Коли ти не станеш об'єднано в обороні своєї Вітчизни, то плакатимеш у московській неволі, як колись Ізраїль на ріках Вавилонських.
Василь Липківський, український релігійний діяч, церковний реформатор, творець і перший митрополит Київський і всієї України УАПЦ

Covid-19 і глобальна антипандемічна стратегія

Що потрібно робити, щоб закласти основи нової, більш гнучкої системи багатосторонніх відносин
25 березня, 2020 - 10:13
ФОТО РЕЙТЕР
Єрик БЕРГЛЬОФ

Коронавірус Covid-19 призводить до порушення практично всіх аспектів життя в усьому світі. Певна річ, уряди насамперед спрямовують зусилля на захист населення своїх країн, і поміж усього закривають кордони та запроваджують карантини. Але вчиняючи так, вони часто-густо не бачать ширшої картини. І якщо ця критична помилка мислення не буде скоректована, то це обернеться серйозними наслідками для всіх нас.

Covid-19 залишає позаду себе страждання — смерть, порушену імунну систему, економіку, що ослабнула. Але найбільше постраждають ті, хто найменше здатен захистити себе — і  в місцевих спільнотах, і на глобальному рівні. До того ж нинішня хвиля заражень, імовірно, є лише найпершою. У міру поширення Covid-19 на країни з нестійкими інститутами та слабкими системами охорони здоров’я, величезна кількість людей може померти  найближчим часом, насамперед мільйони беззахисних людей, що живуть у погано організованих і забезпечуваних таборах біженців. До того ж, вірус може стати ендемічним.

Згідно з розрахунками Джеремі Фаррара з Wellcome Trust, китайське місто Ухань, де вірус з’явився вперше і де кількість смертей і нових випадків зараження зараз пішла на спад, перебуває на 18—20-му тижні епідемії загальною тривалістю 20—22 тижні. Північна Італія зараз, ймовірно, на 11—13-му тижні, а Великобританія — на 8—9-му. А вразливі країни Африки, а також Центральної та Південної Америки, перебувають на 1—5 тижні, тобто на самому початку епідемічного циклу.

Стримування пандемії вимагає зміцнення слабких ланок — у конкретній лікарні, місті, країні та всьому світі. Саме тому на користь кожного негайно надати підтримку країнам із слабкими системами охорони здоров’я, щоб вони мали можливість упоратися не лише з неминучим сплеском кількості випадків зараження, але й підготуватися до майбутніх хвиль Covid-19 і схожих вірусів.

Ця робота має бути швидкою та масштабною, розрахованою на сценарій гіршого розвитку подій. Лідери повинні керуватися  науковими даними та швидко вчитися на ходу (так звана крута крива навчання). Немає місця для порожніх гасел і безсистемної інтуїції. Видатки такого амбітного реагування просто нікчемні порівняно з витратами, які можуть з’явитися внаслідок вагань або помилок.

«Велика двадцятка» повинна скеровувати активні дії так само, як це було зроблено після світової фінансової кризи 2008 року. На саміті в Лондоні  2009 року «Велика двадцятка» об’єдналася довкола спільного плану дій, який залучав до загальної роботи ключових стейкхолдерів і гарантував продовження роботи глобальної системи. Аналогічні методи потрібні сьогодні.

Насамперед глобальна стратегія повинна підтримувати розробку та розподіл вакцини. Пандемія Covid-19 уже стимулювала початок щонайшвидшого обміну науковими знаннями в людській історії: наукові часописи відкривають безкоштовний доступ до відповідних матеріалів.

Немає гарантії, що вакцина буде отримана, адже ми ще навіть не розробили вакцину від звичайної простуди, яка, можливо, викликається іншим коронавірусом. Проте якщо вона все ж з’явиться, її належить виробляти у великих масштабах і постачати в усі куточки світу. Однобічним зусиллям, подібним спробам  адміністрації президента США Дональда Трампа купити ексклюзивні права на вакцину, яку, як повідомляється, розробляє німецька фармацевтична компанія, потрібно давати відсіч.

Ефективна глобальна стратегія повинна також долучати медичну освіту. Як заявив генеральний директор Всесвітньої організації охорони (ВООЗ) здоров’я Тедрос Адханом Гебрейесус у лютому на Мюнхенській конференції з безпеки, «ми не просто боремося з епідемією; ми боремося з інфодемією», здатною завдати не меншої шкоди, ніж сам вірус, особливо в країнах зі слабкими інститутами. Нинішня підвищена увага до здоров’я відкриває рідкісну можливість інвестувати в таку освіту.

Для успіху урядам країн «Великої двадцятки» треба буде дослухатися до міжнародних організацій і працювати разом із ними (починаючи з ВООЗ). ВООЗ останнім часом  гостро критикують, як це було і в часи попередніх епідемій, проте багато з цих звинувачень неправильні, безпідставні та контрпродуктивні. ВООЗ — це, як і раніше, єдиний інститут, який спроможний забезпечувати глобальне лідерство у сфері охорони здоров’я та формувати довіру, що необхідна для здійснення медичного втручання. Ми дуже ризикуємо, послаблюючи цю організацію.

На економічному фронті Міжнародний валютний фонд, що надав украй необхідні кошти під час епідемії Ебола в Західній Африці  2014—2016 рр., вже пообіцяв виділити близько $50 млрд, застосовуючи механізми надзвичайного фінансування. Всесвітній банк, який уже давно підтримує охорону здоров’я, оголосив про перший пакет термінової допомоги  країнам, що потерпіли, у розмірі $12 млрд.

Нарешті, до цієї боротьби повинні долучитися приватний сектор і доброчинні організації. Фонд Wellcome Trust разом із Фондом Mastercard і Фондом Білла та Мелінди Гейтс уже оголосили про створення «Терапевтичного акселератора Covid-19». Ця програма на суму $125 млн. покликана виявляти потенційні ліки від вірусу, прискорювати їх розроблення та готуватися до виробництва мільйонів доз для використання в усьому світі. Потрібно також залучити до цієї роботи приватно-державні партнерства, зокрема, «Коаліцію за інновації у сфері епідемічної готовності» та «Gavi — Глобальний альянс щодо вакцин та імунізації», які підтримують розроблення вакцин і проведення вакцинації, відповідно.

Утім, у фінансуванні залишається велика діра. Рада з моніторингу глобальної готовності (GPMB) зробила запит як мінімум $8 млрд негайного додаткового фінансування, і поміж усього $1 млрд. на підтримку заходів ВООЗ у сфері надзвичайного реагування та підготовки, $250 млн на заходи нагляду та контролю, $2 млрд на розроблення вакцин, $1 млрд на виробництво та розподіл вакцин, $1,5 млрд на терапевтичні ліки для лікування Covid-19.

Міністри фінансів «Великої двадцятки» зобов’язані надати необхідні ресурси ще до свого найближчого планового засідання у квітні. Розмір інвестицій, які необхідні, мізерний порівняно з соціальними й економічними витратами бездіяльності. Крім того, ефективні спільні дії можуть закласти основи нової, більш гнучкої системи багатосторонніх відносин, яка буде краще підготовленою до того, щоб долати майбутні глобальні виклики — від зміни клімату до наступної пандемії.

Майбутні історики оцінюватимуть ефективність нашого реагування на пандемію Covid-19. І якщо світові лідери не почнуть працювати разом, ця оцінка не буде втішною.

Проект Синдикат для «Дня»

Єрик БЕРГЛЬОФ — колишній головний економіст у ЄБРР, директор Інституту глобальних відносин у Лондонській школі економіки та політичних наук.

Єрик БЕРГЛЬОФ
Газета: