Треба за всяку ціну обминати ...широкі, розкриті двері і шукати правдивої великої брами, над якою віють непідроблені, неперелицьовані прапори нашого духу
Олена Теліга, українська поетеса, публіцистка, літературний критик, діячка ОУН

Юрій Соловій із далекої перспективи

22 лютого, 2007 - 00:00

Скоро у «Мистецькому арсеналі» можна буде побачити картини відомого художника.

Нині ім'я Юрія Соловія залишається маловідомим у нашій країні, проте його постать є однією із чільних для модерної української культури, яка в силу доволі трагічних обставин розвивалася переважно поза Україною. Доля Юрія Соловія багато в чому є типовою: він народився 1921 року в Старому Самборі, навчався у Львівській художньо-промисловій школі, після закінчення Другої світової війни емігрував до Німеччини, а згодом перебрався до США. Однак серед багатьох талановитих українців, розкиданих по світах, його вирізняє особлива інтелектуальна і духовна самодостатність. Тому його творчість не позначена ностальгією, він живе не минулим і безповоротно втраченим, а прагне до «речей, вищих, ніж зорі». Тож певне не випадково, що саме з вернісажу цього митця розпочинається публічна діяльність Культурного і музейного комплексу «Мистецький арсенал», зокрема такого підрозділу, як художня галерея і саме його спадщина лягає в основу збірки майбутнього комплексу.

Усередині 50-х років минулого століття в Нью-Йорку постала нью-йоркська група поетів. До нас долучилися й художники Любослав Гуцалюк, Аркадія Оленська-Петришин, Яків Гніздовський, Ярослава Геруляк, Михайло Уран та Юрій Соловій.

Юрій Соловій часто організував мистецькі виставки, круглі столи... Коли намалював монументальну картину «Розп'яття», то повісив її над вівтарем у протестантській церкві в Рутерфорді, поставив музику, Баха, здається, а поети нью-йоркської групи читали свої поезії. Церква була набита людьми, американцями й українцями. Такі події залишали знак у душі учасників на все життя. Соловій також писав есе , рецензії... Як результат, вийшла книжка «Про речі вищі, ніж зорі».

Та все це раптом увірвалося на переломі 80—90-х. Соловій переніс легкий інсульт, упав на камінні сходи і розбив голову. В лікарні йому видалили третину мозку, і він два роки пролежав у комі. Всі лікарі твердили, що він ніколи з коми не вийде. Та, наперекір усьому, Соловій з коми вийшов. Пригадав усі мови, які знав, пригадав усіх друзів, але втратив динамічність, допитливість і потребу боротися з життям. Не повернувся він і до творчості. Тільки любив сидіти перед вікном і спостерігати, як міняються пори року. Якось сказав мені: «Життя таке чудове! Я дуже радий, що живу».

У спектрі українського модернізму Соловій посідає унікальне місце: він являється чи не єдиним послідовним представником неоекспресіонізму.

З одного боку, в творчості Соловія завжди різко присутня думка, тобто його світобачення і його світорозуміння. Його уяву найбільше тривожать дві крайності буття людини: народження і смерть. А між тими полюсами Соловій бачить переважно страждання. Ці мотиви художник висловлює релігійними символами. Але цими символами він не возвеличує Творця, а, радше, дорікає Йому за стан, у якому опинилася людина. Паралельно з цим творчості Соловія характерна глибока емоційність і розмах.

Ранні твори Соловія дуже експресіоністичні, драматичні, висловлені приглушеною кольористикою і до жорстокості експресивні. Характерним прикладом із цього періоду може бути картина «Родження» (в Соловія декілька картин з мотивом народження) чи дуже рання картина «Розп'яття», у якій на одній руці Христа є чотири пальці, а на другій шість. Це раннє розп'яття викликало в 60-х бурю дискусій і протестів. Та все це логічно, бо розп'яття — це терпіння, а терпіння — це деформація: фізична й духовна.

У пізніших роботах прикладом може послужити монументальне розп'яття, яке складається з чотирьох картин, — помітне збагачення палітри в Соловія. Колористика стає не лише багатшою і вибагливішою, але й віртуознішою. При цьому, сила експресивності картин ні в якому разі не послаблюється. Роботи Соловія цього періоду помітно перегукуються з працями пізнішої кельнської групи в Німеччині.

У найпізніших творах Юрій Соловій д оходить по суті до постмодернізму. Окр еме місце займає у його творчості серія «Тисяча голів». Десь 1970-го Соловій захопився неймовірним і нездійсненним для нормальної людини проектом — намалювати тисячу голів. Він вживав найрізноманiтніші засоби й матеріали: олію, акварель, олівець, туш, пластику, волосся, папір... Найдивнішим є те, що кожна голова має іншу форму та інший характер (незважаючи на те, що голови ці абстрактні).

Ця неймовірна серія свідчить не тільки про безмежну творчу уяву Соловія і велику відвагу (а без відваги нема прогресу в мистецтві), але й про духовну могутність людини в загальному, про перемогу Духа над остаточною слабкістю тіла і над смертю. Я щоразу все більше переконуюся, що Юрій Соловій був одним із визначних художників другої половини ХХ століття.

Богдан БОЙЧУК
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments