Сергій БУГАЙОВ: «Час брати в руки цю планету»

Сергій не був актором, що просто підвернувся на роль. Перебуваючи на той час під слідством за статтею «за дармоїдство» (за такою ж статтею притягувалися і Віктор Цой, і Олександр Башлачов, і Б.Г.), він отримав від Соловйова пропозицію працювати у цьому проекті. Підсумком стала переписана Сергієм велика частина сценарію, а Соловйова було познайомлено з тими, кого називали тоді «андеграунд». Так вийшов саме той фільм, який став явищем на роки вперед.

По-різному склалася доля учасників зйомок. Життєва іронія не знає меж. У фільмі замість убієнного бандитами Бананана на сцену виходить Віктор Цой, а у справдішньому житті Цой гине за дивних обставин через два роки після виходу фільму. Помер від раку Сергій Курьохiн — одна з ключових фігур у створенні фільму. Тетяна Друбич розлучилася з чоловіком, Сергієм Соловйовим, і «з нуля» організувала фармацевтичну фірму. Станіслав Говорухін засідає в Державній думі Росії, зустрічаючись там із... так, так, із Сергієм Бугайовим — помічником народного депутата Юрія Щекочихіна.

— Сергіє, яка мета твого візиту до Києва?

— Я приїхав підтримати мою давню знайому Наталю Анісiмову, яка починає видавати журнал «S-ТЕТ». Сподіваюся, завдяки нашій співпраці тіснішими стануть контакти між Росією та Україною в галузі культури.

— Які ваші стосунки з Лізою Березовською?

— Я співпрацюю з нею у різних галузях. Насамперед — це виставки її робіт, які спільно з моїми проходили у Нью-Йорку, Лос-Анджелесі, Москві. Зараз, сподіваюся, у нас має вийти культурно-політичний проект на ГРТ. Сподіваюся, з його допомогою вдасться розбудити від політичної сплячки молодих виборців.

— Так ти політик?

— Так. Якщо так можна сказати. Я співпрацюю з фракцією «Яблуко». На радіо веду політичне шоу «Троє поросят».

— Чим іще ти займаєшся?

— Я є співредактором «Таврического журнала по психиатрии», входжу до Кримської асоцiацiї психiатрiв. За мною колись КДБ ганялося, діагноз ставили... Тож знайомство з психіатрами, — слава Богу, чесні попалися, — дало мені напрям діяльності. Я писав дисертацію на тему «Мистецтво й психоаналіз». Її було присвячено роботі такого відомого психотерапевта, як Р.Н.Якобсон. В історії науки ХХ століття він став основоположником постструктуралізму та інших напрямів сучасної філософії.

— А коли озирнутися назад, ти ідентифікуєш себе з Банананом? Адже, судячи з усього, зараз ти благополучна людина...

— Соловйов був на момент зйомок фільму лауреатом Ленінської премії, заслуженою людиною. Ті, хто з ним працювали, вплинули на те, що він збирався робити. Я переписував наново всі діалоги та репліки. Інтер’єр житла Бананана відтворено мною з мого інтер’єру повністю. Це не дрібниці. Те, що відбувалося тоді, навряд чи повториться. Поєднання тоталітарного мистецтва та андеграунду дало таку кількість свіжих ідей у творчості, що уявити собі це ще раз неможливо. Тож не розумію, до чого тут нонконформізм. Щодо чого? Займаючись політикою, я усвідомлюю, в якій її галузі я це роблю. А дешеве неприйняття всього і вся — кому це потрібно?

— До подібної діяльності належить і твій позов до Держдуми Росії про легалізацію «легких» наркотиків?

— Так! Цей крок — не заради наркотиків. Цей крок — ланка в ланцюгу створення системи, коли можна було б боротися із коренем явища, а не з його верхівкою. Закони, що не переслідують алкоголізм i врiвнюють героїн з марiхуаною, що не завдає руйнiвної дiї на органiзм, не будуть нiколи «живими». Закон стає мертвим. Зараз справа зрушилася з мертвої точки. Збираємо підписи депутатів, аби можна було реально внести поправки.

— А Ліза Березовська, яку затримали за зберігання наркотиків, ланка того ж ланцюга?

— Мені б не хотілося що-небудь говорити про це, та ясно, що ситуації, які виникають навколо імен усіх політиків, являють єдину модель. Це напевно пов’язано із діями міліції Санкт-Петербурга стосовно дискредитації щойно призначеного Виконавчого секретаря СНД Бориса Березовського. Все ж відбулося в один час!

Ліза Березовська — самобутній художник, однак вона ж дочка представника, так би мовити, олігархічних структур. Когось це, можливо, зачіпає і кидає, ніби-то, тінь на весь наш «непідкупний» андеграунд. Хоча у цьому випадку бажання взаємодіяти, у тому числі і з цими структурами, будь-якими владними структурами, якраз демонструє нашу відвертість і готовність робити справу. І ми вважаємо, що наша відвертість може розраховувати на відвертість і з «того» боку. Слава Богу, що є така людина, як Сорос, котрий підтримує культуру і науку.

ВIД АВТОРА

— Із приватного життя Сергія відомо, що він одружений, має сина Іллю, а дружина його — та сама таємнича пані, агент КДБ, яку вона грала у фільмі «АССА». Ось така іронія долі.Сергій багато подорожує. Як мріє багато хто: у нього робота й відпочинок нерозривні. Він довго жив у Нью-Йорку, Мексиці. Свої плани на майбутнє називає грандіозними. Не виключає приходу до влади: «Я вже досяг того віку, коли час керувати регіонами, державою і взагалі брати в руки цю планету».