Люди, які мають свободу вибору, завжди оберуть мир.
Рональд Рейган, 40-ий Президент США

Покровський «вибух»

«Ситуація з приватним притулком на Донеччині — яскравий приклад, як не працює механізм захисту тварин», — зоозахисниця
10 січня, 2019 - 17:02
ФОТО З САЙТА VCHASNOUA.COM

Понад два місяці зоозахисники не спускають очей із приватного притулку для циркових тварин у Покровську, що на Донеччині. Він вважається найбільшим в області і належить багатодітній родині Падалків. У сім’ї 14 дітей, вісім з яких прийомні. З 2014 року родина опікується тваринами, котрі раніше жили в цирках. Брали їх до себе, звісно, з благими намірами: щоб підлікувати, нагодувати та дати нове помешкання. Нещодавно на порталі «Донецькі новини» вийшов матеріал про притулок Падалків, де глава сім’ї Ігор Миколайович розповідав історію кожного мешканця та ділився планами, що хоче створити тут розважальний «Парк Покровського періоду».

Та, як з’ясували волонтери з Дніпра, які поїхали у Покровськ зі спонтанною перевіркою, насправді тварини перебувають у жахливих умовах: голодні, виснажені, у тісних клітках, деякі хворі. Станом на листопад 2018 року в притулку мешкало 11 ведмедів, шість левів, п’ятеро коней, сім поні, шість осликів, а ще єноти, чорнобурки, лами, вовки і різноманітні птахи. Тварини потрапляють сюди у транспортних клітках, потім для них нібито будують просторі вольєри. Для лева такий коштує 35 тисяч гривень, для ведмедя — 50 тисяч гривень. Оскільки грошей бракує, більшість звірів живуть у клітках, в яких приїхали до притулку.

МІНІСТЕРСТВО — НЕ РЕЙДЕР, АЛЕ Й НЕ РЯТІВНИК

Активісти одразу почали готувати план порятунку звірів. Взяти до себе по декілька левів, ведмедів, птахів та інших мешканців погодилися відомі притулки для ведмедів — «Домажир» та той, що в нацпарку «Синевир», Київський зоопарк та приватні притулки із сусідніх з Донеччиною областей. Лишалося вилучити тварин у власника. Добровільної згоди Ігор Падалко не дав, одному з місцевих видань він пояснював, що це — хороший прибуток для його родини, втрачати який не збирається.

Державна екологічна інспекція у Донецькій області з’ясувала, що Ігор Падалко не має документів на диких тварин і порушує умови їхнього утримання, зокрема норми площі, що регулює наказ Міністерства екології «Про затвердження порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах».

За результатами перевірки, Національна поліція у Донецькій області відкрила кримінальне провадження за статтею 299 Кримінального кодексу України («Жорстоке поводження з тваринами»). Розгляд справи планується наприкінці січня.

Повинна бути державна система, бо крім питання гуманності, це питання нашої безпеки, — переконана зоозахисниця. — Можна підхопити туберкульоз від мавп, яких привезли звідкілясь контрабандою, чи стати жертвою тварин, втративши руку чи ногу. Щоразу такі історії завершуються добре лише під тиском громадськості або за доброї волі власників, які погодилися віддати тварин. Зазвичай Мінекології, Держекоінспекція та поліція не допомагають. Ми сподіваємося, що нарешті щось зміниться.

Активісти хвилюються за стан тварин, нарікають, що процес їхнього визволення мало б прискорити Міністерство екології та природних ресурсів, тож закликають громадян писати на адресу відомства заяви щодо негайного вирішення проблеми.

«По-людськи засуджую всіх, хто береться тримати вдома диких тварин, але держава — не рейдер. Ніхто не може без наявності законних підстав приїхати до того ж Покровська і забрати тварин. Рішення за слідчими та судом, — пояснював на своїй сторінці у «Фейсбуці» Василь ПОЛУЙКО, заступник міністра екології. — Було розроблено чіткий покроковий план дій із перевезення тварин до нових домівок. Але зараз ми, як і всі зоозахисники, чекаємо на судове рішення».

ЗАКОНОДАВЧА «ДІРА»

Зоозахисниця Марина ШКВИРЯ вважає, що проблему покровського притулку можна було б вирішити значно швидше, якби Мінекології внесло правки до згаданого порядку утримання та розведення тварин у неволі або у напіввільних умовах, як це неодноразово пропонували активісти. 

«Цей порядок — єдиний документ, що хоч якось регулює утримання тварин і має хоч загальні слова, що тварині має бути добре та комфортно, — додає Марина Шквиря. — Але що конкретно має бути, не вказано. Тому в реальних випадках, коли екоінспекція приїздила на місце, вона не могла нічого перевірити, говорила, що все ніби гаразд, міряла площу клітки чи вольєра. Якщо площі не співпадали, це все одно нічого не змінювало, бо механізму конфіскації нема, досудового вилучення — теж нема. Покровськ — це прекрасний приклад того, як не працює механізм захисту прав тварин. Будь-хто може утримувати їх у будь-яких умовах і робити все, що заманеться. А забрати тварин законним шляхом доволі тяжко. Ми вкотре намагалися створити робочу групу з міністерством, щоб таки внести правки до цього порядку, але марно. Хоча потрібен лише наказ відомства, це значно простіше, ніж просувати, наприклад, законодавчі зміни».

Щодо законів, то зоозахисники «дякують» парламенту, який торік не підтримав законопроект №6598 щодо імплементації положень деяких міжнародних угод і директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу. Документ передбачав тимчасове досудове вилучення тварин і заборону утримання великих хижих тварин у приватній власності та в окремих громадських місцях. Саме ця норма дала б можливість не чекати суду, а рятувати тварин негайно.

ПРОБЛЕМА ВСІЄЇ КРАЇНИ

Оскільки Покровськ фактично є прифронтовою зоною, може скластися враження, що тут більше шансів уникати контролю за будь-якою діяльністю. Дехто з місцевих жителів у коментарях до ситуації щодо притулку Падалків писав, що у східні регіони можуть переїхати ще й звіринці з Росії, де нещодавно заборонили пересувні зоопарки. 

Утім, із цим не згодні активісти. Марина Шквиря акцентує, що географія не має жодного значення. Після Покровська може статися подібний скандал у Хмельницькому, Маріуполі чи деінде. Свіжий приклад — активісти майже півроку рятували трьох левів із приватного зоопарку в Самборі та одного лева з Хмельницького, де до лінії фронту неблизько. Тварин вдалося вивезти до заповідника у Південній Африці.

«Покровськ — не єдине місто, де є приватний звіринець. Є маса пересувних цирків, ресторанів з тваринами, тому треба вирішувати проблему комплексно. Якщо не заборонити утримання диких тварин у неволі, а відповідно, й їх розмноження і перепродаж, до чого додається контрабанда, ми ніколи не розподілимо у притулках, реабілітаційних центрах і зоопарках усі ці звіринці, які можуть кожні два місяці «вибухати», як у Покровську, — додає Марина. — Для ведмедів є тільки три притулки на всю країну, які вже переповнені. Для інших тварин варіантів нема взагалі».

«Повинна бути державна система, бо крім питання гуманності, це питання нашої безпеки, — переконана зоозахисниця. — Можна підхопити туберкульоз від мавп, яких привезли звідкілясь контрабандою, чи стати жертвою тварин, втративши руку чи ногу. Щоразу такі історії завершуються добре лише під тиском громадськості або за доброї волі власників, які погодилися віддати тварин. Зазвичай Мінекології, Держекоінспекція та поліція не допомагають. Ми сподіваємося, що нарешті щось зміниться».

Інна ЛИХОВИД, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments