Хто не береже честі своєї рідної мови, той підкопує основи своєї нації.
Іван Огієнко, український вчений, єпископ, митрополит УАПЦ, предстоятель УГПЦК, політичний, громадський і церковний діяч, мовознавець, лексикограф, історик церкви, педагог

Під п’ятьма масками

26 жовтня, 2012 - 00:00
ВОЛОДИМИР ЛИС: «ТІЛЬКИ В ХVIII ст. СКІЛЬКИ УКРАЇНА ДАЛА РОСІЇ СВОЇХ СИНІВ! ПОЧИНАЮЧИ З КАНЦЛЕРА БЕЗБОРОДЬКА, ЧЕРЕЗ ФЕОФАНА ПРОКОПОВИЧА, ЗАКІНЧУЮЧИ КОМПОЗИТОРАМИ Й ХУДОЖНИКАМИ. НА ЦЬОМУ ХОТІЛОСЯ НАГОЛОСИТИ В РОМАНІ» / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

«Клуб сімейного дозвілля» перевидав «Маску» Володимира ЛИСА. (Вперше роман вийшов у видавництві «Кальварія» 2002-го). До появи «Століття Якова» два роки тому «Маска» найкраще розходилася з-поміж усіх творів автора. І тепер вона в рейтингу ТОР-20 видань, які найкраще продаються в мережі книгарень «Є».

Книжка — історично-пригодницька. Події розгортаються наприкінці ХVIII — на початку ХІХ століть. Головний герой Прокіп Марушко — надзвичайно талановита людина трагічної долі. Син кріпачки й голландця, якого пан «виписав» із Нідерландів доглядати за кіньми. Жодного дня не вчився у школі, проте самотужки вивчив вісім мов! Виглядав, як аристократ! Умів добре поводитися в добірних товариствах, вести інтелектуальні бесіди, гарно танцювати... Був мужній. Очевидно, ця освіченість і мужність не могли не подобатися жінкам. Однак вони захоплювалися не ним, Прокопом Марушко, а польським шляхтичем Кульчинським, німецьким князем Людовиком і ще трьома іпостасями, під якими головний герой переховувався. Це й були ті його п’ять масок. Хоча він найбільше прагнув, щоби жінки полюбили не його образи, в які він перевтілювався, а в того Прокопа, ким він був. Що ж — екзистенційна тема. Вглибині свого серця всі ми прагнемо, аби нас любили такими, якими ми є. Окрім неї, Володимир Лис мав на увазі й драму українців, які мусили по світах жити і служити під чужими масками.

— Тільки у ХVIII столітті скільки Україна дала Росії своїх синів! — говорить він. — Починаючи з канцлера Безбородька, через Феофана Прокоповича, закінчуючи композиторами й художниками. Тобто це суцвіття інтелектуальної еліти. Про це, зокрема, мені хотілося наголосити в романі.

Тож приємного прочитання!

Надія ТИСЯЧНА, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ