Перший-ліпший брехун і ошуканець може розвалити цілу державу, тоді як упорядкування речей навіть в одному домі неможливе без ласки Божої.
Іван Мазепа, український військовий, політичний і державний діяч, Гетьман Війська Запорозького

Увага «від нас»

Вперше в дитячій літературі порушено тему депортації кримськотатарського народу
17 травня, 2018 - 16:19

«Дитячий письменник повинен уміти говорити й про складні речі», — так вважає Зірка МЕНЗАТЮК, авторка двох десятків книжок для дітей, лауреат премії імені Лесі Українки і Наталі Забіли. Крім того, письменниця була номінована на Меморіальну премію імені Астрід Ліндґрен. Нещодавно вона представила книжку, в якій і втілила своє переконання. Адже «Дике літо в Криму» — це не тільки продовження популярної повісті «Таємниця козацької шаблі», а й книжка, в якій вперше в дитячій літературі порушено тему депортації кримськотатарського народу.

За словами авторки, ідея твору навіяна спогадами про відпочинок у Криму, коли вони з друзями стояли табором на місці знищеного татарського села. Письменниця милувалася чарівною природою і думала над тим, що відчували люди, яких силоміць забрали звідси. Посилило ці почуття знайомство з кримськотатарським письменником Нузетом Умеровим. «І ось тоді, слухаючи, як Нузет Умеров читав свої вірші, написані українською мовою, я зрозуміла, що цей жест поваги до української мови з боку старійшини кримськотатарської літератури не має залишитися без відповіді», — ділиться враженнями письменниця. За її словами, увага має бути не тільки «до нас», українців, а й «від нас». Тож вирішила написати повість про Крим.

УКРАЇНЦІ ТА КРИМСЬКІ ТАТАРИ ОБ’ЄДНУЮТЬСЯ — ВОНИ ПЕРЕМАГАЮТЬ»

Актуальність теми зумовлена не тільки сучасною ситуацією, в якій опинилися кримські татари через окупацію Криму. Ідеться навіть про ще давніші, не повністю обговорені питання, стереотипи, які нав’язувалися за радянських часів. Зокрема, що кримський татарин — неодмінно злодій; що українці та кримські татари ворогували між собою.

Еміне ДЖЕППАР, заступниця міністра інформаційної політики України, також наголосила на важливості такого діалогу. Під час представлення книжки вона пояснила дітям, що сталося 18 травня 1944 року, порівнявши український Голодомор з примусовою депортацією, внаслідок якої багатьох кримських татар не стало. Однак, за її словами, все-таки нашим народам вдалося подолати цей біль. «Коли українці та кримські татари об’єднуються — вони перемагають», — наголосила Еміне Джеппар, згадавши битву під Конотопом і Жовті Води.

Зірка Мензатюк згадала приклад битви під Жовтими Водами, щоби продемонструвати ще й стійкість стереотипів українців. Адже часто в суспільному дискурсі згадується лише битва під Берестечком, у якій кримські татари на чолі з Ісламом Гіреєм через деякий час покинули місце бою. Тобто згадуємо про них, щоб частково перекласти провину за поразку. Натомість ситуації, в яких перемогу було здобуто саме завдяки кримським татарам, як-от битва під Жовтими Водами, нерідко забуваються. А цього року 16 травня виповнилося 370 років з дня нашої спільної перемоги. Тож «кримські татари теж гинули за нашу свободу й державність», — поділилася з дітьми письменниця.

Мабуть, найзворушливішою частиною цієї творчої зустрічі стало виконання колективом культурного центру «Кримська родина» пісні «Мій чарівний Крим» українською та кримськотатарською мовами. Це народна пісня, яка була створена, як вважають, під час переселення. Саме з неї використала деякі рядки Джамала у своїй композиції «1944» на Євробаченні. У пісні є слова, які й тепер, попри більш ніж 50 років із часу написання, не втрачають актуальності: «На чужині літа минають, / Думи тяжкі серце стискають, / Як за тобою я сумую, / Мій чарівний Крим».

ГЛИБИНА ІДЕЇ ТА ЦІКАВІСТЬ ВИКЛАДУ

Хоч у книжці згадано ці непрості для кримськотатарського народу події, повість зовсім не сумна. За словами лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка, директора видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» Івана МАЛКОВИЧА, який проводив цю зустріч, книжка обіцяє пригодницьке, навіть детективне читання, ідея якого закладена уже в самій назві. Адже літо в Криму є «диким», оскільки у книжці йдеться про «дикий» (самостійний) туризм дітей у наметах на березі півострова. Крім цих пригод, на юних читачів чекає і розгадування таємниці, пошук скарбу — коштовного срібного поясу унікальної роботи, який зник, коли татар вивозили з Криму.

І такий спосіб розповіді про важливі події кримськотатарського народу, мабуть, справді можна вважати доволі ефективним. Недарма Іван Малкович навів приклад Роальда Даля, валлійського письменника, який умів поєднати захопливі історії з глибокими думками, що закарбовуються в пам’яті надовго. Так і книжка «Дике літо в Криму» за цікавим і динамічним сюжетом містить історію, яку ми всі назавжди запам’ятаємо. А крім того, ця повість ще раз доводить, що Крим — це Україна. Тож залишається сподіватися, що скоро здійсниться побажання Еміне Джеппар: діти зможуть взяти намети й вирушити на відпочинок до Криму.

Марія ЧАДЮК
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments