Свобода неподільна: якщо хоча б одна людина поневолена, всі невільні.
Джон Кеннеді, американський політичний, державний і громадський діяч, 35-й президент США

Еріка

24 червня, 2016 - 12:40

«Піаністка» (фр. La Pianiste, 2001) - франкомовний фільм Міхаеля Ханеке за мотивами однойменного роману Нобелівської лауреатки Ельфріди Єлінек, опублікованого в 1983 році. У головних ролях знялися Ізабель Юппер, Бенуа Мажимель і Анні Жирардо. На Каннському фестивалі в 2001 року фільм отримав три нагороди, включаючи Гран-прі. Для Ханеке успіх «Піаністки» поклав початок міжнародного визнання, а в біографії Юппер головна роль в цій картині стала ключовою.

***

Вона живе у чудовому і безжальному світі фортепіанної класики, світі, де віртуозність підпорядковує собі тіло, де й само тіло стає додатком  до звуку. “У цій музиці є глибина, але нема жодної сентиментальності… В партитурі написано: “холодніше” - твердить Еріка учням, і це, в певному сенсі, символ її віри. Її історія - кілька саморуйнівних перетворень, точно виконаних Ізабель Юппер.

Спочатку - пряма як сталевий клинок, неусміхнена класна дама з низьким командним голосом, зі строгою зачіскою. При першій зустрічі з майбутнім ґвалтівником, Вальтером Клеммером, коли той грає на домашньому концерті, обличчя Еріки світлішає; нижня губа ледь помітно стискається. Схоже вона реагує на вступному іспиті Клеммера у консерваторії. Сидить окремо від колег-викладачів, напружена. Закрита позиція тіла: нога на нозі. Знову посмикуються уста, немовби вчителька намагається стримати посмішку; руки складає так, ніби сама хоче щось заграти.

Остаточний перехід від наглядачки до беззастережно і принижено закоханої стається, коли Клеммер нарешті читає листа з мазохістичними фантазіями  Еріки. Розпущене волосся, яскраво нафарбовані червоні губи; в голосі - беззахисні, жіночні інтонації, тіні під очима, повними сліз, – за якусь мить, переходячи від наказів до благань, Еріка починає виглядати підкреслено старшою і водночас привабливішою, а рухається тепер, час від часу втрачаючи рівновагу.

Цікаво, що партія Еріки в деяких подробицях близька до однієї з попередніх ролей Юппер у драмі “Маліна” (1991) німецького  експериментатора Вернера Шрьотера. Дається взнаки літературна спільність, адже роман австрійської письменниці Інгебор Бахман для Шрьотера адаптувала саме Ельфріда Єлінек. Є майже прямі цитати, як-от довге нервове відкашлювання у класі спиною до Вальтера, перед тим як віддати йому лист, фетишистська пристрасть до перевдягань, цівка крові, що тече по нозі, – у “Маліні” причина того менструація, у “Піаністці” - самотравмування лезом. Самий лист, білий прямокутник, що призводить до катастрофи, повторює один з безлічі аркушів у “Маліні”, що їх списує героїня фільму Шрьотера, розкладаючи у конверти для невидимих і невідомих адресатів. Глибші спільні мотиви: кохання без взаємності, відчутний фізіологізм, закадрова присутність померлого батька, наростаючий психоз. Відмінність - у способі персоналізації. Маліна, уявний персонаж напівдитячих фантазій письменниці-Юппер, є її провідником у хаос. Натомість піаністка носить джерело затьмарення у самій собі.

Зазвичай у Ханеке свобода вибору для жертви обмежена максимально, чому якнайкраще відповідає взяте в літературного прототипу прагнення Еріки бути зв’язаною, знерухомленою, цілу ніч пробути замкненою у чотирьох стінах. Стати інструментом замість того, щоб грати самій. Юппер, однак, іде ще дальше. У сцені згвалтування Еріка міняється разюче: всі риси застигають, загострюються, очі заплющені, жодних реакцій, волосся відкинуте назад, мов у небіжчиці, котра лежить на анатомічному столі. Не просто перелякана чи миттєво постаріла жінка - по суті, Еріка тут переживає власну смерть.

І це - небуття розуму. Звідси остання метаморфоза. Покинута сама у порожньому, залитому світлом вестибюлі консерваторії, Еріка, замість того, щоб помститися Клеммеру, б’є ножем себе. Її лице в цю мить спотворюється до невпізнанності; широко розкритий рот, натягнена на межі розриву шкіра, звужені очі складають маску-крик. 

З кривавою міткою на грудях, як завжди пряма, чіткою стрімкою ходою Еріка покидає консерваторію крізь скляні двері, і її, вже цілковито божевільну, годі й роздивитись. Вона виходить у студінь, у безум, у нікуди. Вона більше не грає.


Піаністка / Pianiste, La (2001, Німеччина-Польща-Франція-Австрія, 131`), режисура: Міхаель Ханеке, сценарій: Міхаель Ханеке, Ельфріда Єлінек, за романом Ельфріди Єлінек “Піаністка”, оператор: Крістіан Бергер, актори: Ізабель Юппер, Бенуа Мажимель, Анні Жирардо, Сюзанн Лотар, виробництво: Arte.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments