Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна.
Іван Світличний, український літературознавець, мовознавець, літературний критик, поет, перекладач, діяч українського руху опору 1960—1970-их років, репресований

«Крим брав» — було добре, тепер — «сумно і страшно»

1 вересня, 2017 - 11:28
Фото з facebook.com/ayder.muzhdabaev

Безглузде життя кінорежисера Учителя у його ж цитатах.

27 квітня 2014 року:

«К. ЛАРІНА — ... ви лист підписали, який підтримує політику Путіна на Україні? (...)

О. УЧИТЕЛЬ — Ну, я його, так би мовити ... Мені сказали суть, що це стосується Криму, тому я вважав своїм начебто моральним обов’язком, що я можу його підписати. Я нічого не бачив у цьому для себе особисто суперечливого.

К. ЛАРІНА — (...) Ось переді мною він. Лист — там чотири рядки лише, телеграма: «Ми твердо заявляємо про підтримку позиції президента Російської Федерації щодо України та Криму». (...) Яка позиція — не розшифровується.

О. УЧИТЕЛЬ — Ну, значить, кожен для себе вирішував, яка позиція. Я вам свою позицію озвучив. Я брав Крим, брав конкретних людей.

К. ЛАРІНА — «Брав Крим».

О. УЧИТЕЛЬ — Ну звісно, брав.

К. ЛАРІНА — Крим брав.

О. УЧИТЕЛЬ — Крим — я вважаю, унікальне місце. Воно взагалі має бути якоюсь особливою зоною, тому що там ... Я вже про кіно не кажу, Голлівуд відпочиває. Можна знімати все: Америку, Францію тощо. Ще раз кажу: я ж не розглядаю якісь політичні речі.

К. ЛАРІНА — Але це політична заява, Олексію Юхимовичу.

О. УЧИТЕЛЬ — Ну, значить, можливо, не усвідомлював до кінця. Але як людина я ще раз кажу: конкретно я, Олексій Учитель, підтримую, щоб Крим був у складі Росії. (...)

Мені здається, що якраз вчинили дуже мудро в Криму, і фактично там жодної жертви немає».

(Увесь текст: http://echo.msk.ru/programs/dithyramb/1308156-echo/)

31 серпня 2017 року.

«Сьогодні вночі двоє невідомих намагалися підпалити державну установу, будівлю кіностудії «Лендок». У цій будівлі розташовано мою студію «Рок». У цьому будинку працював мій батько, документаліст Юхим Учитель, який знімав всі 900 днів блокади Ленінграда. Біля входу висить його меморіальна дошка.

Тож намагалися підпалити не просто головну студію документального кіно в Росії. Не просто один із найкрасивіших будинків Петербурга. Намагалися спалити мій рідний дім.

Ось чому мені важко зараз говорити. Мені сумно й страшно».

(Весь текст: http://echo.msk.ru/blog/echomsk/2047282-echo/)

P. S. Коли Учитель говорив «без жертв», у Криму вже були вбито кілька людей; першим викрали, катували і по-звірячому замучили кримського татарина Решата Аметова. Кінорежисер Учитель, ймовірно, не знав про це. Бо, як і більшість росіян, не хотів знати. А що було потім — відомо. Десятки жертв у Криму, десятки тисяч біженців; мільйони біженців і десять тисяч жертв на сході України. Тому — без зловтіхи — просто констатуємо факт. Це справедливо, що режисерові Учителю, який вітав підпал чужої оселі, розрив чужих доль, тепер самому сумно й страшно. У підсумку так буде з кожним росіянином, а поки — з першим вересня тебе, двієчнику.

Джерело: Facebook Айдер Муждабаєв

Рубрика: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments