Я — для того, щоб голос мого народу достойно вів свою партію в багатоголосому хорі світової культури.
Олекса Тихий, український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи

Невеселі пригоди закарпатського чаю

14 листопада, 1997 - 00:00

Мало хто знає, що на Закарпатті акліматизований і може вільно рости в природних умовах справжній чай, як у Грузії, в Індії або ж на Цейлоні.

На кафедрі ботаніки біологічного факультету Ужгородського університету це підтвердить і вмотивує доктор біологічних наук, професор Національного університету "Києво-Могилянська Академія" Василь Іванович Комендар. Буквально після перемоги радянських військ у Великій Вітчизняній війні в центральні газети часто телефонували допитливі громадяни, набридали редакційним співробітникам запитаннями про чайний закарпатський феномен. Справді, такому дивові природи важко було повірити. Однак ще 1949 року в нашому краї працювала експедиція вчених АН СРСР та АН УРСР під керівництвом професора Віктора Сочави, вивчала можливості акліматизації чайної культури біля Мукачева на Красній горі, котра має унікальні грунти вулканічного походження. Тут і було вперше посіяно насіння чаю різноманітних сортів, привезених із Грузії - Грузинський № 2, Грузинська популяція з Чакви, а пізніше Кімінь із Анасеуелі та інші. І незважаючи на суворі зими, чай виріс. Далі, за багато кілометрів на південь, чайні культури не ростуть, а в нас, прижилися. Закарпаття стало найпівнічнішим у світі районом культивування чаю. Прикро, що спочатку Радянська держава фінансувала це цікаве починання, але з 1954 року науковці почали працювати лише на власному ентузіазмі. Часто відтак на захирілу плантацію міг зайти будь-хто, нарізати чаю разом із гілками (і такі факти були), накопати саджанців інших рослин (наприклад, хурми, магнолії тощо), акліматизацією яких піклувалися ботаніки.

"Наша область унікальна, - говорить В. Комендар, - тут лежить частина Середньодунайської низовини, де поєднується теплий і холодний клімати, через що й росте тут чимало середземноморської флори. У нашому краї навіть лимони можна вирощувати в широких масштабах, якби тільки хто фінансово підтримав..."

Проте ні для чаю, ні для лимонів коштів наразі немає. Шкода. Бо на базі Закарпаття, вважають ужгородські вчені, можна розгорнути виробництво чаю в Одеській області та Криму, котре сповна забезпечувало б продукцією всю державу. Тим паче, що закарпатський чай після акліматизації набув багатьох лікарських властивостей, відмінних від грузинського чаю. Кафедра біологічного факультету виготовила на його основі декілька видів оздоровчих напоїв. Полівітамінний тонізуючий безалкогольний напій "Мукачівський замок" дістав схвальну оцінку обласної дегустаційної комісії управління харчової промисловості. Але від виготовлення до промислового впровадження - відстань довга.

Нині на плантації (науковці якось ухитряються підтримувати життя рослин) налічується майже 20 сортів чаю та його популяцій. Виведений гібрид "Закарпатський № 1" - достатньо перспективний для наших південних областей. Урожайність дорівнює середнім показникам у Грузії - від 24 до 60- центнерів листочків із гектара.

Згідно з проведеними дослідженнями, і в Закарпатській області є 6 тисяч гектарів придатних для цієї культури земель в Ужгородському, Мукачівському та Іршавському районах.

Закарпатська область

Василь ЗУБАЧ, "День"
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments