43 історії на 435 сторінках

Земська медицина, епідемії в роки Першої світової війни, Українська революція, Голодомор, репресії, Друга світова і радянський застій та занепад — усі ці історичні періоди крізь життя і діяльність лікарів увібрала в себе монографія «Вінниця — місто послідовників М.І.Пирогова». Вона розповідає про історію розвитку медицини, ділиться цікавими фактами з життя відомих лікарів-вінничан, а головне — розкриває досі невідомі архівні, біографічні джерела і публікує фотографії, які досі не були презентовані широкому загалу. Тривалий час вони накопичувалися в фондах наукової бібліотеки Вінницького національного медичного університету ім.М.І.Пирогова. Власне, саме завдяки бібліотекарям цього закладу видання і побачило світ. Книжку видали в межах проєкту з однойменною назвою «Вінниця — місто послідовників М.І.Пирогова», який торік став переможцем конкурсу «Бюджет громадських ініціатив», отримавши 665 голосів підтримки вінничан і майже 200 тисяч гривень фінансування з міського бюджету.

«Ми опрацювали силу-силенну джерел і презентували вінничанам не просто сухі біографічні факти, а дійсно відверті розповіді про долі, щоденну роботу та наукові досягнення тих, хто присвятив себе порятунку інших життів. До книжки увійшли 43 персоналії, які так чи так пов’язані з містом. Тобто ті, хто народився у Вінниці, хто тут працював, мешкав, а також випускники нашого медичного університету. Кожна з цих постатей не вирвана з контексту епохи, а нерозривно пов’язана з нею. Відтак розповіді емоційні і подекуди болючі, бо багато лікарів пройшли важкі випробування: репресії, війни, голодомори та епідемії,  — розповідає авторка книжки та проєкту Ольга ЮРЧИШИНА. — Подавши книжку на конкурс «Бюджет громадських ініціатив», ми буквально заскочили в останній вагон, бо це був останній день. Нервували, хвилювалися, чи встигли. А коли на сайті Вінницької міської ради оприлюднили проєкти, за які можна було голосувати в межах «Бюджету громадських ініціатив, то активно закликали всіх знайомих підтримати наш проєкт. Приємно було, що підтримали нас не лише студенти та викладачі медуніверситету, а й невідомі люди, які очевидно цікавляться історією рідного краю».

ВИХІД У СВІТ НЕ ВИПАДКОВИЙ

Досить символічно, що перша публікація в книжці присвячена Миколі Пирогову, зокрема його діяльності у Вінниці, яка досі береже як пам’ять про видатного лікаря, так і в буквальному значенні його тіло. Далі йдуть розповіді про його послідовників — лікарів, викладачів, науковців, які долучилися до становлення та розвитку медичної галузі Вінниччини. Кожна біографічна розповідь про того чи того видатного лікаря супроводжується світлинами, віднайденими в архівах, документами, сканованими копіями листів. А завершується видання статтею про музей-садибу Миколи Пирогова, точніше, про його багаторічну хранительку Галину Собчук, що ніби створює коло вдячності серед медичної спільноти Вінниччини, відзначив Герой України, академік Національної академії медичних наук України, ректор Вінницького національного медичного університету Василь МОРОЗ. Він долучився до презентації через онлайн-зв’язок, одразу вказавши на те, що вихід у світ цього видання не випадковий. У листопаді медична спільнота відзначила 210-й день народження свого «батька» — Миколи Пирогова, а наступного року університет, який носить його ім’я, святкуватиме 100 років від дня заснування. Василь Мороз додав, що для багатьох медиків Вінниця асоціюється саме з постаттю Миколи Пирогова і медичним університетом. Не перший десяток років музей-садиба лікаря є візитівкою Вінниці для значної кількості туристів, про що свідчить і вражаюча цифра відвідувачів — 8 750 000 за 73 роки існування закладу.

«Жодна область не має таку фігуру, як Микола Пирогов, і багато учених і медиків, які працювали на Вінниччині, вважають його своїм наставником. Тому, як на мене, ця книжка є своєрідною пам’яттю, літописом розвитку медицини Вінниччини. На її сторінках історії з життя видатних лікарів, які так чи так пов’язані з Вінниччиною, більшість із Вінницьким медичним університетом, яке гордо носить ім’я Миколи Пирогова. Не випадково посвяту студентів нашого університету ми розпочинаємо з відвідин музею-садиби нашого наставника, щоб надихнути майбутніх лікарів на нові здобутки. А всі випускники вважають за честь після отримання диплому висловити свою вдячність наставнику в його усипальниці, — ділиться традиціями Василь Мороз. — Наступного, 2021 року, медична спільнота відзначатиме славний ювілей нашого університету — століття історії. Зважаючи на ситуацію, ми не знаємо, коли проведемо святкування, адже онлайн-формат не можливий, бо це подія, на яку вже зараз зголосилися приїхати як наші випускники, які по всьому світу, так і поважні академіки. Це буде свято академічної медичної спільноти. І ми сповідаємося презентувати цю книжку ще раз, але вже в межах 100-ліття вишу. Герої цього видання стануть прекрасним прикладом як для майбутніх діячів та діячок медичної сфери, так і для нинішніх».

РЕЗУЛЬТАТ БАГАТОРІЧНИХ КРАЄЗНАВЧИХ ПОШУКІВ

Крім Миколи Пирогова, читачі знайдуть на сторінках цікаві факти з життя та професійної діяльності Степана Руданського, Василя Кузнєцова, Миколи Оводова, Олександра Ющенка, Олександри Смолянської, Север’яна Белканії, Максима Родюка та багатьох інших. Зі слів авторки книжки, директорки наукової бібліотеки Вінницького національного медичного університету ім.М.І.Пирогова Неліни КРАВЧУК, щоб знайти цікаві відомості для книжки, довелося опрацювати чимало архівних та біографічних джерел. Працівники бібліотеки, готуючи видання, не лише підняли всі фонди (а в них міститься інформація, починаючи з 1938 року, навіть усі випускні альбоми зберігаються), вони зробили світлини сучасних пам’ятників, пам’ятних знаків і меморіальних дощок на честь медиків. Побували навіть на місцях вічного спочинку тих, чиї могили розташовуються у Вінниці чи на теренах області. Загалом монографія стала результатом багаторічних краєзнавчих пошуків. Над формуванням самої книжки бібліотекарі працювали майже рік. До того ж понад два місяці в умовах жорсткого карантину.

«У бібліотеці Вінницького національного медичного університету я працюю 11 років і з того часу займаюся краєзнавчою роботою. На сьогодні в нас сформовані тематичні теки по персоналіях — ксерокопії, сканкопії, фотографії від родичів, дослідження наших випускників та науковців. До краєзнавчих пошуків залучаємо інші заклади, зокрема архіви, співпрацюємо з Національною науковою медичною бібліотекою, краєзнавчими закладами, навіть зарубіжними установами, — розповідає директорка бібліотеки медуніверситету. — От, наприклад, завдяки такій співпраці познайомилися з польським медиком Кшиштофом Круліковським. Він допоміг відшукати матеріали про нашу землячку, видатну лікарку Марію Веркентіг, яка народилася в селі Кордилівка. Її батько Отто походив із німців, працював директором цукрозаводу. Медичну освіту Марія здобула в Києві в університеті Святого Володимира. Після революційних подій родина емігрувала до Польщі. Там і проявився її талант як лікаря-радіолога. Зараз її ім’я носить одна з радіологічних лікарень Польщі, а також зала в Медичній академії Варшави. Сама Марія була удостоєна високих нагород, одна з них — Хрест Доблесті. На жаль, доля талановитої землячки досить трагічна».

Неліна Кравчук розповідає, в роки війни Марія Веркентіг працювала лікаркою Армії крайової       — польського підпілля. Випадково потрапила в руки жандармів, які кинули її у в’язницю, а звідти відправили в концтабір Німеччини. Через чудове володіння німецькою мовою, Марію не змушували до важкої праці, а дозволити надавати медичну допомогу ув’язненим. Намагаючись їх врятувати, вона часто недоїдала і недосипала, через що сильно захворіла. Розумію, що хвороба смертельна, вирішила не мучитися і кинулася на дроти, які були підключені до напруги, на додачу отримала кулі в спину від охоронців.

«Про Марію Веркентін є книжка, — продовжує Неліна Кравчук. — Її написав Кшиштоф Круліковський. Він приїздив до нас. Разом з ним були в Корделівці. Ходили територією цукрозаводу. Там залишилися старі будиночки, в одному з яких, імовірно, проживала її родина. Поляки ініціювали встановлення меморіальної дошки на сільській амбулаторії, фінансували її виготовлення і встановлення. В книжці ми презентуємо дитяче фото Марії, яке точно було зроблено у Вінниці, бо про це свідчить відповідний напис. Вказана і назва фотоательє. Однак, де була розташована ця майстерня і хто автор, ми, на жаль, не дізналися».

ІСТОРІЯ КОЖНОЇ ПЕРСОНАЛІЇ ЗАСЛУГОВУЄ НА ОКРЕМУ КНИЖКУ

Не менш захопливою є історія ще одного видатного лікаря, учня епідеміолога і мікробіолога Данила Заболотного Георгія Калини. Його дід по батькові Христофор Платонович Калина був українцем, мешкав у своєму маєтку у Вінницькій губернії. Батько був інженером-залізничником, тому родина часто переїздила з одного місця на інше. Георгій мав унікальний хист до музики, вступив до консерваторії, але швидко зрозумів, що фах професійного музиканта — не його покликання, тому перейшов на медичний факультет Самарського державного університету. Він захоплювався мікробіологією, працював у Іркутську, Хабаровську, Ленінграді, але за рекомендацією свого наукового керівника академіка Заболотного 1936 року приїхав на роботу до Вінницького медичного інституту. Працював завідувачем кафедри мікробіології, а за сумісництвом керував оркестром. Цей музичний колектив користувався великою популярністю не лише в навчальному закладі, а й серед громадськості міста.

«Одного разу, коли оркестр виступав у військовій частині, хтось надто революційний замовив виконати пісню про Сталіна, але в репертуарі такої пісні не було. Тоді надійшло ще одне замовлення: виконати пісню про Ворошилова, але й цієї пісні оркестр не знав. Цей факт зразу ж став відомим «там, де потрібно» і в судовій справі розцінювався як акт серйозної контрреволюційної диверсії, — розповідає Неліна Кравчук. — Прикро констатувати, але серед колективу та близьких до Калини людей теж були інформатори... Власне, це стало приводом до того, що влітку 1939 року лікаря засудили до вищої міри покарання — розстрілу з конфіскацією належного йому майна. Лише завдяки численним листам на його користь, ухвалою Верховного суду СРСР вирок було скасовано, а справа направлена на додаткове розслідування».

Не вдалося уникнути репресій першій і єдиній жінці-директорці Вінницького медичного інституту Олександрі Смолянській. Із перших днів призначення на її адресу сипалися неправдиві доноси і необґрунтовані звинувачення. І це попри те, що саме вона розпочала будівництво терапевтичної клініки, морфологічного корпусу, студентської їдальні, гуртожитків, після арешту її чоловіка, заступника голови облвиконкому, Олександру Пилипівну звільнили з роботи. А в жовтні 1937 року заарештували і засудили як дружину зрадника Батьківщини, відправивши на 8 років у табори суворого режиму. Після звільнення вона працювала лікаркою в Тулі. За вагомі досягнення в медицині її ім’я було реабілітовано в 1955 році. За два роки їй присвоїли звання Заслуженого лікаря РРФСР. А рішенням Тульського міського виконкому від 29 квітня 1968 року Олександра Пилипівна стала Почесною громадянкою міста Тули.

«Це все я до того, — резюмує авторка видання, — що історія кожної персоналії заслуговує на окрему книжку. Всі вони пройшли важкі випробування, репресії, період голодоморів і епідемій. Ми згадуємо про епідеміологів, біологів, мікробіологів, які не боялися йти у вихор епідемії і боролися за життя людей. Так, як і зараз. Від цього актуальність видання ще вища».

ІМІДЖЕВИЙ ПРОДУКТ І «МЕДИЧНА» ВІЗИТІВКА

Загалом над книжкою працював солідний авторський колектив як з числа працівниць бібліотеки (Ольга Юрчишена, Неліна Кравчук, Людмила Сухарєва, Майя Мельник, Вікторія Коваленко, Ярослава Бондарчук, Галина Біловус), так і наукової спільноти міста. Статтю про Пирогова для книжки підготували в.о. генерального директора музею-садиби нашого ученого-хірурга Любов Коваленко і працівниця музею Олена Вінниченко. Цікавий матеріал про Миколу Оводова подала професорка Вінницького державного педагогічного університету ім.М.Коцюбинського Тетяна Кароєва. В книжці є дослідження про історію розвитку медицини на Вінниччині, яку підготували викладачі кафедри соціальної медицини Вінницького медуніверситету. Своїми враженнями на початку видання поділився і міський голова Вінниці Сергій Моргунов і ректор медичного вишу Василь Мороз.

«Зараз, озираючись на шлях, який ми пройшли, мені здається це дуже символічним, що книжка була створена в карантинних умовах, які обмежували спілкування, пошук, підготовку. Такі обмеження якоюсь мірою нагадували нам, наскільки важкою була і є праця лікарів, — зауважила авторка проєкту Ольга Юрчишина. — Ми дуже довго билися над дизайном сторінок, бо хотіли б щоб вона була естетично гарною, була достойною за зовнішнім виглядом і наповненням цих великих лікарів. Такий продукт вийшов не лише завдяки нашим старанням, але дизайнерам, видавцям, редакторам. Це було відповідальне завдання, передусім перед науковою медичною спільнотою. Крім того, це важливий іміджевий продукт для Вінницького національного медичного університету і для Вінниці. Адже видання буде цікавим не лише тим, хто цікавиться історією міста, а також слугуватиме своєрідною візитівкою Вінниці в галузях медицини та туризму».

Книжка «Вінниця — місто послідовників М.І.Пирогова» видали невеликим тиражем, у пів тисячі примірників. Видання не продається, найближчим часом його мають передати в бібліотеки міста та області, де вони будуть доступні для ознайомлення. Крім того, автори проєкту пообіцяли розмістити pdf-версію монографії у відкритий доступ, щоб подивитися і почитати видання змогли всі охочі. Водночас вони розмірковують над тим, щоб почати готувати до друку наступну книжку, адже матеріалів у бібліотечних фондах багато. І хто знає, можливо, за кілька років видання «Вінниця — місто послідовників М.І.Пирогова» з монографії перетвориться на багатотомне солідне видання.