Гідність держави зрештою залежить від гідності особистостей, які її створюють.
Джон Стюарт Мілль, британський філософ, політичний економіст XIX століття

Про роль Медведчука, повномасштабну війну з РФ і долю Білорусі – інтерв'ю Євгена Марчука на "Прямому"

28 грудня, 2018 - 13:52

Про переговорний процес у ТКГ щодо звільнення заручників, перспективи "мінського формату" переговорів з РФ, роль Медведчука у процесі звільнення заручників та імперські амбіції Кремля щодо Білорусі та України розповів у ток-шоу "Прямий ефір" на телеканалі "Прямий" представник України у Тристоронній контактній групі з мирного врегулювання ситуації на Донбасі Євген Марчук.

Про переговорний процес у ТКГ щодо звільнення заручників

– Що хоче Путін в контексті заручників? Що мається на увазі? Чому за рік нічого не відбулося? Хоча б, для порядку, одного поміняли, двох би поміняли. Нічого не відбувається. Значить, щось там є.

Ви вгадали і навіть дослівно сказали те, що я сказав пану Гризлову на передостанньому засіданні, коли ми довго обговорювали пропозиції України, які не один раз вносилися письмово, документально, з вивіреними всіма списками. Не проходили ніякий формат.

Я тоді сказав: "Добре, не виходить 22 на 22. Ви не хочете визнати, що 22 росіянина, які знаходяться в місцях позбавлення волі в Україні, ви не хочете поміняти на 22 українців, які відбувають покарання чи засудження і знаходиться у ваших тюрмах". Не хочуть 66, як тоді було? А зараз вже 72 Україна готова передати і отримати 19 своїх. Не хочете 8 на 33, коли це була пропозиція взагалі ОРДЛО? Давайте поміняємо, зробимо обмін тих, хто хворі. Навіть сказав в кінці: "Давайте один на один". Клих – знаємо. Взагалі, прізвище – небажано. Але це відома людина. Ні, не виходить.

Тому ця складова війни – це не переговорного процесу елемент, а це елемент гібридної війни. Тому що, крім війни як такої, де вбивають людей, обмін заручниками по чутливості – він не менш чутливий, ніж похоронка, яку отримає мати.

І тому, коли тією першою частиною маніпулювати важко, тому що там несподіванки і так далі, а маніпулювати обміном досить легко. І я думаю, що Путін і його команда просто використовують цей механізм обміну як елемент гібридної війни. В якому смислі? Гібридної війни впливу на Україну.

Україна кожен раз пропонує все письмово. Жодного разу Україна не отримала письмової відповіді від Росії. Тому що вони б тоді задокументували. Це такі нюанси, така специфіка і такі особливості – це якась друга мова переговорного процесу. І це своєрідний механізм гібридної війни, на превеликий жаль, дуже цинічний і дуже жорстокий механізм.

Про перспективи "мінського формату" переговорів з РФ

Росія нас провокувала не один раз на те, щоб ми знервувалися і вчинили якийсь такий поступок, коли можна було б показати: бачите, Україна підірвала "мінський процес". Навіть були декілька разів демарші – встають і виходять. Я вам скажу більше. На засіданні 19 числа, коли я вже як представник України в Тристоронній контактній групі зачитав заяву української сторони щодо звільнення наших моряків, які захоплені у полон Росією під час збройного нападу і класичної агресії, коли я почав говорити, пан Гризлов і російська складова бігом, майже закриваючи вуха, почали виходити.

Тобто сам форма, в моєму розумінні, може бути різним. Але найголовніше в будь-якому форматі, навіть підписантів Будапештського меморандуму, його ефективність буде залежати від того, як себе поведе головним чином Росія. І підписанти Будапештського меморандуму – вони ж сьогодні є в "нормандському форматі". Адже Франція – підписант, Росія – підписант, Україна – підписант. Так? Залишаються ще два. Там ще є Китай. Але є Сполучені Штати і Британія. Тобто сьогодні є в "нормандському форматі" три підписанти Будапештського меморандуму, але ж це ніяк не впливає на формат.

А коли ми внесли пропозицію на останньому засіданні, щоб СММ ОБСЄ у зв’язку з трагічними подіями, які були біля Керченської протоки, щоб СММ ОБСЄ поставила свої спостережні пункти в Керчі з єдиною метою – щоб контролювати стан справ в Керченській протоці, – то там чуть не істерика була. Тому що "як ви можете пропонувати, це ж Росія" і так далі.

Не від формату сьогодні залежить результат, а від того, наскільки механізм міжнародного впливу на Росію буде ефективним. А ми знаємо, що Росія в цьому смислі досить ефективно працює і на розвал консолідації європейської, і досить серйозно працює інформаційно по впливу на європейські країни і на політику, і, взагалі кажучи, на корумпування політиків високого рівня Заходу.

Про роль Медведчука у процесі звільнення заручників

Згадаємо з цього приводу такий експромт-коментар президента Петра Порошенка. Він сказав, що заради того, щоб обміняти хоча б одного нашого полоненого, він готовий зустрічатися з ким завгодно. І я це підтримую. І я згоден з ким завгодно. Але, дійсно, є процес, який має відповідну формалізацію і не може тягнутися. От зараз майже рік закінчується, і вже рік не було ніякого прогресу в цьому напрямку.

Віктор Медведчук. Десь вже з півроку його немає в "мінському процесі". Але ми дуже добре розуміємо, що принципового характеру питання про обмін приймаються не в Мінську. В Мінську напрацьовуються пропозиції, технологія виконання, прізвища, співставлення фігур і все інше. А принципові рішення приймаються в Москві – якщо не самим Путіним, і навіть не по кількості, а по самому факту, як треба… Так що, все залежить від Путіна та його оточення – тієї команди, яка супроводжує війну на Донбасу.

Про імперські амбіції Кремля щодо Білорусі та України

Вони відверто про це не говорять. Вони кожен раз шукають якісь навіть чудернацькі аргументи для того, щоб не йти навіть на якесь зближення, на наближення до компромісу. На мій погляд, тут все досить просто. Росії потрібна трансформована Україна – приблизно те ж, що вона зараз робить з Білоруссю. Там ще не все до кінця вийшло. Але те, що зараз Росія робить з Білоруссю, за деякий час дуже грамотно загнавши Білорусь в тісну залежність від Росії, – приблизно те ж саме…

Щоб Україна була таким собі васалом. Може, навіть не "союзное государство" поки що, як вона зараз це робить з Білоруссю. Але васалом, який би був послушним – ніякого НАТО, ніякої євроінтеграції. І тоді, ясна річ, створити додаткові елементи залежності різного характеру: економічного, бізнесового, фінансового і так далі. Так що, їм потрібна Україна.

Це дуже грамотна російська "машина", не тільки воєнна, а й розвідувальна та інформаційна, яка всіма форматами працює над тим, щоб взяти Україну в такий спосіб, щоб не піти прямою війною по всьому фронту, бо вони розуміють, що це для них буде серйозна міжнародна не просто ізоляція, а зовсім інша вже оцінка… Але, поєднуючи ці всі технології – військова, інформаційна, економічна, дипломатична і психологічна – все підвести до того, щоб нібито без війни, але взяти до рук Україну.

– За вашими спостереженнями, широкомасштабної війни Росія не почне проти України?

Я би так не говорив. Тому що прогноз поведінки Росії, прогноз поведінки Путіна – це справа дуже нетрадиційна. Як правило, більшість прогнозів робиться на основі якогось здорового глузду, навіть з точки зору протилежної сторони. А те, що відбулося і як вела себе Росія, перш за все Путін, – там же не було здорового глузду з точки зору навіть їхньої.

 


НОВИНИ ПАРТНЕРІВ