Мир, прогрес, права людини – ці три цілі нерозривно пов’язані. Неможливо досягнути якоїсь із них, нехтуючи іншими.
Андрій Сахаров, фізик, правозахисник, дисидент, громадський та політичний діяч, лауреат Нобелівської премії миру

Авторів вишикують за ранжиром

18 жовтня депутати розглянуть чотири законопроекти колективного управління майновими авторськими та суміжними правами!
18 жовтня, 2017 - 10:12

Ранжир — це коли солдатів ставлять за зростом. У переносному значенні цього слова — за важливістю, значущістю. Чомусь видається, що внаслідок пропонованої нині реформи (ще одна!) у сфері авторського права кінематографісти опиняться в ролі «найменш важливого мистецтва».

НОВИЙ «КОЛГОСП»?

У середу Комітет Верховної Ради з науки та освіти планує розглянути аж чотири законопроекти щодо колективного управління майновими авторськими та суміжними правами.  Автори законопроектів стверджують: вони врахували відповідну європейську директиву і передбачили запровадження добровільного, розширеного колективного управління, де правовласники можуть як доручати управління своїми правами, так і вилучати права. Крім того, буде наведено порядок на ринку, де нині є організації з того самого колективного управління (ОКУ), що керують  правами без повноважень і не виплачують винагороду. Ще одне твердження: нібито передбачається запровадження реального ринку без його монополізації, одначе з належним державним наглядом.

Проблем у цій сфері справді вистачає. Одначе  ж є підстави думати, що насправді йдеться не просто про ліквідацію сумнівних організацій, а про створення фактично однієї ОКУ, яка стане монополістом і тим самим забезпечить повернення до радянської моделі. При цьому в кулуарах, наскільки мені відомо, агітують на користь такої реформації дуже просто: та в самій Гамериці, у США, одне лишень ОКУ, що ж тоді нам говорити і діяти? Хоча це не є правдою — їх там не менше трьох. Це по-перше. А по-друге, якщо говорити про кінематограф і кінематографістів, їхні права завжди були і є у нас чи не найупослідженішими. Композитори, музиканти, діячі театру — так, а кінематографісти це десь там, на периферії інтересів.

Тим часом уже кілька років як кіномитці усе ж об»єднались в ОКУ під назвою «Сінема», керівниками якої є відомі, авторитетні кіномитці — оператор Юрій Гармаш і композитор Володимир Гронський. «Сінема» визнано міжнародними організаціями, передусім Європейським комітетом Міжнародної конфедерації товариств авторів і композиторів (CISAC). І от тепер доводиться повірити на слово тим, хто переформатизовує систему (так, недосконалу) з метою усереднення всіх і вся і створення єдиного «колгоспу». Здавалось би, проходили ми це вже не раз, наступали на ці  самі граблі.

ІЗ ХАОСУ — ХАОС. ТІЛЬКИ НОВИЙ

Ось як оцінив ситуацію в Україні той самий CISAC (зовсім недавно, у квітні цього року): «На підставі інформації від  українських членів UACRR (УАССП) (що представляє музичних, драматичних і літературних авторів) і ВГOCINEMA (що представляє аудіовізуальних  творців) йдеться про стійкі заперечення більшості українських телемовників (державних і комерційних) і кабельних операторів виконувати свої зобов’язання з авторського права». Відтак не доводиться говорити про якісь серйозні збори авторських винагород, роялті, себто платежі  за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на аудіовізуальні твори. Вони сміхотворні, особливо, коли порівняти з іншими країнами (маленькою Чехією, до прикладу, де збирають набагато більше, в рази, ніж в Україні). Щодо літератури та інших видів мистецтва ситуація не набагато краща.

Втім, дехто з ініціаторів нових законопроектів  стверджує, що головною причиною жалюгідних зборів роялті є саме наявність великої кількості ОКУ (їх в Україні сімнадцять, якщо не помиляюсь). Мовляв, це дезорганізує  сам процес, робить його хаотичним — на радість ділкам, які й наживаються на бідних авторах.

То ж не дивно, що практично всі запропоновані законопроекти (а серед їх авторів поважні народні депутати, включно з керівниками  парламентських комітетів; тобто запущено в дію «важку артилерію») гарантують ліквідацію всіх наявних ОКУ. Звісно, «Сінема» так само буде піддана примусовій евтаназії і на її місці не постане нічого адекватного, інтереси авторів сфери аудіовізуальних мистецтв буде віддано на поталу іншим персонажам. З якою метою — неважко здогадатись, знаючи українські реалії.

Як і що воно буде неважко побачити по деяких промовистих деталях. Скажімо, в одному із законопроектів передбачено, що при розподілі винагороди за аудіовізуальні твори авторам музичних творів належатиме 1/3, а 2/3 іншим. Чому так? А тому...

Або — за ретрансляцію ТВ-мовникам належатиме 50%  від зборів. Тобто передбачено колективне управління ретрансляцією,  хоча тут зазвичай діють прямі угоди. І т.д.

Словом, на погляд кінематографістів маємо лобістські прийоми підготовки справді важливих законопроектів.    Усі вони (7014, 7014-1, 7029, 7029-1) отримали, наскільки мені відомо, негативні експертні висновки як в Національній академії наук, так і в Міністерстві культури. Та чи зупинить це потяг, який набрав ходу і мчить до заповітної мети? Залежить від багатьох чинників. В тому числі і від нас з вами.

Газета: 
Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments