Тест для Володимира Зеленського

Інавгурація Володимира Зеленського відбулася 20 травня у Верховній Раді. Сам новообраний президент просив парламентарів призначити присягу на 19 травня, але депутати вирішили (315 голосів) проголосувати за дату на день пізніше. Одним з аргументів народних обранців було те, що 19 травня — це День пам’яті жертв політичних репресій. Скоріше, у Зеленського не звернули на це увагу, хоча в цій даті криється великий зміст. За визначенням Українського інститут національної пам’яті, Великий терор — це масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937—1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Це реальна трагедія. Але, на жаль, в новітній історії України політичні репресії також мали місце (не в таких масштабах звичайно). І що дуже погано — покарання за ці трагедії досі немає... Розбиратися з таким минулим доведеться вже новому президенту. 

21 ТРАВНЯ ГЕОРГІЮ ҐОНҐАДЗЕ ВИПОВНИЛОСЯ Б 50 РОКІВ

Вже майже 19 років його немає в живих. Вбивство журналіста Георгія Ґонґадзе залишається одним з найрезонансніших нерозкритих справ не тільки в Україні, а й в світі. Юридична крапка в частині замовників досі не поставлена. Хоча здавалося б країна пережила стільки політичних подій і ротацій владної верхівки. І начебто всі, хто не знаходиться в паралельній реальності і не служить замовникам, знає «велику таємницю». Про це, до речі, головний виконавець вбивства Ґонґадзе і викрадення та побиття громадського діяча Олексія Подольського — Олексій Пукач заявив у Печерському суді в 2013-му. У відповідь на запитання судді Андрія Мельника, чи зрозумілий йому вирок (довічне ув’язнення), Пукач заявив: «Він буде зрозумілий тільки тоді, коли Кучма і Литвин будуть зі мною».

Однак президенти і генпрокурори вперто закривають на це очі. Класичний приклад. «Хочу нагадати, що саме коли я очолював МВС, були затримані виконавці вбивства Ґонґадзе. Зараз же на посаді генпрокурора я затребую інформацію щодо цієї справи. Завдяки вашому запитанню візьму цю справу на особистий контроль і доповім протягом місяця по частині замовників. На разі не володію інформацією», — це відповідь Юрія Луценка на запитання автора щодо перспективи «справи Ґонґадзе—Подольського» майже три роки тому (30 травня 2016-го). Тоді Луценка тільки-но призначили генпрокурором, спеціально під нього змінивши законодавство — йому дозволили зайняти крісло генпрокурора без юридичної освіти, що стало додатковим показовим штрихом до політичної кар’єри і подальших «подвигів» на посаді.

Луценко не доповів ні за місяць, ні за рік, немає доповіді і досі. За весь цей час лише декілька відповідей на запитання журналістів, які цікавилися у нього про «справу Ґонґадзе-Подольського». Кожного разу один з лідерів акції «Україна без Кучми», який раніше неодноразово заявляв, що для нього це «справа честі», розповідав чому це неможливо. Спочатку Луценко казав, що «Пукач не дає показів щодо замовників цього злочину», потім що «майор Мельниченко так і не здав оригінальні записи та записуючи пристрої і сам не співпрацює зі слідством», ну і договорився до того, що «у мене немає доказів, що Кучма давав прямий наказ вбити Ґонґадзе» і що взагалі «плівки Мельниченка — це операція ФСБ проти президента, який посмів заявити про рух України до НАТО». Хоча, звичайно, все навпаки: Пукач дав достатньо показів, навіть робив публічні заяви; Мельниченко також дав покази і постійно заявляє, що готовий співпрацювати зі слідством; що ж стосується заяви про спецоперацію ФСБ — це давня версія, яку постійно просувають замовники злочину.

Більш того, від адвоката потерпілого у справі Олексія Подольського Тетяни Костіної дізнаємося, що Луценко не просто, м’яко кажучи, бреше, а знаходячись на своїй посаді, гальмує розслідування справи.

«Генеральний прокурор Юрій Луценко і публічно, і не публічно втручався в «справу Ґонґадзе—Подольського», з тим, щоб фактично не дати можливості притягнути до відповідальності замовників жахливих злочинів проти Ґонґадзе, Подольського, Єльяшкевича, — розповідає Тетяна Костіна. — Зокрема, завдячуючи Юрію Луценку Олексій Подольський досі не визнаний потерпілим у справі по замовникам злочинів проти нього та Ґонґадзе, що порушує всі моральні та юридичні норми та є відвертою ганьбою української влади. Більше того, Юрій Луценко намагається публічно та умисно дискредитувати потерпілих Подольського та Єльяшкевича, діючи в інтересах ймовірного замовника цих злочинів Леоніда Кучми. Генеральна прокуратура протиправно втручалась в розгляд касаційних скарг Єльяшкевича, Подольського, Шишкіна касаційним судом, а особисто Юрій Луценко як Генеральний прокурор вчинив дії, які мають всі ознаки кримінального злочину, — з незаконного усунення судді Наталі Марчук з процесу касаційного розгляду в «справі Ґонґадзе—Подольського». Всі ці та інші багаточисельні факти свідчать про системність та умисність дій Юрія Луценка по захисту Леоніда Кучми від кримінального переслідування за замовлення жорстоких злочинів, в яких Кучма об’єктивно підозрюється на підставі багаточисельних доказів — і це не лише записи Миколи Мельниченка (якого колишній лідер «України без Кучми» шантажує та залякує), це і показання багатьох свідків, показання потерпілих, послідовні та однозначні показання Олексія Пукача і багато інших доказів».

Що сьогодні відбувається у судовому процесі? «Зараз у «реформованому» Верховному Суді незаконно сформована, в тому числі з вини Юрія Луценка, колегія Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду намагається продовжувати здійснювати протизаконні дії, — каже Тетяна Костіна. — Ці протизаконні дії незаконний склад колегії почав вчиняти з самого початку, включаючи форми незаконного юридичного переслідування Олексія Подольського, а також фальсифікацію матеріалів кримінальної справи та засідань вже у «реформованому» Верховному Суді. Стороною Олексія Подольського було тричі ініційовано порушення кримінальних справ щодо цих протизаконних дій. По одних із останніх заяв сторони Подольського про вчинення злочину у Верховному Суді на сьогоднішній день проводиться розслідування правоохоронними органами, яке намагається саботувати керівництво Верховного Суду, розуміючи наслідки розслідування для тих, хто фальсифікував процес та грубо зневажав та порушував законні права Олексія Подольського та його представників».

«ПОСЛІДОВНІСТЬ» ЛУЦЕНКА І «УКРАЇНАГЕЙТ» В США

Утім, Луценко проявився не тільки у цій справі. Останнім часом набирає обертів гучний скандал міжнародного характеру, до якого чинний Генпрокурор має пряме відношення. Для початку порівняємо публічні заяви Луценка з приводу своєї перспективи і термінів роботи на посаді, адже це безпосереднє стосується згаданого скандалу. Під час прес-конференції в травні 2016-го Луценко заявив, що «прийшов до Генпрокуратури на півтора-два роки, щоб перетворити її в європейську структуру». За рік, в 2017-му, він заявив, що «на посаді Генпрокурора я пробуду максимум до квітня наступного року, більше не витримаю». Далі у вересні 2018-го Луценко вже сказав, що хоче «допрацювати до кінця президентських виборів». І ось 6 травня цього року Генпрокурор робить нову заяву: «Я не бачу ні юридичних, ні моральних підстав для відставки». «Ми обрали президента (Володимира Зеленського. — Ред.), якого я по-людськи поважаю і буду допомагати», — додав серед іншого соратник Петра Порошенка.

Висновки щодо «послідовності» Луценка очевидні. Але коли від цього страждають інтереси держави, це вже репутаційні втрати не тільки для самого Генпрокурора, а й для всієї країни. Після того, як справа про втручання Росії у вибори в США фактично розвалилася, зокрема після доповіді спецпрокурора Роберта Мюллера, наразі активно розгортається сага про втручання України в американські вибори 2016-го.

«У США вже практично почалася передвиборна президентська кампанія (вибори мають відбутися восени 2020 року. — Ред.), — пише в ФБ Olena Ksantopulos. — Від республіканців знову йде Трамп, від демократів — Байден. І ось Юра наш Луценко напередодні зібрався, прихопив з собою молодшого сина і полетів за океан. З папочкою під пахвою. А в папочці був компромат на молодшого сина Байдена — Хантера, який працював у фірмі Злочевського «Бурізма». Працював в раді директорів, за що отримував мільйони. У Луценка є всі рахунки і платежі. Наш ... звинуватив також в отриманні хабарів прийомного сина держсекретаря Керрі. Я так розумію, що Луценко вирішив проїхатися катком по всім стовпам партії демократів. Папка була призначена для Руді Джуліані, близького друга і адвоката Трампа. Джуліані жодної державної посади не обіймає, просто приватна особа. Як сказав сам Юрій Віталійович, він і Джуліані теж друзі і ось так, по-дружньому посиділи. В результаті цього «посиділи», приватна особа Джуліані з’являється на Fox TV і каже, що збирався, а зараз не поїде на інавгурацію президента Зеленського, оскільки в оточенні новообраного президента є вороги не тільки Трампа, а й усієї Америки. Чим Зеленський винен? Тим, що поруч з ним виявилися Лещенко і Коломойський. Джуліані також згадав «корумпованих олігархів».

«Генпрокурор Луценко постарався дискредитувати Зеленського, переконавши ту сторону, що він сам і його відомство працюють не покладаючи рук, повертаючи в казну сотні мільярдів гривень, а антикорупційні органи і всякі там грантоїди тільки жеруть гроші американських платників податків. Ну, і новий президент приятелює з тими, хто жере.., — продовжує Olena Ksantopulos. — Юрій Віталійович також наново відкрив справу Злочевського, якого звинувачували за двома статтями — несплата податків і відмивання грошей. Що стосується податків, то Злочевський заплатив в казну 180 млн гривень. Справу закрили... А тепер кум Порошенко, на догоду одному з кандидатів в президенти в США, цю справу реанімує. Тобто на догоду одному і проти іншого. А якщо інший здобуде, все-таки, перемогу в наступному році? Але, Юрій Віталійович так далеко не заглядає. Хто знає, що буде в 2020 році? Головне, зберегти за собою місце. Якою ціною?».

Насправді, чинний Генпрокурор не є тут першопрохідцем. В розпал президентської кампанії в США в серпні 2016 р. певними групами впливу в Україні через народного депутата Сергія Лещенка була вкинута інформація про те, що консультантові Віктора Януковича — Полу Манафорту — у свій час заплатили 12 млн дол. з «чорної каси» «Партії регіонів». Про це також написала The New York Times з посиланням на дані Національного антикорупційного бюро України. Врешті-решт ці зусилля таки вплинули на хід передвиборчої кампанії Трампа — Манафорт пішов у відставку. І вже після виборів, коли Трамп переміг, він вимагав розслідувати «український слід» в американських виборах. «Україна застосовувала зусилля, щоб саботувати кампанію Трампа, «тихо працюючи над посиленням [позицій] Клінтон». Тож де розслідування, Генпрокуроре? Генеральний прокурор Джеф Сешнс прийняв дуже слабку позицію щодо злочинів Гілларі Клінтон (де сервери електронної пошти та DNC) і витік Intel!» — написав у Twitter в липні 2017-го Дональд Трамп.

Ще під час виборчих перегонів у США «День» писав із приводу цієї ситуації й наголошував, що українська зовнішня політика потребує «націоналізації», інакше вплив на неї родини Кучми — Пінчука може призвести до негативних наслідків для України. Про зв’язки українського олігарха з Клінтонами писали самі американські видання. Зокрема видання The Wall Street Journal писало, що лідерами серед іноземних донорів Clinton Foundation є представники «бідної» європейської країни — України. Так, за 15 років (до 2014 року) на допомогу родині Клінтон було направлено 10 млн доларів. Зрештою ставка української влади під час американських виборів на одного кандидата виявилася помилковою — перемогла не Клінтон, а Трамп.

Сьогодні ж, ми бачимо як між Луценко і Лещенко триває гострий публічний конфлікт, звучать взаємні звинувачення і залякування. Кожен з них намагається зберегти себе в політиці, підігруючи заокеанським друзям з різних таборів. Але чи допоможе?.. Кому це не допоможе абсолютно точно — це іміджу України.

«ПОДАРУНОК» ВІД КОЛИШНІХ ДЛЯ НОВОЇ ВЛАДИ

Отже, під ноги сьогодні Зеленському впало багато проблем — це не тільки політичні ігри Луценка та «Українагейт» в Америці, відкритим поки залишається і інше дуже важливе питання — як себе поводитиме новообраний президент по відношенню до «справи Ґонґадзе—Подольського», з якою пов’язано багато політичних процесів і осіб в Україні?

«Про те, що приїжджає Рудольф Джуліані, Зеленський дізнався зі ЗМІ, і те, що він не приїжджає, він знову дізнався зі ЗМІ, — заявив нещодавно радник Зеленського Дмитро Разумков (svoboda.ictv.ua). — Саме тому мене дивує та інформація, яка з’явилася в американських ЗМІ про те, що хтось давав коментар із представників нашої команди, наших колег, про те, що там є якісь підводні камені. Це не відповідає дійсності. Будемо сподіватися, що це непорозуміння буде знято у відносинах між командою Володимира Олександровича Зеленського і представниками США».

«Не виключаю, що зустріч члена сім’ї Леоніда Кучми — Віктора Пінчука з новообраним президентом України Володимиром Зеленським була викликана страхом Леоніда Даниловича Кучми перед тим, що після інавгурації президента Зеленського в справах Єльяшкевича, Подольського та Ґонґадзе нарешті почнуть відбуватися справжні та реальні дії щодо замовників і передусім щодо самого пана Кучми, — вважає адвокат Тетяна Костіна. — Хочеться сподіватися, що новий всенародно обраний президент не піддасться на мільярдні спокуси від сім’ї Кучми—Пінчука та не стане перешкоджати торжеству справедливості та правосуддя, яких уже довгих дев’ятнадцять років чекає Україна та увесь світ. Переконана, що «справа Ґонґадзе—Подольського» є головним тестом для українських президентів і як цей тест пройде Володимир Зеленський ми зможемо побачити вже в недалекому майбутньому. Зауважу, що сам Володимир Зеленський після зустрічі з Віктором Пінчуком сказав, що всі повинні бути рівними перед законом. Переконана, що в першу чергу це стосується родини Кучми—Пінчука. Хотіла б привернути увагу президента Зеленського до того, щоб це його переконання та конституційна норма — про рівність усіх перед законом, перед судом, — передусім були застосовані до родини Кучми—Пінчука, яка десятиліттями була понад законом, а також до всіх тих можновладців, які довгі роки допомагали їм уникати відповідальності за скоєне».