Єдине виправдання існування військової промисловості – це безпека народу.
Альфред Нобель, шведський хімік, винахідник динаміту, засновник Нобелівської премії

Жовті глечики — русальні квіти

Їх оминула доля рослин, що потрапили до Червоної книги. Та все ж вони підлягають охороні на всій території України
9 серпня, 2018 - 16:52
ПЛАВУН ЩИТОЛИСТИЙ У РЕГІОНАЛЬНОМУ ЛАНДШАФТНОМУ ПАРКУ «НАДСЛУЧАНСЬКИЙ»

Ви ж знаєте цю сонячну квітку?  Латаття жовте, або глечики жовті (народні назви: жовта водяна лілія, жовта маківка, бабка, збанок, збанятник, лопатень жовтий, лопушняк жовтий, мак водяний, товстушка, водяна царівна, русальна квітка) — це все назви гарної рослини, що прикрашає, а частіше колись прикрашала, наші ріки й озера. Цвіте дуже довго — з травня по серпень, і великі кулясті квіти привертають увагу усіх, хто відпочиває біля водойми. Жовті глечики ростуть у воді на мілині замулених озер, заплав річок із повільною течією по всій Україні, крім Криму.

Ця рослина внесена до Зеленої  книги України, куди входять рослини рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, які підлягають охороні.

ЖОВТІ ГЛЕЧИКИ У НАЦІОНАЛЬНОМУ ПРИРОДНОМУ ПАРКУ «ДЕРМАНСЬКО-ОСТРОЗЬКИЙ»

«Охороняються глечики жовті разом з водяним угрупованням, до якого вони належать, у Дунайському біосферному заповіднику, Канівському і Дніпровсько-Орільському природних заповідниках, Національних природних парках «Прип’ять — Стохід», «Дермансько-Острозький», Шацькому національному природному парку, регіональних  ландшафтних  парках «Надслучанський» «Трахтемирів», «Кременчуцькі плавні» та інших, а також у заказниках державного значення», — розповідає начальниця відділу наукової, еколого-освітньої роботи та рекреації Національного природного парку «Дермансько-Острозький» Оксана ГОЛОВКО.

«Так, на Поліссі цю сонячну квітку можна часто побачити, — каже Оксана Головко. — Вид є  досить звичайним для наших водойм, проте якщо він зростає в сусідстві з деякими рідкісними видами з Червоної книги України, як-от  водяний горіх плаваючий, плавун щитолистий, сальвінія плаваюча, та деякими іншими видами — то такі рослинні угруповання охороняються Зеленою книгою України. Та й ландшафтні дизайнери часто використовують цю гарну декоративну рослину, щоб прикрасити штучні водойми. На Заході, особливо в Голландії, розведенням нових сортів водяних лілій, у тому числі й жовтих глечиків, займаються багато спеціалізованих фірм».

А ще латаття — не лише красива квітка, вона використовується у народній медицині, через що її тривалий час необдумано винищували. Це теж стало причиною скорочення  популяції рослини в дикій природі. Взагалі ж глечики жовті, як і більшість інших водяних рослин, належать до найстаріших рослин планети, що з’явилися на Землі  мільйони років тому.

В українському фольклорі жовті глечики віддавна пов’язували з русалками, навіть називали русальною квіткою. У кожній місцині, де водойми прикрашає латаття, вам розкажуть місцеву легенду, а може, й не одну. Вірили також, що русалки у літні місячні ночі збираються саме у тих місцях, де росте найбільше жовтих лілій-глечиків. За повір’ям, квіти не можна зривати, особливо вранці і ввечері, бо русалка може розсердитися, схопити людину за руку і навіть втопити. Згадайте, в  «Травневій ночі» Миколи Гоголя  з’являлися такі русалки з вінками з латаття на голові. Через це, розповідають літературні джерела, людям радили рвати квіти латаття, розмовляючи з ним ласкавими словами і навіть заткнувши вуха, щоб не чути русалок. У жодному разі не дозволялося зрізати їх, адже при цьому нібито стебло латаття спливає кров’ю, а той, хто це зробить, буде бачити важкі сни. З кореневищем латаття в руках у давні часи пастухи обходили поле, щоб при випасанні оберегти худобу. 

Екологи ж  вважають, що наявність у воді жовтих глечиків може бути індикатором стану водойми. А рибалки знають напевне: там, де ростуть ці квіти, зазвичай водиться риба.

Сонячна лілія розпускає свою квітку в середині травня і квітне аж до вересня. Вже в жовтні її насіння достигає повністю. Але розмножуються жовті глечики не лише насінням, частіше — кореневищем, коли весняні потоки відривають частинки коріння і розносять його водою.

Все моє літнє дитинство пройшло на Случі, де жовтих глечиків було так багато, що ми цілими днями робили з них вінки і браслети, уявляючи себе водяними царівнами. І ніхто, на жаль, не казав нам, що не варто рвати квіти. А от моїм дітям довелося добряче пошукати латаття, коли вони  гралися в Дюймовочок. Та вони вже знали, що зривати квіти не можна, і лише катали своїх Дюймовочок на великих зелених листках серед водяних лілій і розповідали їм про русалок.

Жовтих глечиків оминула доля рослин, що потрапили до Червоної книги. Та все ж вони підлягають охороні на всій території України, і через бездумне ставлення людини, знищення середовища, в якому водні рослини почуваються добре, ці квіти зрештою можуть стати рідкістю. Пам’ятаймо про це, насолоджуючись красою природи, відпочиваючи біля озера чи річки з розсипом квітів, що нагадують маленькі сонечка на водяній гладі.

А гарна рослина — плавун щитолистий, що також зустрічається поряд з жовтим лататтям на річці Случ, вже занесена до Червоної книги. Тому руйнування прибережних ділянок, штучне регулювання рівня води у водоймах, її забруднення та викошування травостою в місцях зростання виду заборонені.

Людмила СТУПЧУК. Фото Оксани ГОЛОВКО
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments