«День Волі», спрямований у майбутнє
Потужні протести білоруських громадян — не лише в Мінську, а й в інших містах країни — були приурочені до «Дня Волі». Це — один із об’єднавчих символів опозиційного національного руху Білорусі взагалі (поряд із знаменитим гербом «Погоня» та біло-червоно-білим стягом). Що ж являє собою «День Волі»? З якою історичною подією він пов’язаний?
Річ у тім, що 99 років тому, 25 березня 1918 року, в Мінську після тривалих суперечок поміж прихильниками цілковитої державної незалежності та поміркованими «автономістами», котрі цієї незалежності не сприймали, була ухвалена так звана «Третя статутна грамота Ради Білоруської Народної Республіки» (порівняймо: Четвертий Універсал, ухвалений Центральною Радою 22 січня 1918 р.). У цій Третій Статутній Грамоті, зокрема, стверджувалось таке: «Тепер ми, Рада Білоруської Народної Республіки, скидаємо з рідного краю останнє ярмо державної залежності, яке насильно накинули російські царі на нашу вільну та незалежну країну. З цього часу Білоруська Народна Республіка проголошується Незалежною та Вільною Державою. Самі народи Білорусі, в лиці свого Установчого Сейму, приймуть рішення про майбутні зв’язки Білорусі». Берестейський мир скасовувався; державною мовою проголошувалася білоруська, столицею нової держави — Мінськ, затверджувалися державні кордони незалежної БНР (у нас УНР).
Лідери Ради Білоруської Народної Республіки (Янка Середа, Язеп Воронка, Аркадзь Смолич, Антін Авсяник) щиросердно прагнули здобути справді суверенну, незалежну білоруську державу. Найбільших успіхів керманичі БНР досягли у культурному будівництві та розвитку освіти. За короткий час, за різними підрахунками, відкрилися від 150 до 350 білоруських шкіл (були й білоруські гімназії), білоруською мовою виходили шість газет, три журнали, діяли 11 видавництв. Видавництвом «Освіта» активно друкувалися підручники. У дуже жорстких умовах (німецька окупаційна влада чинила нещадний спротив) робилися перші кроки до створення національної армії («стрільці БНР»).
Незалежна Білоруська Народна Республіка проіснувала трагічно недовго: уже 10 грудня 1918 року більшовицькі з’єднання захопили Мінськ, а до середини лютого 1919 р. вся територія Білорусі була зайнята «червоними». Почалися нещадні репресії проти вільного селянства та національної інтелігенції (аналогії з Україною після поразки УНР очевидні). Проте історичний досвід, навіть досвід поразки, є потужною позитивною силою, і події останніх днів це засвідчують.
