Я — для того, щоб голос мого народу достойно вів свою партію в багатоголосому хорі світової культури.
Олекса Тихий, український дисидент, правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи

Божественна комедія

27 травня, 2017 - 14:53

Класичні фільми, класичне кіно — поняття подібного роду хибують на часову непевність. У який саме період це має бути зняте? Для мене класичне кіно — то ознака якості, в тому сенсі, як говорять про класику загалом. Тому майже випадково побачену трагікомедію «Бувши там» («Being There»), зняту 1979 року Гелом Ешбі, без вагань зараховую до кінокласики. Бо то — екранне мистецтво високого ѓатунку.

«Бувши там» свого часу здобув «Оскара» за найкращу чоловічу роль другого плану (Мелвін Дуглас), два «Золоті глобуси» за головну чоловічу роль (Пітер Селлерс) і роль другого плану (Дуглас), а також британську премію БАФТА за сценарій (Єжи Козинськи, за власним романом). Ці призи точно позначають джерела успіху стрічки. «Бувши там» — зразок добре зробленого американського кіна, базованого на винахідливому, сповненому несподіванок сюжеті і на блискучій акторській грі Мелвіна Дугласа, легендарної голівудської кінокрасуні Ширлі Маклейн і, звичайно, Пітера Селлерса, відомого насамперед за ранніми фільмами Стенлі Кубрика «Лоліта» і «Доктор Стрейнджлав, або Як я припинив боятися і полюбив бомбу».

У «Бувши там» Селлерс грає чоловіка середнього віку на ім'я Шанс, котрий ціле своє життя прожив у одному домі, доглядаючи за садом. Його єдиний зв'язок зі світом — телевізор: коли Шанс не працює в саду, то дивиться всілякі шоу, весь час перемикаючи канали. Історія починається з того, що старий господар помирає, і тепер Шанс має піти геть. Перший раз у житті він переступає поріг цього дому.

У початкових сценах герой мандрує між цілковито різними соціальними шарами, від вашингтонських нетрів до маєтку багатого і впливового чоловіка (Дуглас), котрий дуже уподобав Шанса. Притому, у знов-таки соціальному сенсі, Селлерсів герой зовсім безликий, він — лише садівник і телеглядач, в нього нема ані документів, ані минулого. Ота «стертість» підкреслюється не тільки дивним ім'ям, а й тим, що назва професії стає прізвищем і з певного моменту всі так його і кличуть: Шанс Садівник.

Попри все те, буквально за якихось пару днів Садівник робить запаморочливий стрибок угору. До його порад дослухається президент США. Жінки, політичні діячі та журналісти його обожнюють. Садівникова таємниця — то його мова, нейтральна, позбавлена будь-яких політичних, культурних чи релігійних підтекстів. Шанс має на увазі тільки те, про що він каже: зима, весна, осінь, літо, рослини, догляд за садом, однак люди чують у цих словах саме те, що хочуть почути. Мова — фактично ще один герой фільму. Більшість комічних ситуацій пов'язані з лінгвістичними непорозуміннями, і, врешті-решт, Шансів нейтральний дискурс подібний до райського наріччя: мова без конфліктів, без суперечностей або владних намірів, мова, прийнятна для всіх, є Божа мова. З огляду на це, несподівано «метафізичний» фінал стає поясненним.

Отже, «Бувши там» — насправді стара добра оповідь про Бога і людину. Нова Божественна комедія у прямому сенсі слова.

І, судячи з Садівникової історії, Богом бути неважко. Достатньо лишень казати те, що думаєш, і мати на увазі саме те, що кажеш.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments