Працювати треба ідейно, щоб дати свою духовну лепту для рідного народу
Кость Левицький, український державний діяч, адвокат, публіцист

Юрко Юрченко проти Майкла Джексона

29 серпня, 1997 - 00:00

Тим, хто цікавиться аудіокасетами і компактами, переважно від 16 до 25. Купують все: джаз, класику, нашу й імпортну "попсу". І все ж щось "іде" з прилавка моментально, а щось іще деякий час "припадає пилом". На думку аудіопродавців, частіше "кайфують", звісно ж, під музику techno (dance, house, rave). А ось російська естрада починає здавати позиції. Українська ж, навпаки, набирає силу. На думку продавців, попит на неї разів у 10 більший, ніж на сусідську. Особливо не вистачає СD наших виконавців: попит на них, порівняно з минулим роком, зріс втричі. Зате альбоми російських "метрів" - таких, як Ніколаєв, Газманов чи Державін, нині подовгу чекають своїх покупців. Також потрапив у немилість і Майкл Джексон - ним, як і "металом", який постійно звучав раніше, вже наситилися. Серед того, що хотіли б купити, але не знаходять у продажу, багато хто знову-таки називає записи українських виконавців: Юрка Юрченка, Вірки Сердючки та інших. Трапляються, правда, й окремі інтелектуали, котрі мріють про гарний джаз, концерт Гріга чи записи оркестру Остіна Сєвака.

Тепер про відео. Тут також спостерігається зростання національної самосвідомості. Постійно запитують фільми українських режисерів і навіть імпортні з українським перекладом. Еротика, на відміну від минулих років, відійшла на останній план. Людям більше хочеться поплакати над життєвими мелодрамами, посміятися разом з героями комедії чи відчути себе непереможним героєм бойовика. Та загалом, як і у випадку з аудіокасетами і компактами, у підсумку купують усе. "Дискримінації" стосовно російського й зарубіжного кіно немає. Касети з польськими ("Дежа вю", наприклад), румунськими, французькими чи американськими фільмами й мультиками також на лотках не залежуються. Хоча особливим попитом, як і раніше, користуються старі фільми з класики радянського кіно. Їх так само не вистачає. Фільми улюблених режисерів, що з'явилися недавно в яскравих барвистих упаковках, наситити ринок поки що не можуть: ціна розміром 10 гривень сьогодні більше відлякує, ніж приваблює.

Якщо ж казати про якість аудіо- відеокасет і СD, то сьогодні й пересічні покупці віддають перевагу українським, російським чи болгарським. Наші компактдиски й зовсім уважаються найкращими. А ось китайські купувати не поспішають, знаючи, що звучання на їхніх CD гірше, ніж на "найостаннішій" нашій касеті. З відео складніше. Інколи можна купити ліцензійну касету, дивитися яку неможливо... Правда, трапляється це не часто, так що професіонали вважають, що українські ліцензійні касети - на рівні світових стандартів. До речі, з приводу ліцензійної "піратської" продукції. До голосних суперечок, що лунають останнім часом між представниками з "великої дороги" і чесними фірмами, навіть найбільш ревні шанувальники музики... байдужі. Для покупця чим нижча ціна, тим краще (якщо, звісно, не страждає якість). А те, що дешево коштує лише крадене, - так про це нехай міліція думає. На те їй і владу дано, - нічтоже сумнящеся пояснювали мені всі учасники нашого міні-опитування на київських вулицях.

Тетяна БУТУСОВА
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments