«Коефіцієнт корисної дії — мінімальний»

Днями біля приміщення Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку відбулася нечисленна (менше двох десятків учасників), проте на місцевому рівні досить резонансна акція. Це був свого роду пікет, котрий певною мірою подивував і працівників консульства. Віце-консул Кшиштоф Савицький із властивою дипломату витримкою прийняв звернення учасників акції, проте так само дипломатично перервав спроби отримати його власний коментар про суть питання, порушеного у зверненні. Він сказав, що наразі то не є прес-конференція, власне, і регіональне консульство в Луцьку не уповноважене вирішувати проблеми, які тривожать українців і волинян зокрема. Пообіцяв тільки передати звернення учасників акції далі за інстанцією, в Посольство Республіки Польща в Україні.

Учасники акції, за порядком на якій стежили п’ять представників правоохоронних органів, прийшли з наміром закликати польських дипломатів звернутися до Верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки Кетрін Ештон щодо позбавлення можливості виїзду основних, як вважають, «репресантів» на Волині до країн ЄС. Ця ініціатива стосується голови Волинської ОДА і одночасно голови обласного партійного осередку Партії регіонів Олександра Башкаленка, екс-голови Волинської ОДА Бориса Клімчука, прокурора області Андрія Параки та начальника Управління МВС у Волинській області Олександра Терещука. На думку учасників Євромайдану, ці посадовці є «натхненниками політичних переслідувань на Волині», і саме їх звинувачують у нібито запуску машини політичних репресій на Волині.

Цими ж днями на Волині відкрито було кримінальне провадження через економічний бойкот Партії регіонів та акцію «Бізнес на крові», учасників Автомайдану викликають на допити через інцидент, що стався після Народного віча в Луцьку, і близько 120 активістів ходять до допити нібито через погрози матері депутата Волиньради від Партії регіонів — Надії Григоли. Про це говорив у своєму виступі перед Кшиштовом Савицьким та присутніми журналістами депутат обласної ради Ігор Гузь. Він також зауважив, що при потребі юридична група місцевого Євромайдану надасть юридичні підтвердження репресивних дій фігурантів звернення євромайданів.

Але... Багато волинян наразі не вважають особу екс-голови ОДА Бориса Клімчука настільки одіозною. Його недавня добровільно-примусова відставка оцінюється тепер по-різному. Під ОДА стояло кілька тисяч євромайданівців, а в кабінеті — емоційні активісти Євромайдану, які не слухали ніяких аргументів і вимагали тільки написати заяву на звільнення... Вийшовши до людей, Борис Клімчук навіть став перед ними... на коліна, бо,мовляв, просить, щоб на Волині не пролилося крові. Такі жести, врешті, йому були властиві завжди, а також — і демагогія, і популізм... Проте супротивники не могли б заперечити, що він таки є патріотом Волині в кращому розумінні цього слова, був далеко не найгіршим очільником обласної влади. Зокрема «при Клімчуку» постали з руїн музеї в Колодяжному, художній — у Луцьку та єдиний у світі Стравінського — в Устилузі; відремонтували обласні театри. Було вирішено і багато проблем у курортній зоні озера Світязь: від нових доріг — до облаштування каналізації. Тому появу його імені у зверненні до консульства не всі вважають правомірною, і кожен, як кажуть, має право на власну думку.

Треба визнати, що ця акція викликала в регіоні неоднозначні судження. Багатьом вона нагадала події червня 2013 року, коли напередодні 70-ї річниці так званої Волинської трагедії в польський Сейм звернулася група депутатів Партії регіонів і Компартії України. Вони просили не більше не менше, а... визнати Волинську трагедію геноцидом поляків. Якщо погортати сторінки Інтернету та друкованих видань того часу, то можна знайти чимало відгуків поляків, зокрема й депутатів їхнього Сейму, котрі просто не розуміли, а чому громадяни України хочуть, щоб проблему, котра є частиною історії України, вирішували саме поляки. Тоді в Україні багато хто засуджував такий лист до Сейму. І нинішня акція біля приміщення консульства в Луцьку також нагадала минулорічну, коли хочуть, щоб суто українську проблему вирішували іноземні посередники.

КОМЕНТАРІ

Микола ОНУФРІЙЧУК, громадський діяч, голова Волинського обласного громадсько-культурного товариства «Холмщина»:

— Чомусь ми постійно виставляємо себе перед світом якимись безпомічними, несамостійними. У Європи загалом, та й у тих же поляків нам би треба було не просити рецептів щодо того, яке сміття має залишитися у власній хаті, а яке — виметене на двір. Ми мали б вчитися в них найперше єдності та відстоювання інтересів своєї держави. А з тим, що коїться у твоєму домі, мали б розбиратися самі. Поляки ж не звертаються до українців чи кого іншого, щоб ті осудили їхніх політиків чи інших громадян Польської держави. А хіба в них нема цих проблем? Коли минулого року було сумновідоме звернення українських депутатів до польського Сейму щодо Волинської трагедії, то чомусь ніхто в нас не пікетував ніякі дипломатичні чи інші установи. І поляки, й ми маємо самі розбиратися у своїх проблемах, і позбавлення права в’їзду в ту чи іншу країну — не надто насправді велика кара, повірте.

Тарас ЛІТКОВЕЦЬ, політолог, старший викладач Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки:

— Будучи як людина, як громадянин повністю на боці Майдану, хочу все ж застерегти від необдуманих кроків протестувальників. Адже навіть у разі задоволення їхніх вимог Генеральним консульством, особи, про котрих ідеться в їхньому зверненні, зможуть отримати візи в інших дипломатичних установах країн ЄС на території України. Про недоцільність цих дій свідчить слабкий громадський резонанс та інтерес волинян до цієї події. Гадаю, ефекту такі акції не мають, а коефіцієнт корисної дії від них мінімальний. Та й слід не перестаратися, щоб разом із нігтями не відрізати пальці. Адже вина кожного з перерахованих представників влади є різною. Загалом ЄС поки не поспішає застосовувати візові особисті санкції щодо високого політикуму України, а до регіональних вітчизняних політиків у євроспільноти руки дійдуть дуже нескоро...