«Виклик для модерного театрального Харкова»

Вщент заповнений Ermilov Centre, багато молоді, істориків, великий «десант» харківських акторів, режисерів і унікальні експонати — від аудіозаписів до реконструйованої сценографії та костюмів. Старт виставки «Лесь Курбас у Харкові» продемонстрував — модерне театральне місто про «розумного Арлекіна» пам’ятає.

«БЕЗ ХАРКОВА НЕ БУЛО Б ТАКОГО КУРБАСА, ЯКОГО МИ ЗНАЄМО»

Куратор акції Вірляна Ткач —  американський театральний режисер, яка має українське коріння, говорить: «Цією виставкою ми намагаємося відповісти на питання: що ж зробив Лесь Курбас? Її треба сприймати не лише візуально, її потрібно слухати і читати, щоб зрозуміти, як він зробив перші кроки до модернізму в театрі як в Києві, так і у Харкові. Без Харкова не було би такого Леся Курбаса, якого ми знаємо. Я дуже задоволена, що ми змогли приїхати сюди і стільки дізнатися тут про його роботу. Я вперше приїхала сюди, коли був ще живим Роман Черкашин (актор, товариш Леся Курбаса. — Авт.), і він відкрив для мене цілий світ! Виставка допоможе зрозуміти той Харків і курбасівський театр».

Художнім оформленням виставки займався Вальдемар Клюзко. Чимало експонатів, які почали збирати актори ще київського «Березоля», надав Музей театрального, музичного та кіномистецтва України. «Я вперше в Харкові й нарешті оцінила Ermilov Centre. Знала, що вони роблять дива, і нарешті оцінила цей простір. Він дійсно феєричний, тільки тут можна було зробити таку інсталяцію», — говорить киянка Тетяна Руденко, показуючи на спеціально відтворену сценографію вистави «Алло, на хвилі 477», і додає: — 1929 рік у певному сенсі повернувся. Ви бачите унікальні речі...» Слід зазначити, що спеціально до цієї виставки створена не лише сценографія, а й записана пісня «Харків, Харків» — джаз-гімн міста. Значна частина візуальних експонатів поєднана з аудіо, тож завдяки навушникам, які надаються, можна почути, наприклад, голос одного із провідних акторів постановки «Народний Малахій» Йосипа Гірняка. У 1960 році він у Нью-Йорку читав у радіопрограмі першу дію п’єси, яку театральний Харків побачив у 1928 р. Загалом, до створення виставки долучилося чимало митців, кілька музеїв, серед яких і закордонні. Підтримку надала Програма імені Фулбрайта в Україні.

ЗНАЙОМСТВО «ЧЕРЕЗ ОДНЕ РУКОСТИСКАННЯ»

Виставку про Леся Курбаса привезли до Харкова кияни, навіть величезні відтворені сценічні декорації були виготовлені у столиці. Проте не залишилися осторонь і харків’яни, а саме — актори Харківського театру ім. Т.Г. Шевченка, який 1922 року заснував Лесь Курбас, а нині мала сцена його має назву «Березіль». Актриса Тетяна Турка попросила, щоб їй довірили хоч якусь роботу, бо не могла не долучитися до такої події. «Художній керівник виставки Вальдемар запропонував мені пофарбувати стіну в чорне. І я це зробила, створила чорний квадрат. І з таким задоволенням! Бо знала, для чого це роблю. Виставка чудова! Вірляна Ткач  — новатор. Те, що вона робить, — для України дуже цінне. Бо про київський період Театру Леся Курбаса багато говорять і знають, а от про харківський, на жаль, ні», — каже актриса. За її словами, всі, хто торкнувся Леся Курбаса, продовжували до кінця життя нести його естетику.

Так, режисер Оксана Стеценко зізналась: «Була знайома з Курбасом через одне рукопотискання»... Її студентські роки припали на кінець 1980-х, коли про Леся Курбаса вже можна було говорити і навіть ставити його вистави. «Я вчилася в учня Леся Степановича — актора Леся Сердюка, який грав Мокія у першій постановці «Мина Мазайло». Сердюк показував студентам багато мізансцен, передавав те, що казав Курбас. Я товаришувала з Лесем Івановичем Сердюком, захоплювалась ним. Йому було 86 років, а він, немов  метелик, пурхав, показуючи, як Мокій розповідав у курбасівській п’єсі про українізацію». Якщо згадати те, що Лесь Курбас вважав основою театру рух, а не слово, що він вимагав від акторів бездоганного володіння своїм тілом, а спорт і акробатику обов’язковими для акторського вишколу, стає зрозумілим, чому у свої 86 років актор його театру був у чудовій фізичній формі й «пурхав, як метелик», згадуючи свою гру на сцені «Березоля».

Поринути у  театральну атмосферу  1920-х можна до 25 лютого ( у рамках виставки заплановано мистецькі лекції і показ його вистави у відтвореній сценографії).