Упіймати білу муху

Вірш «Білі мухи» Максима Рильського – це мій особистий хіт, мій найулюбленіший зимовий вірш, родом з дитинства (на другому місці в мене вірш Платона Воронька «Падав сніг на поріг»). Я пам’ятаю, як брала в районній дитячій бібліотеці книжку Максима Рильського «Санчата діда Максима» (це ж саме старий Максим зробив Галі, Петрику й Кіндрату санчата у вірші про білих мух), видану «Веселкою» у 1978 році (це я щойно нагуглила, як і ім’я художника  – це Едуард Колесов).  Вірш «Білі мухи налетіли…» я знала напам’ять. Досі знаю. Він передає оцю магічну атмосферу першого снігу, чисту радість від приходу зими. І чудово описує той особливий настрій початку зими, коли прокидаєшся, а все подвір’я біле, і нарешті можна витягнути санчата і кататися до самих сутінків.

Тому я страшенно зраділа, побачивши нову книжку-картонку для найменших «Білі мухи» від «Видавництва Старого Лева» з чудовими ілюстраціями Жені Миронюк. Це книжка одного вірша. «Білі мухи» лягають на такий формат ідеально – по два рядки на розворот. Таким чином цю книжку подужають діти, які щойно вчаться самостійно читати. Але давати цю книжку можна й зовсім маленьким діткам. Картон якісний, цупкий – книжкою можна гратися, можна її гризти (а це неминуче, адже книжки - картонки – це, як правило, найперші книжки малят).

Емпіричним шляхом було виявлено, що ця книжка однаково подобається як майже трирічній Улянці, так і п’ятимісячній Саньці. Старша Улянка за першої-ліпшої нагоди несе книжечку комусь з дорослих, примовляючи «білі мухи, білі мухи, білі мухи», а потім залюбки кілька разів по колу слухає цей вірш, вимовляючи окремі слова, які запам’ятала, та імітуючи інтонації, наче вона теж вже знає цей вірш напам’ять. Менша любить лежати на животі й розглядати малюнки. Для цього книжечка ставиться або кладеться перед нею, і раз на кілька хвилин хтось з дорослих перегортає сторінку. Немовля у захопленні верещить, бамкає руками по малюнках, гладить і пробує щипати намальованих мух, пробує книжечку на зуб і теж залюбки слухає по колу вірш. Батьки, звичайно ж, цей вірш можуть і не читати, бо знають його напам’ять. У нашому випадку – ще з часів власного дитинства.

Для старшої Улянки це ще й книжка-гра. Розкривши її на будь-якому розвороті, просимо Улянку знайти на малюнку котика, дерево, слоника у снігу, санчата, червону пташку, червоні рукавички, жовтий будиночок, окуляри тощо. І це завжди спрацьовує.

Ця зимова книжка чудово почуватиметься у ролі першої книжки малюка, ще й не втратить актуальності протягом кількох років. А батьки зможуть і собі згадати як вірш, так і цей прекрасний настрій, який приходить разом з першим снігом.