Убити олігарха
Тисячі дрогобицьких родин посилали прокляття Леону Файєрштайну у Відень в 1911 році.Через нього було розстріляно виборців на дільниці й просто перехожих: француза, що викладав у гімназії,єврейську дівчину, яка несла від кравчині весільну сукню, податківця, учня муляра… Всього вбито 26 осіб і 100 поранено.Того ж року польською мовою у Львові вийшла брошурка безіменного автора «Криваві вибори 1911 року»
Оце галицьке замилування колоніальним правлінням імперії Габсбургів навіть стало частиною бренду Львова, бо живих свідків тих часів давно немає, а тому створювати міфи - легко.Ніби найясніший цісар був еталоном справедливості і правду можна було відстояти, пройшовши пішо аж до Відня.І що брудні вибори - це винахід нашого часу.і що Тоді не було ні тітушок, ні каруселі, ні мертвих душ, ні підкупу виборців, корупція жорстоко каралась, і влада не розстрілювала беззбройних громадян..Читаючи через 100 років цей схвильований, майже художній текст, чекаєш, що правосуддя візьме врешті гору, однак на останній сторінці відчуваєш, що зараз 2017 рік, і що, можливо, наступні вибори в Україні виглядатимуть приблизно так, бо у порівнянні з тим, що відбувалось 14 червня 1911 року, виборча система у нас ще не сягнула дна.
26 убитих, 100 поранених.Їм ніхто не поставив пам’ятника, бо через кілька років світ почав захлинатися у крові мільйонів, і так, як було, вже ніколи не стало.
.Голосування мало відбуватися у понеділок з 5 години ранку до 5 вечора.Все було готове для фальсифікації. Права виборців жахливо порушувались.Списки були підроблені, туди вписувались навіть неповнолітні й підкуплені жителі Борислава, а також небіжчики.У людей, яких допускали до виборчої дільниці, виривали їхні перепустки, тітушки, автор їх називає «гієнами» всіляко перешкоджали опозиційному вибору.Кишені у них були напхані фальшивими бюлетенями.
А що ж виборча комісія? « Всі ми живемо в Галичині, де недопущення репрезентантів опозиційних партій до виборчих комісій вважається чимось таким звичним і натуральним, що ніхто навіть не думає протестувати», - пише автор брошури Спостерігачів на тих виборах посадили в кутку і заборонили вставати. Одного заарештували.Навіть терпляча юрба не витримала такого нахабного беззаконня і врешті розгромила агітаційний пункт і ввірвалась в середину зали для голосувань.Біди тоді не сталося,може, тому, що було надто багато людей. І здавалось тоді, коли все пішло на спад, сталася трагедія.
Десь о другій годині пополудні якісь люди почали викидати з агітпункту Левенштайна поламані крісла.Повітовий комісар Лишковський,який був ручним силовиком олігарха попередив: «Прошу панів відійти, бо через 5 хв будемо стріляти!»Ті, кого стосувались ці слова – сприйняли це як недолугий жарт, бо не зауважили жодної причини, щоб стріляти, хіба що поліція була потрібна. Однак Лишковський повторив ще раз: «Відійдіть, панове, бо буде запізно» І побіг разом з жандармами у коридор…»
Вояки тим часом отримали команду приготуватись: 60 людей з 9 полку піхоти зі Стрия.І сорок людей із жешувського піхотного полку.Всього порядок мало забезпечувати дві тисячі військових, яких стягнули до Дрогобича.Почувши, що вояки готові, Лишковський вигукнув:» Вогонь!»
Вояки вистрелили 94 рази.По людях, які просто стояли надворі, чи проходили вулицею.
«Після пострілів настала хвиля глибокої тиші, далі вибухнув зойк, крик і плач - від якого холола кров у жилах.За одну мить вулицю встелили десятки трупів і поранених.Деякі з них помирали зі словами на устах: « Не бійтеся, військо стріляє тільки на пострах.» Інши гинули без жодного слова, не зрозумівши навіть, що сталось.Ніхто не кликав розійтися, не було сигналу труби, як скажених собак вистріляли тих, кого випадок цієї нещасної хвилі запровадив на вулицю Стрийську.А смерть не вибирала!»
Не всі поранені вижили через брак лікарів, а деякі з них відмовлялись виймати кулі, не всі з поранених вижили.У шпиталі бракувало місця, тому родичі забирали жертв додому, ховали, здогадуючись, що потерпілих ще й покарають.В дрогобицької нафтової мафії були всі козирі в руках: мовляв, бунтівники кидали у військових камінням.Хоча на той час ті, хто це робив, уже покинули поле битви за свої права.
Загалом, історики дали оцінку цій трагедії, подібну до тієї, яку надав автор брошури: корупція і свавілля магнатів.То не перші були вибори з кров’ю, але цього разу система дала маху.До того ж це були вибори за новим законом: скасовано майновий ценз, хоча жінкам так і не дали права голосувати, і термін осідлості був аж 15 років.
Я зупинилася на цій події так докладно, власне для того, щоб показати, як у галичан прокидалася громадянська свідомість. Кандидатом на цих виборах від соціал-демократів був суддя Володимир Кобрин. Від єврейських соціал-демократів П.Ціппер, а від демократів - М.БаліцькийІ хоч ставленик нафтових магнатів Натан Левеншталь переміг, він змушений був урешті відмовитись від свого посольського мандату.Він навіть пожертвував якісь гроші на потерпілих. Розголос цієї справи був величезний, однак міська влада, що була маріонеткою в руках олігархів,порушила кримінальні справи проти потерпілих. На похоронах жертв було заборонено виголошувати промови.Не дивно, що протестні настрої зростали як серед євреїв, так серед українців і поляків, бо бідність – це найгірша національність, і вибори сфальсифікував не єврей Файєрштайн із Відня, а скорумповані отці міста Дрогобича.Але того страшного дня ніхто не міг навіть уявити, що може бути ще страшніше. Може це й добре, що ми не маємо права зазирнути у майбутнє, і побачити, яким безкінечним випробуванням буде піддано нас і наших близьких.І врешті – через сто років ніхто не пам’ятатиме ні нас, ні наших сусідів, тієї руки, що затисла розгублено криваву рану. Як і того, хто був катом, а хтось його жертвою.
Файєрштайн, розповідали, був брутальним і обмеженим вискочкою.Ця селекція не минулася безслідно, бо зло не було покаране.Ніхто з тих, хто був причетним до масових вбивств не був покараний.
