівалася пережити війну й повернутися на рідну землю.

Цінністю книги є біографічно забарвлений зріз епохи та змога доторкнутися до нерозкритих досі родинних таємниць Симона Петлюри. Саме під таким кутом зору й варто розглядати цю роботу Ківшар. Основними адресатами листів Лесі Петлюри є її матір Ольга Опанасівна Петлюра, яка набагато пережила свою дочку, та троюрідна сестра Олександра Степанівна Сірополко, що померла в Празі 1996 року у віці 90 років.

Особливу цінність рецензованого видання становлять безліч оригінальних документів та фотографій, уперше відтворених у вигляді репродукцій. Лише професорові Ківшар ми завдячуємо тим, що це видання нарешті побачило світ. Зараз авторка працює над аналогічним виданням, присвяченим дружині батька української незалежності — Ользі Петлюрі.

Олександр МОСКАЛЕЦЬ
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments