Не всяка людина здатна бути при владі, а лише така, що за природою своєю прагне до правди і справедливості.
Станіслав Оріховський-Роксолан, український письменник, оратор, публіцист, філософ, історик, полеміст, гуманіст доби Відродження

Хотів виховати сина патріотом

На Вінниччині два дні прощалися зі старшим солдатом 28-ї бригади Андрієм Сторожуком
24 жовтня, 2019 - 10:29

Війна на сході України не перестає нагадувати про себе страшними звістками про загибель захисників. Не встигла Вінниччина оговтатись від загибелі солдата Андрія Проценка із села Бохоники, який загинув від кулі снайпера 2 вересня, як знову прийшла страшна звістка — 24 вересня під час облаштування бліндажу, на позиції поблизу Мар’їнки, ворог вбив старшого солдата Андрія Сторожука. 27-річний боєць отримав поранення, несумісне з життям. Куля снайпера влучила в голову і забрала життя Андрія миттєво.

«Дуже щирий, добрий і чесний хлопчина. Не було такої роботи, якої б він не міг зробити. Коли Андрієві було три роки, його забрала до себе на виховання бабуся. Вони жили в Полтаві, а останні десять років проживали у Педосах, — розповідає сільський голова Анатолій МАЗУР. — До війни Андрій їздив по заробітках, щоб допомагати бабусі, яка практично була йому за маму. Потім його мобілізували, а коли відслужив, то підписав контракт. Його прадід був військовим, Андрій вирішив відновити сімейні традиції. Хотів, щоб син пишався ним, щоб був патріотом. Любив хлопчика і балував. Шкода, що він не запам’ятає свого батька. Маленький. Тільки два рочки... Молода дружина залишалися без чоловіка, синочок без тата, а бабуся без підтримки на старості. Чим зможе громада, допоможе, але такими сім’ями мусить опікуватися держава. Робити все можливе і неможливе для їхньої підтримки».

Мобілізували Андрія Сторожука 9 березня 2015 року. Повернувся з війни він навесні наступного року. Побув трохи вдома, підпрацьовував підсобником, поїздив по заробітках. А в січні 2018 року підписав контракт у добровільному порядку і був зарахований до списків особового складу Хмільницького районного військового комісаріату.

«Я не можу назвати його підлеглим. Андрій — мій товариш. За рік служби у військовому комісаріаті показав себе як дисциплінований та відповідальний військовослужбовець. Усі проблеми сприймав з посмішкою, — пригадує військовий комісар Хмільницького об’єднаного районного військового комісаріату, підполковник Андрій ОХРІМЕНКО. — Коли прийшов наказ відбувати на схід, він підійшов до мене і сказав: «Я поїду, тому що маю бойовий досвід». Він дійсно любив свою державу, сина і життя. Він назавжди залишиться в нашій пам’яті, в наших серцях справжнім воїном, достойним прикладом для наступних поколінь».

Андрій Сторожук ніс службу у 28-й окремій механізованій бригаді, бійці якої останнім часом потерпають від ворожих снайперів. У той злощасний день, як згадують побратими загиблого, хлопці впорядковували бліндаж, укріплювали позицію і виставляли мішки з піском. Андрій вирішив випростати спину. Випрямився на увесь зріст, похилився в один бік, в другий і вже мав сховатися у траншею, як раптом у нього влучив снайпер. Все відбулося настільки швидко, що хлопці навіть не зрозуміли, що відбулося...

Прощалися із загиблим солдатом упродовж двох днів. 26 вересня мітинг-реквієм відбувся на центральній площі Хмільника, а наступного дня бійця проводжали в останню дорогу у його рідному селі. Андрій став 235-м загиблим на війні Героєм із Вінниччини. У бійця залишилися бабуся, дружина та дворічний син.

Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниччина
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ