Це ж велика дурість — хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан (Єлеазар) Прокопович, український богослов, письменник, поет, математик, філософ

«Його бойовий шлях вартий окремої книги»

Під час обстрілу позиції «Зеніт», що поряд із Донецьким аеропортом, загинув боєць 93-ї бригади Микола Неживий із Хмельницького
18 квітня, 2019 - 10:34

Війна. Нові втрати...

Чотири, шість, десять, чотирнадцять ворожих обстрілів — щодня прес-центр Операції об’єднаних сил повідомляє цифри, за якими, на жаль, нерідко стоять поранення і втрати наших воїнів. Війна триває, а після першого туру виборів дії ворога ще й посилилися. «День» продовжує розповідати про українських захисників, які ціною власного життя забезпечили співвітчизникам можливість спокійно займатися весняними домашніми справами та дебатувати щодо політики в транспорті й соцмережах... Сьогодні публікуємо історії Руслана Слісаренка з Іванівців Барського району, Юрія Фармагея з Огіївки Гайсинського району Вінниччини та Миколи Неживого з Хмельницького.


«Його бойовий шлях вартий окремої книги»

Під час обстрілу позиції «Зеніт», що поряд із Донецьким аеропортом, загинув боєць 93-ї бригади Микола Неживий із Хмельницького

Він пішов на війну добровольцем ще 2014 року. Продав власну автівку, придбав спорядження і став до лав «Айдару». Потім ніс службу в складі 93-ї бригади, перевівся до 54-ї, брав участь у боях на Світлодарській дузі. Зазнав поранень і демобілізувався. Але навіть, попри статус інваліда війни, вирішив повернутися до лав ЗСУ. В лютому цього року знову підписав контракт і пішов на фронт у лавах рідної 93-ї бригади. Побратими згадують його легку вдачу та веселий характер. За те, що вмів полагодити будь-що, його називали «Механ» (подекуди «Механік»). 8 квітня він поспішав занести хлопцям «гаряченького» поїсти на бойову позицію. Загинув у спостережному пункті під час обстрілу противника з ПТРК. Осколок влучив йому в шию.

«Микола з початком російського вторгнення на український Донбас пішов захищати Україну. Він пройшов найгарячіші точки війни у 2015—2016 роках. Боронив селище Опитне, воював у районі сумнозвісної метеовежі Донецького аеропорту. В 2017 році звільнився з ЗСУ. Та з плином часу в домашньому затишку не міг спокійно спостерігати за російсько-українською війною, сидів у мирному Хмельницькому, але серце кликало його на фронт. Тому вже в лютому 2019 року «Механ» повернувся до нас, знову на Донецький напрямок, — згадує побратим загиблого Вадим. — Поліг смертю хоробрих. Більше думав про інших, ніж про себе. Піклувався про молодих бійців. У той день він виніс на блокпост хлопцям поїсти і попити. Розпочався артилерійський обстріл. У спостережний пункт, де перебував Микола Миколайович, влучила протитанкова ракета. Смерть настала миттєво».

Микола Неживий народився 16 вересня 1961 року в селі Перчуново Новоукраїнського району Кіровоградської області. Там закінчив школу і вступив до миколаївського училища. Потім служив у армії. За розподілом потрапив до Хмельницького, де й залишився після завершення військової служби. Працював на приватних підприємствах. Мав родину — люблячу дружину, доньку і троє онуків (21, 16 і 8 років).

«Я добре пам’ятаю Миколу Миколайовича. Він часто заходив до нас у міську раду. Був свідомим патріотом. Не рвав на собі сорочку і не кричав про свої заслуги на кожному кроці — його любов до країни була абсолютно щирою. Він постійно був на передовій — заради своєї родини, заради свого міста, заради України. Його бойовий шлях вартий окремої книги, яка має бути написана», — сказав під час прощання міський голова Хмельницького Олександр Симчишин.

Проводжали Миколу Неживого з майдану Незалежності всім містом. Містяни утворили живий коридор, схилившись перед героєм на коліна, раз-у-раз вигукували «Слава!», «Слава!», «Слава!». Поховали загиблого бійця на Алеї Слави міського кладовища, що в мікрорайоні Ракове. За п’ять років війни Хмельницький втратив 31 героя. Загалом із області загинуло вже до двох сотень бійців.

Підготувала Олеся ШУТКЕВИЧ, «День», Вінниччина
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ