Не можуть вести когось за собою ті, що не мають ніяких внутрішніх даних на те, щоб самих себе повести.
В’ячеслав Липинський, український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист

«Загинув смертю хоробрих»

На Вінниччині провели в останню путь 24-річного морпіха Сергія Шандру
15 серпня, 2019 - 11:52
ФОТО З САЙТА ХМІЛЬНИЦЬКОЇ РДА

Уже п’ятий рік Україна переживає непоправні втрати — людські. В різних куточках країни продовжують прощатися з військовими, які загинули в боях із бойовиками на сході країни. Кількість загиблих героїв — військових, бійців Нацгвардії та прикордонників — уже вимірюється тисячами... «День» продовжує писати історії про тих, хто віддав своє життя за незалежність і цілісність України — виконуючи свій обов’язок та за покликом серця. Сьогоднішня історія про морпіха, старшого стрільця десантно-штурмової роти Сергія ШАНДРУ, який загинув 6 серпня 2019 року під час обстрілу під Павлополем, що на Донеччині, разом із трьома своїми побратимами. Всі вони були бійцями 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Молоденькі... 1988-го, 1989-го та 1999 років народження.

Сергію Шандрі було лише 24 роки. Він народився і виріс у селі Торчин Хмільницького району, що на Вінниччині. Як розповідає сільський голова Юрій КОВАЛЬСЬКИЙ, хлопчина був дуже совісний, постійно допомагав матері та старшій сестрі. Хотів, щоб рідні ним пишалися, а він мав можливість підтримувати матеріально. Мріяв стати військовим. Після школи закінчив Харківський університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Контракт зі Збройними силами України підписав торік, у грудні.

«Похоронку» на хлопця отримав завідувач сільського медпункту Микола Ковальчук. Подзвонив мені. Я підбіг, глянув, а там напис: «загинув смертю хоробрих, захищаючи незалежність України» — похололо в грудях. Не знали, як сказати матері. Сергій був для неї опорою, молодий, перспективний. Вона так пишалася своїм синочком. Слів не дібрати, щоб висловити материнський біль», — із сумом у голосі каже Юрій Ковальський.

Місяць тому бійця перевели в морпіхи, повідомив заступник командувача морської піхоти України Аркадій СТЕПАНЕНКО. Він переповідає події того трагічного дня.

«5 серпня російсько-окупаційні війська здійснили два провокаційні обстріли наших позицій. Уночі, впродовж години ворог застосовував озброєння БМП, гранатомети, великокаліберні кулемети та стрілецьку зброю по наших оборонцях села Богданівка Донецької області. Вранці 6 серпня російські окупанти розпочали обстріл із РПГ поблизу Павлополя. Після двох наступів 36-та окрема бригада морської піхоти зазнала втрат. У бліндаж влучив снаряд, бійці загинули на місці. Серед них старший матрос Шарко, матрос Рак, матрос Кудров і солдат Шандра... Обстрілів ніхто не очікував, адже 21 липня було оголошено «хлібне перемир’я». Сергій разом із чотирма колегами займалися облаштуванням бліндажів, тихо було... Смерть підкралася непомітно», — зазначає Аркадій Степаненко.

Траурний мітинг на знак жалоби за загиблим Сергієм Шандрою відбувся в центрі Хмільника 8 серпня. Потому тіло українського захисника повезли в його рідне село Торчин. Попрощатися з загиблим бійцем до його рідного села приїхали військові побратими, друзі та рідні. Поховали морпіха Шандру на місцевому кладовищі. В Сергія залишилися мама та старша сестра.

Олеся ШУТКЕВИЧ, Вінниччина, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ