Не всяка людина здатна бути при владі, а лише така, що за природою своєю прагне до правди і справедливості.
Станіслав Оріховський-Роксолан, український письменник, оратор, публіцист, філософ, історик, полеміст, гуманіст доби Відродження

«Загинув смертю хоробрих»

На Вінниччині провели в останню путь 24-річного морпіха Сергія Шандру
15 серпня, 2019 - 11:52
ФОТО З САЙТА ХМІЛЬНИЦЬКОЇ РДА

Уже п’ятий рік Україна переживає непоправні втрати — людські. В різних куточках країни продовжують прощатися з військовими, які загинули в боях із бойовиками на сході країни. Кількість загиблих героїв — військових, бійців Нацгвардії та прикордонників — уже вимірюється тисячами... «День» продовжує писати історії про тих, хто віддав своє життя за незалежність і цілісність України — виконуючи свій обов’язок та за покликом серця. Сьогоднішня історія про морпіха, старшого стрільця десантно-штурмової роти Сергія ШАНДРУ, який загинув 6 серпня 2019 року під час обстрілу під Павлополем, що на Донеччині, разом із трьома своїми побратимами. Всі вони були бійцями 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського. Молоденькі... 1988-го, 1989-го та 1999 років народження.

Сергію Шандрі було лише 24 роки. Він народився і виріс у селі Торчин Хмільницького району, що на Вінниччині. Як розповідає сільський голова Юрій КОВАЛЬСЬКИЙ, хлопчина був дуже совісний, постійно допомагав матері та старшій сестрі. Хотів, щоб рідні ним пишалися, а він мав можливість підтримувати матеріально. Мріяв стати військовим. Після школи закінчив Харківський університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Контракт зі Збройними силами України підписав торік, у грудні.

«Похоронку» на хлопця отримав завідувач сільського медпункту Микола Ковальчук. Подзвонив мені. Я підбіг, глянув, а там напис: «загинув смертю хоробрих, захищаючи незалежність України» — похололо в грудях. Не знали, як сказати матері. Сергій був для неї опорою, молодий, перспективний. Вона так пишалася своїм синочком. Слів не дібрати, щоб висловити материнський біль», — із сумом у голосі каже Юрій Ковальський.

Місяць тому бійця перевели в морпіхи, повідомив заступник командувача морської піхоти України Аркадій СТЕПАНЕНКО. Він переповідає події того трагічного дня.

«5 серпня російсько-окупаційні війська здійснили два провокаційні обстріли наших позицій. Уночі, впродовж години ворог застосовував озброєння БМП, гранатомети, великокаліберні кулемети та стрілецьку зброю по наших оборонцях села Богданівка Донецької області. Вранці 6 серпня російські окупанти розпочали обстріл із РПГ поблизу Павлополя. Після двох наступів 36-та окрема бригада морської піхоти зазнала втрат. У бліндаж влучив снаряд, бійці загинули на місці. Серед них старший матрос Шарко, матрос Рак, матрос Кудров і солдат Шандра... Обстрілів ніхто не очікував, адже 21 липня було оголошено «хлібне перемир’я». Сергій разом із чотирма колегами займалися облаштуванням бліндажів, тихо було... Смерть підкралася непомітно», — зазначає Аркадій Степаненко.

Траурний мітинг на знак жалоби за загиблим Сергієм Шандрою відбувся в центрі Хмільника 8 серпня. Потому тіло українського захисника повезли в його рідне село Торчин. Попрощатися з загиблим бійцем до його рідного села приїхали військові побратими, друзі та рідні. Поховали морпіха Шандру на місцевому кладовищі. В Сергія залишилися мама та старша сестра.

Олеся ШУТКЕВИЧ, Вінниччина, «День»
Газета: 

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ