Працювати треба ідейно, щоб дати свою духовну лепту для рідного народу
Кость Левицький, український державний діяч, адвокат, публіцист

Роботи 27 митців України

У Києві відкрили арт-проект «Діти доктора Франкенштейна»
25 липня, 2018 - 12:40
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Це перша виставка колажів, яка відбувається в Україні за останні роки. Ідея її проведення належить фотографу та журналісту Олександру Ляпіну. «Я працюю з колажами і подумав, що варто показати українцям, — цей жанр мистецтва живе в нашій країні. Зібрати талановитих художників з усієї Україні виявилося легко, адже їх небагато і всі вони знайомі один з одним. Колаж — це трохи дивний різновид у мистецтві. Я боявся, що люди його можуть не зрозуміти. Незважаючи на це, мене заспокоювала думка, що в багатьох країнах: США, Франції, Бразилії та інших — відбуваються подібні виставки, і мають шалений успіх».

Назву заходу обрано не випадково, адже, на думку організаторів, першим колажистом-експериментатором був саме доктор Франкенштейн, який успішно втілив надскладну операцію з поєднання непоєднуваного та оживлення мертвого образу. При створенні він добре усвідомлював, що сам є колажем.

Олександр ЛЯПІН пояснює: «Фотоколаж — це особливий вид фотографії, який дає людині поштовх до мислення та розуміння, що життя нескінчене і в кожного є шанс його змінити».

Наразі в Україні, як бачимо, колаж не дуже поширений, однак варто пам’ятати, що ми маємо досить давню історію цього мистецтва та власних майстрів. Так, одним із найвідоміших є Сергій Параджанов, який створював колажі та асамбляжі, як маленькі фільми. Зокрема, серія колажів «Перепис описаного майна». Майно описує вирізаний із книжки старий жандармський офіцер. Ридає сім’я, зібрана з фотографій початку минулого століття. І навіть антикварні меблі «зіщулилися» в передчутті розлуки з господарем.

Цікавою особливістю виставки «Діти доктора Франкенштейна» є те, що роботи митців на стінах перетворюються на один великий колаж. Немає підписів та пояснень до робіт, щоб вся увага відвідувача зосереджувалася лише на картинах та їх загальній концепції. Це відрізняє колажі від іншого — тут усього потроху. З цих маленьких піщинок створюється невидима ілюзія, яка потім перетворюється на сенс. Однак згодом цей сенс знову розвалюється і все починає повторюватися знову. Таким чином утворюється неперервний колообіг.

Владислава ШЕВЧЕНКО, Літня школа журналістики «Дня»-2018
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments