Це любов
Міжнародний день любові до себе святкували минулої доби у всьому світі. Отакої.
Особисто мені про це свято нічого невідомо, окрім назви і року заснування – 2012-й, але воно мені подобається. Я його навіть відзначив келихом вина у тісному колі друзів. Може, потрібен інший ритуал, а поки й так добре.
Ну а що? Це дуже гуманістично, адже йдеться про любов до людини, і по-християнськи, бо ж сказано: «Полюби ближнього свого як самого себе», а ось як ти ближнього полюбиш, якщо апріорі бракує ніжності до власної персони дорогоцінної? Виходить, що це наш справжній моральний обов’язок.
Проблема в тому, що суспільству такий підхід чомусь не дуже подобається, особливо на наших невідомо ким проклятих територіях. Люби Вітчизну, націю, комунізм чи ще якусь абстрактну історико-соціальну категорію, а якщо ні, якщо сам з собою всім серцем, то ти егоїст, манкурт, упир і кровосіся.
Але, істинно речу вам, любіть себе до самозабуття, бо з вами царство земне й небесне і сонце і місяць і ймовірне зарплатне підвищення.
Ось прямо зараз підійдіть до дзеркала і мовте незлим тихим дієсловом:
- Люблю!
І той чи та, кого ви побачите в цю мить, відповість вам так само, взаємно і щиро, і будете ви жити довго й щасливо і помрете в один день.
Зуб даю.
Вставний.
