Наука – це корінь і насіння, і основа всякої користі як батьківщини, так і церкви
Феофан Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

На передовій – запит на «розумне»

«День» дізнався, чому під звуки канонади змінюються літературні вподобання
12 лютого, 2016 - 11:32
ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»

Книги з Бібліотеки «Дня» неодноразово вирушали на передову й отримували схвальні відгуки від бійців-читачів. Під час поїздок на лінію фронту і спілкування з бійцями нам вдалося з’ясувати, що книги — важлива складова дозвілля військових в АТО. Тому ми вирішили дізнатися, що саме читають наші бійці, та яке значення для них має література.

КНИГА ЯК СПАДОК

Офіцер 43-го територіального батальйону Юрій Фоменко — давній друг та читач «Дня». Пан Юрій, як він розповідає про себе, — книголюб. Читає багато й не обмежується лише певними напрямами. На його думку, любов до літератури — ментальна особливість українців загалом, і нам варто відроджувати її в собі. «Я був одним офіцером на великий підрозділ, тому мав багато безсонних ночей, — розповідає Юрій Фоменко. — Читав дуже різноманітну літературу: Франка, Паустовського, Шевченка, Історію КПРС, Леніна. Із цих книжок я зрозумів, що на певному етапі у нас відбулася підміна ментальності. І в літературі, і в кінематографі почали зображувати українця як воїна-козака, який постійно прагне стати до бою. Тому нас так часто використовували як ресурс у чужих нам війнах. Насправді ж в Україні батьки прагнули передати синам у спадок не шаблю, а книгу. Щоб син умів вирішувати конфлікт не силою, а мудрістю. Важливо, щоб на це звернули увагу сучасні письменники і правильно формували образи».

«ПОЛЬОВІ БІБЛІОТЕКИ»

Юрій Фоменко наразі демобілізований, але службу проходить його товариш Денис Косенко. Спільними зусиллями чоловікам вдалося зібрати велику бібліотеку, яку Денис перевіз на фронт. Денис Косенко — командир взводу 25-ї бригади, і, зі слів Юрія Фоменка, він зумів застосувати  літературу як інструмент підтримання дисципліни серед бійців. «У нього ті, хто добре несе службу, — читають хороші книжки, а тим, хто гірше, — дістаються сучасні російські автори», — жартує пан Юрій.

Ще одна «польова бібліотека» працює у «Правому секторі». Її привіз із собою та поширив серед бійців речник добровольчого корпусу Олексій Бик. «Я все життя багато читав, тому коли їхав на фронт — теж набрав із собою книжок, — розповідає пан Олексій. — Хлопці дуже швидко їх розібрали. Щоб почитати деякі, навіть записувалися в чергу. Пам’ятаю, мав кілька книг Віктора Суворова, Рея Бредбері. Вони були дуже популярні — одну книгу Суворова мені навіть досі не повернули. Коли я повернувся до Києва, зустрівся з колегами-поетами, і вони вирішили дати ще книжок для бійців. Зібралося їх настільки багато, що не можна було навіть вивезти всі однією машиною. Ми забрали лише частину, поставили стіл на базі і зробили своєрідний куточок буккросингу».


ФОТО ІВАНА БОГДАНА

Батальйон «Донбас» своєї бібліотеки не має. Хлопці більше зосередилися на поширенні новин та публіцистики, своїми силами видають газету «Позивний «Донбас», популярну серед бійців. «Читання допомагає не стояти на місці й розвиватися, — розповідає командир батальйону з позивним «Гал». — Наші хлопці не лише воюють, вони продовжують жити звичайним життям, тільки у складніших умовах. Смаки до читання дуже різні, але я помітив, що останнім часом бійці більше цікавляться новинами, ніж художньою літературою. Їм важлива актуальна інформація, щоб розуміти, що відбувається навколо».

СУЧАСНІ АВТОРИ — НЕ КОНКУРЕНТНІ

Як ми вже зазначали раніше, смаки в літературі у бійців дуже різні. Проте можна виокремити кілька загальних тенденцій.

«Частина людей читають націоналістичну літературу, — згадує Олексій Бик, — очевидно, це їм потрібно для підтримки бойового духу, дехто читає Біблію. Але є такі, хто хоче відволіктися від реальності й зосередити увагу на чомусь абстрактному. Пам’ятаю, погано йшла сучасна література: Жадан, Карпа, Андрухович. Радше проблема в тому, що сучасні письменники здебільшого мало переймаються речами, якими люди живуть на фронті. Це література бізнесу або власних рефлексій».

Сучасні твори про війну, хоч і мали б бути близькі бійцям, часто не привертають уваги через свою відірваність від реальності й захоплення різними домислами. «Коли розглядати твори про війну сучасних авторів, багато важить подавання матеріалу, — зазначає Юрій Фоменко. — Це робота не для боязких. Не можна написати цікавий твір для бійців, які перебувають на першій лінії, працюючи на другій. Також не потрібно керуватися запитом самого суспільства у підготовці таких творів. Важливо відобразити реальний стан подій, навіть якщо він розходиться з чиїмись поглядами. На фронті стільки всього відбувається, що не треба навіть нічого вигадувати. Що менше вимислу, то більше твір «живий».

За словами Юрій Фоменка, бійці також часто звертаються до творів, які читали в мирному житті й перечитують їх повторно. Це дає змогу знайти в літературі нові смисли. «Шевченко, Франко та інші автори на фронті сприймаються зовсім інакше, — розповідає пан Юрій. — У їхніх творах є те, що раніше складно було помітити. Дуже багато наші бійці перечитували казок. Особливо вони цікавили людей філософського складу розуму. У народному фольклорі можна знайти багато питань для роздумів, відповідей на ці питання. Це окрема сторінка літератури, особливо цінна у старшому віці».

ЩО ЧИТАТИ НА ПЕРЕДОВІЙ?

Поради щодо читання бійці висловлюють дуже обережно, зазначаючи, що обирати варто саме ту літературу, яка подобається й викликає найбільше рефлексій. Утім, особливу увагу радять звертати на публіцистичні праці. «Думаю, найбільш корисною буде сучасна публіцистика, особливо дискусійна, — стверджує полковник 20-го батальйону територіальної оборони Віктор Покуса. — Зараз з’явилося багато такої літератури. Книги про сучасні події пишуть журналісти і блогери. Вочевидь, це може дати нові питання для роздумів і сприяти дискусіям серед бійців».

Юрій Фоменко до категорії важливих для прочитання додає також і книги з Бібліотеки «Дня»: «Ваші книги популярні серед людей, які мають високий рівень освіти, — зазначає пан Юрій. — Я помітив, що часто перечитуються матеріали про важливі моменти української історії. Таким чином хлопці спонукають себе до роздумів над тим, як могли б скластися ті чи ті ситуації, як вони могли розвиватися. Люди починають аналізувати, шукати відповіді на питання сучасності. На передовій читання відбувається на оголених нервах. Людина, яку тиждень бомблять, по-своєму відчуває тексти й відкриває для себе глибинні смисли».

Як бачимо, література на фронті наповнюється власним особливим змістом. Вона спонукає до роздумів, діалогів, допомагає перемкнути свою увагу в складних ситуаціях. Під час бойових дій люди мають більше часу для осмислення дійсності, вони активніше шукають відповіді на власні запитання. Посіяти істину на цьому благодатному ґрунті — головне завдання книги.

Олена БЕРЕЖНЮК, «День»
Газета: