Характер є гідністю у важкі часи.
Шарль де Голль, французький генерал, перший президент П'ятої республіки

Український університет у центрі Європи

Ярослава МЕЛЬНИК: «Заклад вбачає свою місію у тому, щоб наші студенти поверталися в Україну і там могли ефективно відповідати на виклики сучасного життя в різних царинах»
27 серпня, 2013 - 11:37
ШЕВЧЕНКІВСЬКА АКАДЕМІЯ З НАГОДИ ВШАНУВАННЯ 199-Ї РІЧНИЦІ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ПОЕТА В УКРАЇНСЬКОМУ ВІЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ 8 БЕРЕЗНЯ 2013 РОКУ. ГОЛОВНУ ДОПОВІДЬ ВЕЧОРА «ТАРАС ШЕВЧЕНКО — ПИСЬМЕННИК ХХІ СТОЛІТТЯ» ВИГОЛОСИЛА ОКСАНА ПАХЛЬОВСЬКА, ПРОФЕСОР РИМСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ «LA SAPIENZA», ПИСЬМЕННИЦЯ, КУЛЬТУРОЛОГ, ЛАУРЕАТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПРЕМІЇ УКРАЇНИ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, АВТОР «Дня»
«ДЕЯКІ НАШІ СТУДЕНТИ ПОСТІЙНО ЖИВУТЬ В УКРАЇНІ, ПРИЇЖДЖАЮТЬ В УВУ ЛИШЕ НА ПЕВНІ НАВЧАЛЬНІ СЕМЕСТРИ І БЛОКИ — СЕМЕСТР ПОДІЛЕНО НА ДВА НАВЧАЛЬНІ БЛОКИ: ТРИВАЛІСТЬ КОЖНОГО ПІВТОРА МІСЯЦІ. ЦЕ ДОВОЛІ ГНУЧКА СИСТЕМА НАВЧАННЯ, ЯКА ДУЖЕ ЗРУЧНА ДЛЯ ТИХ, ХТО ПОСТІЙНО ЖИВЕ Й ПРАЦЮЄ В УКРАЇНІ ЧИ В ІНШИХ КРАЇНАХ, ПРИМІРОМ В АМЕРИЦІ», — РОЗПОВІДАЄ ЯРОСЛАВА МЕЛЬНИК

У попередніх випусках «День» уже писав про Український вільний університет у Мюнхені — один із найстаріших вищих недержавних навчальних закладів Німеччини (див. №№ 140-141 і 145-146 за серпень 2013 р.) У якому стані сьогодні перебувають україністичні студії в Європі, як ведеться університету, що не отримує фінансової підтримки ні від Німеччини, ні від України, чому інтерес до України падає не тільки в суспільних, а й в академічних колах — про це ми розмовляли із ректором Українського вільного університету (УВУ) Ярославою МЕЛЬНИК.

— Пані Ярославо, ви є ректором УВУ від січня 2012 року. Заступаючи на посаду, які будували плани розвитку університету? Що з цього вдалося здійснити?

— В Європі, зокрема в німецькомовному просторі, є низка центрів українознавчих студій. Насамперед, в Інституті слов’янської філології Мюнхенського університету імені Людвіга-Максиміліяна і в Інституті славістики Віденського університету. У рамках славістики україністику можна вивчати також в деяких інших німецьких вишах. Попри це доводиться констатувати згасання інтересу до україністики як у Німеччині, так і в Західній Європі. Як, до речі, і згортання студій гуманітаристики в усьому світі. Тому один із найважливіших векторів діяльності УВУ на сучасному етапі — розвиток україністики в Західній Європі. За останні півтора року університету вдалося реалізувати декілька проектів. До кінця цього року вийдуть друком німецькою мовою «Вибрані твори» Григорія Сковороди у перекладі професора УВУ Пітча, томик драм Лесі Українки, також німецькою у перекладі Спєх, матеріали конференції. Наступного року до 200-ліття готуємо до друку видання «Великого льоху» — українською, німецькою, італійськими мовами. У рамках Шевченківської конференції, організованої до двохсотріччя від дня його народження, маємо намір провести круглий стіл, присвячений проблемам розвитку україністики в Європі, заангажувати до цієї дискусії відомих україністів.

Ще важливий пункт, над яким ми працюємо, — поєднання українського та німецького досвіду на факультеті державних та економічних наук. Економістам, правникам ми намагаємося дати якісні знання у порівняльному вимірі. Хочемо запровадити серію семінарів, на які б, умовно кажучи, приїжджали страховики з України та лектори з Німеччини. Запропонувати українським студентам стажування у німецьких фірмах. Організувати такі речі в німецькому університеті значно складніше, тому ми можемо застосовувати тут свої ресурси.

— У Німеччині є ще один відомий центр україністики — Грайсфальдський університет, який, здається, попри невтішні тенденції із закриттям студій, ще займається україністикою. Чи налагоджували ви контакти з ним?

— Грайсфальдський університет — знаний у німецькомовному просторі центр україністичних студій. Свого часу до 2005 року тут успішно функціонувала кафедра україністики, де студенти мали змогу студіювати україністику як головну та додаткову дисципліну, здобувати ступені магістра та бакалавра, розгорталися різного напрямку україністичні студії, у царині мовознавства й літературознавства зокрема. Зараз у цьому Університеті зберігся, по суті, лише «Українікум» (Ucrainicum) — двотижнева літня академія української мови, літератури, історії та культури. Маючи намір у недалекому майбутньому організувати в УВУ літні школи й семінари різного формату, будемо, звісно, контактувати тісніше і з Грайсфальдським університетом, як і з іншими українознавчими осередками не лише в Німеччині.

ЙДЕТЬСЯ ПРО ЗМЕНШЕННЯ ІНТЕРЕСУ ДО ГУМАНІТАРНИХ СТУДІЙ У ВСЬОМУ СВІТІ 

— Якщо шукати відповідь на питання, чому згортається розвиток україністики у всій Європі, то, на вашу думку, із чим це пов’язано?

— Це пов’язано з багатьма чинниками. Йдеться про зменшення інтересу до гуманітарних студій у всьому світі на загал. Після проголошення незалежності України 1991 року почали відкриватися україністичні студії. Нині ж викладачі, які у Німеччині впродовж років викладали українську мову, говорять про те, що кількість зацікавлених вивчати її постійно меншає. Це пов’язано також значною мірою і з політичними чинниками, сучасними українськими реаліями, які не слугують імпульсами для успішного розгортання й активізації українознавчих студій у світі. Радше — навпаки.

— Свого часу уряд Баварії дозволив УВУ видавати дипломи німецького зразка. Чи відчуваєте ви сьогодні сприяння, підтримку від баварського уряду? Які у вас відносини з німецькою стороною?

— Із Міністерством освіти Баварії відносини у нас дуже конструктивні. Усі наші починання в академічній сфері мають цілковиту підтримку з боку Міністерства. У січні минулого 2011 року ми мали також дуже цікаву зустріч із міністром освіти Баварії, на якій обговорили місце і роль УВУ в розвитку україністичних студій в німецькомовному просторі, УВУ як міст порозуміння між Україною і Західною Європою, Німеччиною насамперед.

Що ж до фінансування УВУ з боку німецьких урядових кіл сьогодні, то тут похвалитись нічим. Не отримав УВУ і матеріальної допомоги з боку України. На загал, на історії взаємин УВУ з Україною, її урядовими чинниками цілком справджується біблійне: нема пророка у своїй вітчизні. Сьогодні найбільшим спонсором УВУ є Фундація Українського вільного університету в Нью-Йорку, яка впродовж багатьох років підтримує університет. Також маємо частку грошей із відсотків, які отримуємо від коштів з проданого будинку, де раніше розміщувався університет. Навчання в УВУ також платне.

— Будучи нещодавно у Львові, ви зустрілися з головою Львівської обласної адміністрації й уклали низку домовленостей з ЛОДА, чого, здається, раніше ректори УВУ не робили. Від кого надійшла ініціатива зустрічі? Про що було домовлено, і на якому етапі реалізація домовленостей?

— Університет часто підписує угоди про співробітництво з різними академічними інституціями. Скажімо, взимку цього року в УВУ був ректор Українського католицького університету у Львові, владика Борис Гудзяк. Угода про співробітництво, яку ми підписали з УКУ, матиме дуже реальне наповнення. Це і спільні магістерські програми, і спільні наукові проекти, і обмін викладачами і студентами, обмін науковою літературою. Нещодавно у травні цього року ми також уклали угоду про партнерство і співробітництво з Національним університетом «Києво-Могилянська академія». Пропозиція щодо співпраці з ЛОДА вийшла від ЛОДА. Під час зустрічі в Львівській обласній державній адміністрації ми обговорили декілька векторів нашої співпраці і декілька цікавих проектів, які наразі на стадії опрацювання. Для прикладу, створення інформаційного центру УВУ у Львові, створення бізнес-лобі Українського вільного університету у Львові з метою фінансової підтримки УВУ, роль УВУ в презентації львівського регіону в Баварії та інші питання. Маємо також надію, що випускники УВУ, і не лише вони, які представлені зараз у Верховній Раді, ініціюватимуть законопроект, за яким Україна зможе підтримувати свої інституції за межами країни. Досі такого закону немає, хоча такі спроби з боку УВУ вже робились декілька років тому.

— Щоб бути конкурентоспроможним фахівцем у Німеччині, потрібно володіти мовою. Навчання в УВУ відбувається українською і при вступі до Університету знань німецької не вимагають. Чи є у вас курси інтенсивного вивчення німецької мови?

— Навчання в УВУ, ви маєте рацію, проходить українською мовою. Так було завжди від часу заснування Університету у Відні 1921 року. Лише як виняток деякі курси можуть читатися німецькою або англійською мовами. Насправді, ми дуже зацікавлені, щоб наші абітурієнти володіли німецькою мовою, принаймні на рівні розуміння тексту. Знання німецької мови нашим студентам насамперед необхідне для того, щоб успішно здійснювати свої дослідницькі проекти, писати якісні магістерській й докторські роботи. Для німецької й англійської мов ми наразі відводимо лише три години на тиждень. Звісно, цього недостатньо. Тому вже цього навчального року запропонуємо нашим магістрантам і докторантам інтенсивні курси вивчення німецької мови різного рівня, зокрема німецьку мову професійного спілкування. Так само в цьому семестрі маємо намір запровадити курси української мови для всіх зацікавлень. Курси також будуть різного рівня й різного спрямування, зокрема і для наших майбутніх студентів, які не володіють чи недостатньо володіють українською мовою. Приміром, нещодавно ми відмовили в прийомі на студії в УВУ одному студентові з Македонії через недостатнє знання української мови. До речі, цей студент з великим ентузіазмом виявив готовність поліпшувати свою українську, щоб вивчати право в магістратурі УВУ.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ «КОМПОНЕНТ» ОБОВ’ЯЗКОВИЙ ДЛЯ МАГІСТЕРСЬКИХ І ДОКТОРСЬКИХ РОБІТ НА ВСІХ ФАКУЛЬТЕТАХ

— Кого запрошуватимете викладати німецьку мову? Носіїв мови чи викладачів з України?

— Викладачі будуть як з України, так і носії мови. Для курсу з німецької на щоденні заняття ми надамо, вочевидь, перевагу викладачам, які володіють і українською, і німецькою мовами. Німецьку мову професійного спрямування викладатимуть носії мови. Утім, багато наших студентів приїжджають із добрим знанням мови. Особливо динамічними є випускники факультетів іноземних мов. Деякі з них уже бували на різних програмах обміну в Німеччині, відтак вони «плавно» переходять на навчання в УВУ (якщо, звісно, виконають усі вимоги щодо вступу на студії УВУ). До речі, деякі наші студенти з різних регіонів України в УВУ вдосконалюють і знання української мови. Студенти з Півдня і Сходу України, а також ті, які народилися в Росії, не раз зізнаються у тому, що їхня українська тут значно удосконалюється. Цього семестру було запропоновано з-поміж інших і курс «Вибрані питання зі стилістики і культури мовлення», і на нього записалося немало студентів із різних регіонів України, які говорили, що це їм принесло неабияку користь.

— Ви говорите про традицію викладання в УВУ українською з 1920-х років. Так, можливо, у той час потреба зберігати українське була особливо великою. Чи відчуваєте ви таку необхідність сьогодні? Є ж Україна, у ній спокійно можна навчатися рідною мовою.

— Чи відчуваємо необхідність зберігати українське сьогодні? Звісно, що так. Плекання української ідентичності, національні завдання й пріоритети — цей імператив актуальний сьогодні особливо. Очевидно, зайве пояснювати, чому саме. До речі, іноді доводиться чути, що на сучасному етапі УВУ має змінити свій вектор: займатися лише науковими студіями або стати українським культурним центром, або тим і тим водночас, а українські студенти можуть навчатися в німецьких університетах, здобувати там магістерські й докторські дипломи. Навіщо, мовляв, їхати в Європу, щоб навчатися в українському університеті українською мовою? Та бодай для того, відповідаємо, щоб вивчати українську історію, мову, літературу, філософію, педагогіку, право, економіку в дуже широкому компаративному вимірі під керівництвом професорів з України, країн Євросоюзу, Північної Америки. Порівняльний «компонент» обов’язковий для магістерських і докторських робіт на всіх трьох факультетах — україністики, філософському, державних і економічних наук.

— Зважаючи на те що студентам УВУ, очевидно, важко конкурувати з випускниками німецьких вишів, які їхні перспективи працевлаштування після завершення? Вони повертаються до України чи залишаються в Німеччині?

— Університет вбачає більше свою місію у тому, щоб наші студенти, здобувши гарну освіту в УВУ, поверталися в Україну й там успішно реалізовували свої знання й досвід, могли ефективно відповідати на виклики сучасного українського життя у різних царинах — політичній, економічній, науковій та культурній. До того ж, деякі наші студенти постійно живуть в Україні, приїжджають в УВУ лише на певні навчальні семестри і блоки — семестр поділено на два навчальні блоки: тривалість кожного — півтора місяця. Це доволі гнучка система навчання, яка дуже зручна для тих, хто постійно живе і працює в Україні чи в інших країнах, приміром, в Америці. Чи мають змогу наші випускники працевлаштуватись у Німеччині? Так. Не раз студенти, працюючи під час навчання в тій чи тій фірмі й добре себе зарекомедувавши (певну кількість днів у році студенти мають право працювати), отримують запрошення на працю після отримання диплому. Охоче беруть наших студентів на працю і в дошкільні заклади. Насамперед студентів, які спеціалізуються з педагогіки.

Український вільний університет сьогодні — це інституція, яка динамічно розвивається, ініціює багато цікавих проектів, має багато друзів як в академічних колах, так і громадських. Зрештою, інституція дуже приваблива для молодих інтелектуалів, які хочуть здобути якісну освіту в українському і в європейському закладах водночас.

 

Христина БОНДАРЄВА. Львів — Пассау — Мюнхен — Львів. Фото з сайта facebook
Рубрика: 
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments