Три страшні вороги українського відродження – Москва, український провінціалізм і комплекс Кочубеївщини.
Юрій Шевельов, український мовознавець, історик літератури

Docudays UA-2021. Фільм дня: «Сіль з Бонневілю» (Україна-Польща-Грузія)

31 березня, 2021 - 22:52

Docudays UA-2021. Фільм дня: «Сіль з Бонневілю»  (Україна-Польща-Грузія)

Режисер: Семен Мозговий

Програма: Docu/Україна

 

26 березня розпочався XVIII Міжнародний фестиваль документального кіна про права людини Docudays UA. Через карантин фестиваль проходить онлайн. Всі програми, а також дискусії та круглі столи можна подивитися на сайті docuspace.org по 4  квітня включно.

Щодня ми розповідаємо про найцікавіші, на нашу думку, фільми Docudays UA.

***

СІЛЬ І ЗРАДА

Двоє киян - гонщик Назар і механік Макс - одержимі ідеєю поставити світовий рекорд швидкості на радянському мотоциклі «ІЖ-49» 1951 року виробництва. Вони проводять весь час у маленькому гаражі на Святошині, готуючи машину, і потім відправляються в далеку подорож, долаючи масу труднощів. Їхня мета - Бонневіль.

Ця солона рівнина площею 260 км² в окрузі Туеле на північному заході штату Юта є залишком плейстоценового озера Бонневіль, названого на честь дослідника цієї частини Америки Бенджаміна Бонневіля (1796-1878).

Бонневіль знаменитий перегоновими трасами, адже дзеркально рівна поверхня дозволяє розвивати швидкість понад 1000 км/год; при цьому солоний ґрунт забезпечує чудове зчеплення з шинами. Промчати по цьому білосніжному плато швидше за всіх у своєму класі - мрія будь-якого гонщика, тож туди звідусіль з'їжджаються тисячі одержимих з найрізноманітнішими транспортними засобами.

“Сіль з Бонневілю” зроблена традиційно: в пролозі - радянська чорно-біла хроніка перегонів на “ІЖах”, в середині врізано вже англомовний кіноекскурс з поясненням, що таке власне Бонневіль, режисер з позиції “мухи на стіні” слідкує за роботою героїв, за їхніми сварками, зборами, страхами, тріумфами. Якщо Назар з його розкішними вусами, заплетеними в косу волоссям і мідним перснем - франт і зірка (10 років на трасі), то буркотливий Макс - практик, фанатик і трудяга. Їхати по Бонневілю та сяяти перед камерами – першому. Готувати перемогу – другому. Оповідання будується на складній дружбі цих дуже різних людей.

Семен Мозговий ще в дебютній картині “Історія зимового саду” (2018) довів своє вміння працювати з краєвидом, відтворювати не тільки його візуальну, а й смислову щільність. Це важливо в “Солі…”, де частина фабули розвивається в подорожі й де краєвид є дійсно одним із персонажів. Окремий, вишуканий акцент – блюз “Дахибрахи” “Чорна хмара” про чумацькі мандри, що звучить, коли Назар уже їде Америкою, все ближче до солі Бонневілю. Але вирішальний компонент, що робить фільм вартим уваги – нечаста в нашому негровому кіні структурованість оповіді – побудова драматургії в розвитку, від зачину до розв’язки й доволі несподіваного фіналу.

І те, що спочатку здавалося розвитком добре відомого по новинах сюжету, раптово виростає в історію про вірність своїм ідеалам - і про зраду.

Хоча кожний зрештою отримує те, чого насправді хоче. Просто мрії – матерія ефемерна, надто після здійснення. Ще ефемерніша, ніж солоний вітер.

Дайте соли дві дрібочки,
Начувайте свої дочки,
Щоб по ночах не ходили,
Чумаченьків не любили,
Бо в чумака стільки віри,
Як на синім морі піни.

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, “День”

Новини партнерів