Люди, які мають свободу вибору, завжди оберуть мир.
Рональд Рейган, 40-ий Президент США

«Що ви читаєте?»

Як українська журналістка стала колекціонувати історії незнайомців-книгоманів, і що з цього вийшло
26 травня, 2016 - 15:30
КАТЕРИНА ТОЛОКОЛЬНІКОВА

У цьому блозі є помічниця народного депутата, що читає Джорджа Мартіна на прогулянці з сином, 50-річний інженер-електромеханік, який радить Борхеса і «Фейнманівські лекції з фізики», студентка-хореограф, що читає Фройда, а любити книги навчив її на спір старший брат. 37 історій читачів зібрала українська журналістка Катерина Толокольнікова за неповний рік. Вона просто підходить до незнайомих людей на вулиці і запитує: «Що ви читаєте?». «What are you reading?» — так і називається інтернет-платформа, яку Катерина веде трьома мовами: українською, російською і англійською. «День» поцікавився у авторки блогу, з чого і з кого почався її ресурс, як реагують книголюби на розпитування про їхні уподобання і навіщо розповідати про те, що читають незнайомці навколо тебе.

«Ідея в мене з’явилася ще за рік до того, як я почала вести блог, — розповідає журналістка. — Концепцію вигадала одразу — три пункти «хто», «що», «де» читає. Одразу знала, що питати буду саме незнайомих людей та спонтанно. А вирішила нарешті почати під час подорожі до Швейцарії в жовтні минулого року. Там і знайшла перших трьох героїв, а по приїзді — двох київських. Але у блозі першим з’явився український герой — дідусь Сан Санич».

Сан Санич — один із тих персонажів блогу, які запам’ятовуються надовго. «Я старий книголюб. У мене вдома близько шести тисяч книг є», — саме так почав свою історію 63-літній музикант. А потім був швейцарський аудіопедагог Лукас, який працює з дітьми із обмеженими можливостями і читає по 3-5 книг одночасно. Був український фотограф Толя, який читав у метро «Хозарський словник», бо колись на чемпіонаті України з «Що? Де? Коли?» його команда не змогла відповісти на одне з питань, пов’язане з творчістю Павича. Була майбутня акторка Ганна, яка поцупила Гоголя у свого орендодавця в Одесі, і тепер читає книгу в антрактах між виставами Київського академічного Молодого театру.

«Я створила цей блог тому, що мені просто завжди було цікаво, що читають люди навколо, — говорить Катерина Толокольнікова. — Я зазираю в книги інших пасажирів в транспорті, постійно питаю про це друзів та колег. Ловила читачів у коридорі Національної спілки журналістів України, у школі, в музеї. Одна з героїнь — консьєржка в моєму власному будинку. Що я беру від цих людей? Нагадування про певні книги, які давно збиралася прочитати, й рекомендації про ті, яких не чула. Та й просто нагадую собі і підписникам блогу, що на читання завжди можна і треба знаходити час».

За словами блогерки, перша реакція читачів-незнайомців на розпитування — подив і усмішка. Але розповісти про враження від книги здебільшого погоджуються. Хоча бувають різні ситуації. «Так як перших героїв знайшла за кордоном, і вони радо відгукнулися розповісти мені про книжки, подумалось, що українці, мабуть, будуть більш закритими, — ділиться журналістка. — Але ні, у Києві більшість охоче відповідає — незалежно від віку, статі, професії тощо. Щоправда, коли була у відрядженні в Миколаєві, за два дні побачила тільки трьох читачів — і всі вони відмовилися долучитися до мого проекту. Але якщо 37 людей за весь цей час погодилися, то відмов було в цілому, може, сім, не більше».

Наразі у блозі шість закордонних історій — троє героїв зі Швейцарії та ще стільки ж — з Німеччини. А за іноземними героями прийшли й іноземні читачі — на сторінку блогу уже заходили з Росії, США, Чехії, Португалії, Нідерландів та навіть Кенії. І поки розвивається блог «What are you reading?», хотілося б, щоб і в Україні це запитання можна було поставити все більшій кількості людей.

«Я розглядаю свій маленький блог як спосіб популяризації читання в нашій країні. Невеличкий, непомітний, але все таки крок в цьому напрямку, — говорить Катерина. — На жаль, за статистикою українці читають вкрай мало попри непоганий рівень грамотності населення. Просто не мають такої звички, не вважають за потрібне, обирають інші способи проведення дозвілля. Це засмучує. На мою думку, література робить наше життя значно цікавішим і змістовнішим, надихає, відкриває нові можливості, вона здатна змінювати тебе і світ на краще. Тому блог — це маленьке нагадування про це у щоденному потоці інформації, яку люди отримують в Інтернеті».

Анна СВЕНТАХ
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments