Я — грузин, але, якщо потрібно, я віддам життя за Україну.
Георгій Гонгадзе, український журналіст

Слово про втіху та розпач

Академік Ярослав ЯЦКІВ — про те, що може зупинити деградацію науки
12 січня, 2016 - 19:35
АКЦІЯ МОЛОДИХ НАУКОВЦІВ ПІД АДМІНІСТРАЦІЄЮ ПРЕЗИДЕНТА 8 ГРУДНЯ 2015 РОКУ. ЇЇ УЧАСНИКИ ПРОСИЛИ ПРЕЗИДЕНТА, ПРЕМ’ЄРА ТА СПІКЕРА ПАРЛАМЕНТУ ЗАБЕЗПЕЧИТИ НАЛЕЖНЕ ФІНАНСУВАННЯ НАУКИ І РОЗПОЧАТИ РЕФОРМУ ГАЛУЗІ / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

В редакцію «Дня» надійшов лист від провідного астронома України, академіка НАНУ, який ми публікуємо без скорочень.

ЗАМІСТЬ ВСТУПУ

6 січня 2016 року, напередодні Різдва Христового, отримав «радісну новину» — вітального листа від моєї улюбленої газети «День» і диск з Різдвяними колядками. Слухаю та насолоджуюся...

На душі полегшало після вчорашнього засідання Вченої ради Головної астрономічної обсерваторії НАН України, на якому підбивали підсумки року минулого (радує, що Обсерваторія отримала низку результатів світового рівня з досліджень об’єктів Всесвіту) та радилися, що робити у поточному році за умови значного скорочення бюджетного фінансування (науковці запевняють, що все перетерплять, а господарники не впевнені, чи перезимують спостережні астрономічні комплекси).

У середу зазвичай я працюю у президії НАН України як координатор науково-видавничої справи Академії, наукових космічних досліджень тощо.

І тут мене очікувало перше у цьому році почуття розпачу — що робити за умови зменшення майже на 20% фінансування випуску друкованої продукції НАН України? А це означає припинення підготовки та видання таких важливих загальнонаціональних видань, як «Енциклопедія сучасної України», «Словник української мови», «Франківська енциклопедія» (нагадаю, що 2016 рік є Роком вшанування пам’яті Івана Франка), низки актуальних монографій, підготовлених відомими вченими України англійською мовою, конкурсних монографій молодих вчених тощо.

І знову, як це було неодноразово за часів попередньої влади, вирішив звернутися до газети «День».

А НАДІЯ БУЛА

Ще у грудні минулого року група відомих українських вчених звернулася до Президента України П. О. Порошенка з проханням не допустити руйнування наукової сфери.

Президенту України

П. О. Порошенку

Високодостойний пане Президенте!

Нас, членів Національної академії наук України (НАН України), звернутися до Вас змусила ситуація, яка склалася навколо питань подальшого функціонування та розвитку наукової та науково-технічної сфери України, зокрема її головної складової — НАН України.

Ми одностайно підтримуємо Ваші ініціативи та зусилля для втілення споконвічних прагнень народу України увійти до Європейського співтовариства. Водночас ми переконані, що майбутнє нашої держави та її успішне входження до Європейського Союзу значною мірою залежатиме від наших здобутків у сфері освіти, науки і технологій. Більше того, наука є невід’ємною складовою національної безпеки держави. Ми схвалюємо прийнятий Верховною Радою України новий «Закон про наукову та науково-технічну діяльність». Будучи до певної міри компромісним, цей закон має виконати свою позитивну місію, а саме сприяти розвитку наукової сфери України, її поповненню молодими кадрами, і підготувати підґрунтя до більш суттєвого реформування наукової та науково-технічної галузі.

Зважаючи на це, ми просимо Вас, пане Президенте, під час реалізації положень нового закону та підготовки Державного бюджету на 2016 рік не допустити можливого руйнування НАН України, про що свідчить проект Бюджету на 2016 рік та публікації в засобах масової інформації. На цей період за НАН України необхідно зберегти її самоврядний статус та виділити окремо в бюджеті фінансування, зокрема для підготовки наукової інфраструктури та виконання пріоритетних наукових досліджень.

Наше прохання обумовлено ще й тим, що ми добре знаємо, які негативні наслідки має неефективне реформування Російської академії наук.

Ми вважаємо, що в умовах сьогодення наукова спільнота не може погодитися з непродуманими кроками щодо реформування академічної науки, запропонованими органами державної влади.

Ми сподіваємося на Ваше розуміння нашої стурбованості і були б вдячні за можливість зустрічі з Вами.

Як відомо, Президент України новий Закон «Про наукову та науково-технічну діяльність» підписав, зустрівся з керівництвом НАН України та МОН України і на цьому свою функцію, напевно, вважав виконаною...

ВИТОКИ ПРОБЛЕМИ

Наука в Україні за роки незалежності не мала підтримки ні з боку держави, ні з боку бізнесу, ні з боку суспільства.

Чому так сталося? Причин багато. І об’єктивних, і суб’єктивних.

Перш за все мусимо визнати, що ставлення до науки не було визначальним у нашої влади. Воно було або показовим (адже владі було відомо, що ставлення до науки і культури є, було і буде мірилом її українськості, і тому бажані позитивні публічні висловлювання на цю тему), або байдужим (нехай наука виживає, як хоче, а «нам своє робить», щоб вижити, а вірніше, щоб збагатитися). Отже, на науку виділялося близько 0,2% ВВП, хоч законом було передбачено 1,7% ВВП, а нормою в Європі є 3% ВВП.

Щодо підтримки науки з боку українського бізнесу — це окрема важлива тема. На мій погляд, наша бізнесова еліта ще не доросла до рівня мислення передових бізнес-кіл розвинених країн світу: правило вкладай гроші у розвиток науки і отримуй гарантований (але через 5—10 років) прибуток — не для неї. Їй, українській бізнесовій еліті, подавай прибуток одразу і без особливих зусиль. Наслідком цього є той факт, що в Україні немає зростання ВВП за рахунок високотехнологічного сектору економіки.

Колись давно моя бабуся, дивлячись на небо, казала: «А віз і нині там», звертаючи увагу на положення сузір’я Великої Ведмедиці і стверджуючи відсутність поступу у суспільній думці.

Серед кількох позитивних факторів інвестиційного іміджу України (наприклад, наявність значного потенціалу внутрішнього ринку, низького рівня конкуренції та ін.) є вкрай негативні фактори, а саме: низька державна підтримка розвитку впровадження наукових розробок, відсутність реального захисту власності та стабільної податкової системи.

Очевидно, що потребує реформування і сама система наукової сфери, щоб наблизити її до потреб бізнесу та суспільства в цілому. Про це багато говоримо, але «Віз і нині там».

А писати про підтримку науки з боку суспільства якось рука не піднімається. Сучасне збідніле (у своїй більшості) суспільство думає про виживання, а не про завтрашній день. Такі реалії.

А ЧИ ЗДАТНІ УКРАЇНСЬКІ ВЧЕНІ ДОБИВАТИСЯ УСПІХІВ?

Перш за все добитися успіху в науці можливо за умови належного і стабільного фінансування. А його практично немає, точніше становить 0,2% ВВП бюджетної підтримки та ще приблизно таку ж суму позабюджетної.

Наукознавці стверджують, якщо фінансування науки менше 0,7% ВВП, то відбувається її деградація. Саме зараз вона і відбувається...

Другим важливим фактором успіху в науці є високий рівень підготовки наукових кадрів. Мусимо визнати, що за роки незалежності рівень такої підготовки в галузі природничих та технічних наук значно знизився.

Третій фактор — наявність передової ідеї, яка здатна об’єднати ентузіастів-виконавців, зокрема молодих. Ідеї ще є, а об’єднувати нікого. Виїхали...

І, нарешті, щоб науковцю домогтися успіху, необхідно мати підтримку (і не лише фінансову) відповідних інституцій — від Президента України, уряду, Президії НАН України, установи тощо.

Про цей останній фактор я вже згадував вище.

СУМНА СТАТИСТИКА ПРО НАУКОВУ СФЕРУ УКРАЇНИ

Минулого року фінансування наукової сфери України за загальним фондом Державного бюджету України становило близько 5 млрд грн (з них 2,3 млрд грн фінансування НАН України).

Якщо, як зараз практикують, перевести ці цифри до валюти Європейського Союзу, то це становить менше 200 млн євро (бюджет одного солідного університету світу).

Нагадаємо, що витрати на науку в Румунії 2015 року становили понад 1 млрд євро, а у Польщі — понад 5 млрд. А це ті країни, науковий потенціал яких ще недавно значно поступався такому в Україні.

У зв’язку з усталеним вкрай обмеженим обсягом фінансування наукової сфери відбувається щорічне скорочення наукових установ та їх чисельності. У наслідку це призводить до запровадження неповної зайнятості в наукових установах та згортання досліджень за багатьма пріоритетними напрямками науки і технологій.

Порівняно з 1991 роком кількість наукових працівників в Україні скоротилася майже утричі.

Наприклад, тільки 2015 року близько двох тисяч науковців звільнилися з Академії (йдеться не тільки про людей пенсійного віку, а й про молодих науковців).

Водночас деколи в ЗМІ звучать твердження, що в Україні завелика кількість наукових працівників. Насправді це не так, бо на 1 тис. працівників у нас кількість науковців є вдвічі меншою, ніж в країнах ЄС, в т.ч. меншою, ніж у країнах Центральної та Східної Європи.

Ось з такими невтішними думками я зустрічав Різдво Христове.

БЕЗ НАДІЇ  СПОДІВАТИМУСЯ...

І все-таки сподіваюся, що відповідальне ставлення з боку влади до майбутнього України в цілому змінить ситуацію (а без розвитку науково-технічної сфери про це майбутнє, на мій погляд, можна тільки мріяти). Досвід цивілізованих країн світу свідчить, що витрати на науку та освіту є недаремними і, у підсумку, окупними

Ярослав ЯЦКІВ, академік НАН України

Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments