Три кити «Артерії»

Нова книжка відомого українського поета Дмитра Лазуткіна — «Артерія». Звичайно, не випадково її назва аналогічна до назви спільного проекту поета з музикантом Борисом Севастьяновим. Літературно-музичні виступи під маркою «Артерії» відбуваються в межах волонтерських поїздок цих митців у зону бойових дій на Донбасі.

Відтак і помітна частина книжки (вона побачила світ цьогоріч у «Видавництві Старого Лева») складається з віршів, присвячених війні, людям на війні, чи таких текстів, у яких війна присутня як віддалене, однак, безумовно, гучне тло. Час вносить свої корективи у творчість. І якщо раніше постать Дмитра Лазуткіна передусім асоціювалась із емоційно насиченою любовною лірикою, то тепер це ім’я часто нагадує про зовсім інші рядки:

Небо у серпні

гаряче нестерпно —

тягнуться ночі, важчають

 звуки...

хтось їздить у мерсі

з відкинутим верхом,

хтось їздить у танку

з відчиненим люком (...)

У трагічних буднях війни поет шукає ефектних образів, згущених відчуттів, а вже з них вибудовує особливий узагальнений, замислений настрій, не забуваючи спиратися на характерну власну мелодику і ритміку. Щодо останньої, мелодики і ритміки, їй вочевидь лише посприяла участь у літературно-музичних подіях. Варто відзначити й те, що зміна тематики чимало змінила в емоційному плані. Вірші Лазуткіна тепер далеко не завжди такі енергійні та життєствердні, як раніше. Що ж, новий невеселий матеріал призводить до так само не дуже веселих роздумів.

 Однак і попередні амплуа київського поета зовсім не розчинились у пилюці фронтових шляхів. І це, на моє переконання, добре. В жодному разі не ігнорувати війни, а й не розчинятись у ній повністю — думаю, саме такою має бути найадекватніша лінія будь-якого більш-менш універсального поета, прозаїка чи іншого творця.

Отож у «Артерії» ви матимете нагоду читати й «традиційну» інтимну лірику Дмитра Лазуткіна. Частина — давні й добре знані прихильниками творчості поета твори. Частина — нові. І про ті, й про інші можна впевнено сказати, що це дуже рвучкі вірші, а вигадливі метафори чи просто формулювання в них «зачесані» так, щоб трохи ховатись у потоці почуттів. Що, звісна річ, збільшує читабельність не аж таких і простих за своєю суттю текстів:

(...) ти м’ясо моє і

кохання — моє

і риби мої і мій час

на зап’ясті...

і щастя не тямлячи

де воно є

купається в щасті

Третім «китом» поетичної книжки «Артерія» я назвав би сукупність більш грайливих, іронічних, зрештою, просто веселих віршів. Напевно, про щось читачам має казати той факт, що розташовані вони переважно наприкінці збірки. Тут ми зустрічаємо і побутові замальовки, і саркастичні сюжети, і задерикуваті згадки про інших поетів, і багато чого іншого. Хоч би й цей літній передсвітанковий краєвид:

ще тихо

але за мить

зацокотять підборами

дівчата

повертаючись з нічного

клубу

і рибалка на мопеді

пронесеться з повним

кошиком риби

літо вміє виявляти

справжню сутність речей

п’яні крики біля кіоску

зазвичай

лунають гучніше

за розмови ранкових птахів

десь у глибині зелених крон

листки вигинаються

і темні очі здаються

невагомими

і лінія долі напинається

ніби вітрило

і мости котрі

чи то поєднують

чи то розділяють нас

здригаються під тиском

рожевого неба

Книжку поета Дмитра Лазуткіна «Артерія» насамперед, мабуть, можна порадити тим, хто лише починають по-справжньому знайомитися із творчістю автора. Проте й тим, кому вірші Лазуткіна знайомі більш-менш віддавна, «Артерія», певно, зможе сказати щось важливе або приємне.