«Ключі» до міст під грифом «таємно»

Після набуття чинності Закону України «Про доступ до публічної інформації» генеральні плани вже два роки мають бути відкриті для вільного доступу. Без перебільшення, Генплан — найважливіший документ у сфері містобудування, який визначає важливі аспекти життя міста і його розвиток на найближчі 15 — 20 років. Це й допустимі види забудови територій, забезпечення охорони навколишнього середовища, екологічні й санітарні норми, збереження історико-культурної спадщини, виділення територій для житлових будинків та чимало інших аспектів. Відкритий доступ до повної версії генеральних планів допомагає краще зрозуміти бізнес-можливості міста й побачити, наскільки прозоро органи місцевого самоврядування готові домовлятися з інвесторами. Потенційні мешканці новобудов матимуть нагоду оцінити рівень привабливості території для проживання, а старожили завжди зможуть попередити незаконне будівництво поблизу їхньої домівки.

Протягом кількох попередніх місяців Молодіжний центр регіонального розвитку та Херсонська обласна організація Комітету виборців України проводили моніторинг доступності генеральних планів для міських громад Херсонської області. За словами одного з кураторів моніторингу Максима ЄЛІГУЛАШВІЛІ, його результати, на жаль, не здивували — інформація про генплани не є публічною. «Більша частина проекту Генерального плану Херсона була розміщена на сайті Херсонської міської ради, але цього було недостатньо для проведення детального аналізу. І як продемонструвало обурення архітекторів, громадських діячів та ЗМІ, те, що було виставлено на громадське обговорення, більше плутало, ніж давало відповіді на питання. Але доволі часто це є результатом низької активності самих громадян. Постійний тиск на Херсонську міськраду з боку ЗМІ та громадськості привів до того, що левова частка матеріалів стала доступною та була використана у незалежному аналізі експертами. На даний момент обговорення та дискусії тривають, але, на жаль, лише в Херсоні. Керівники ж інших територіальних громад області вирішили не завантажувати свої сайти цією інформацією», — зауважив Максим.

«Без доступу до інформації генплану міста не можна планувати інвестиції, здійснювати будь-яке серйозне будівництво. Поки містобудівна документація буде в руках обмеженого кола осіб, це породжуватиме незаконні преференції та корупцію»

«День» звернувся до експертів із проханням прокоментувати ситуацію, що наразі склалася в Україні та в Херсоні, зокрема щодо обмеження публічності у розробці містобудівної документації та наслідків, які можна очікувати від закритості цієї інформації.

Володимир ЩЕРБАЧЕНКО, голова Східноукраїнського центру громадських ініціатив, керівник проекту «Через доступ до генпланів — до містобудування без корупції»:

— На жаль, доступ до абсолютної більшості генпланів міст так і залишається з обмеженим грифом «Для службового користування». В окремих містах ці документи вже відкриті, але це ті міста, де земля не є дорогою, а самі документи вже застаріли й ними не користуються при землевідведенні.

2012 року близько 90 із 460 міських рад України задекларували доступність генпланів у власних приміщеннях. Щоправда, не завжди такі декларації є реальністю, але це можуть перевірити самі громадяни, просто прийшовши в міську раду. Саме такі дії змушують чиновників починати виконувати закони. З позитивних тенденцій варто згадати більшу відкритість генпланів у мережі Інтернет. Утім, на сьогодні така інформація доступна лише на сайтах приблизно 60 міських рад із 460. До того ж в Інтернеті є тільки незначна частина генплану — основні положення або головне креслення. Це неправильно і суперечить закону.

Чому склалося саме так? Генплани були недоступними з часів СРСР. Тоді для цього були підстави переважно оборонного характеру. З розвалом СРСР, розвитком геоінформаційних технологій (усе, що є на земній поверхні, можна побачити із космосу) інформація генпланів втратила свою важливість для гарантування безпеки громадян. Усю інформацію, яку не варто розголошувати (системи водопостачання у великих містах, місця приєднання військових підприємств до комунікацій), можна легко відокремити у невеликий розділ документа. Все інше можна і треба зробити доступним. Але у людей, які мають ухвалити ці рішення і дати команду реалізовувати на практиці вимоги нового інформаційного законодавства, немає жодної мотивації це робити. Люди, які працюють із документами з грифом «таємно» (а вони дотепер зберігаються на окремих генпланах), ще й досі отримують надбавку до заробітної плати. До речі, саме зараз фахівці Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України розробляють методику, за якою визначатиметься, треба зараховувати карту до «службового користування» чи ні. Очікується, що це має спростити процедуру. Ми очікуємо на це важливе рішення вже 30 червня.

Інша проблема — це торгівля інформацією щодо генпланів, надання її лише обраним особам. Без доступу до інформації генплану міста не можна планувати інвестиції, здійснювати будь-яке серйозне будівництво. Поки містобудівна документація буде в руках обмеженого кола осіб, це породжуватиме незаконні преференції та корупцію.

Читайте також:

Простір для всіх чи «територія для обраних»?

Ще один важливий аспект — бажання громадян контролювати органи місцевого самоврядування. Люди цікавляться тим, що відбувається навколо, але лише тоді, коли з’являється загроза їхньому комфорту. Однак досвід вчить, що цей період запізнілий для протестів. Реагувати необхідно саме на етапі планування і розробки стратегічних рішень. Відсутність інтересу до цих питань значною мірою походить із радянських часів. Людей ніхто не питав, яким вони хочуть бачити своє місто. Лише в останні роки про генплан почали говорити як про інструмент громадського впливу на місцеву політику. Оскільки у громадян не було доступу до генпланів, ніхто не використовував їх, щоби закріпити в планах розвитку міста певні суспільно важливі інтереси. Тож поки є небагато прикладів, коли місцеві проблеми були розв’язані з допомогою генпланів. Але кількість таких випадків зростає. Наприклад, у Луганську під час ухвалення Генерального плану стояло питання збереження міського лісопарку в районі Гострої Могили. Влада протягом багатьох років хотіла віддати частину лісопарку під забудову торгівельними центрами, а іншу частину — перетворити в «окультурений» парк чи віддати під котеджну забудову. Громадськість активно виступила проти цієї ідеї, й недоторканність лісового масиву вдалося зберегти. Ухвалення генплану стало чинником, який допоміг формалізувати громадську думку і зберегти лісопарк. Зараз йому надано статус заказника. Ще один приклад — із Нікополя Дніпропетровської області. Тут громадські активісти, зокрема Юрій Бабінін, використовують ухвалення нового генплану, щоб домогтися закріплення в ньому положення про закриття АЕС, що розміщена «по сусідству» з містом.

Сергій ДЯЧЕНКО, краєзнавець, член Національної спілки архітекторів України:

— Тільки у квітні цього року було затверджено опорний історико-архітектурний план Херсона — документ, який зазвичай має передувати розробці Генерального плану міста. В ньому, окрім регламентацій роботи в історичному центрі й визначення об’єктів культурної спадщини, існує ще один важливий документ — історична довідка розвитку міста. Однак у Херсоні Генеральний план був затверджений набагато раніше: поспіхом і без громадських обговорень. Його не показали навіть місцевим архітекторам. Чому? Бо затверджували його задля вирішення проблем кількох бізнесменів, які вимагали коригування існуючого Генерального плану. Серед таких бізнес-проектів — створення нового порту (навіть двох) із збереженням старого, що знаходиться в історичному центрі, побудова елітних селищ у прибережних і плавневих зонах (територія Нижньодніпровського національного природного парку), створення готельно-розважальної та торговельної зон на об’їзній дорозі міжнародного значення та інших дрібних проектів, серед яких будівництво торговельно-розважальних комплексів на територіях парків та скверів. Перегляд уже затвердженого Генплану сподобався, звичайно, не всім. Однак цей процес відбувається.

Незрозуміло, чому в наш час не працюють очевидні правила. Генеральний план передбачає гармонійний розвиток міста на майбутні роки, вирішуючи проблеми, що накопичилися в минулому. У Херсона їх безліч: нестача паркових територій, винесення морського порту з історичного центру (Херсон — чи не єдине місто на Дніпрі, в якого немає ні набережної вулиці, ні бульвару, ні взагалі пристойного узбережжя, за винятком площі біля початку проспекту Ушакова). Очевидною є необхідність визначення чітких меж Нижньодніпровського національного парку та умов його використання, оскільки він упритул межує з містом. Крім того, давно назріла необхідність об’єднання Херсона з його містом-супутником на Лівобережжі — Цюрупинськом. Окрім глобальних завдань, є безліч дрібних: резервування територій під майбутні парки, проспекти, дитячі садки, школи, винесення промислових підприємств із центру міста на околиці, створення сміттєпереробного підприємства тощо. Нічого з перерахованого пропонований генплан не передбачав (!). Мало того, своїми нововведеннями, він посилює практично всі наявні проблеми.

Наразі у Херсона з’явився шанс скорегувати не просто Генеральний план, а своє майбутнє. І зайві, можливо, величезні витрати на це будуть абсолютно виправданими.