Не думкам треба вчити, а думати.
Іммануїл Кант, німецький філософ, письменник, антрополог, фізик, бібліотекар, педагог, основоположник німецької класичної філософії

Гра Бенксі

12 травня, 2018 - 13:23

Автор фільму «Вихід через сувенірну крамницю» - Бенксі - настільки ж таємничий, наскільки й знаменитий британський стріт-артист.

Думається, більшості читачів ім'я Бенксі більш-менш відоме, та про всяк випадок нагадаю: цей вуличний художник, котрий живе, ймовірно, у Бристолі, відомий своїми надзвичайно виразними графіті, котрі завдяки майстерності виконання, смисловій насиченості, провокаційності завжди викликають найширший резонанс. Доходить до того, що колекціонери викуповують фрагменти стін з малюнками Бенксі. Вже самий лише принт оригінальної роботи з підписом художника коштує чималих грошей – однак, попри все це, Бенксі досі зберігає цілковиту анонімність. Не відступився він від цього правила і тут: у кадрі він з'являється лише в капюшоні, голос змінено. Що цікаво, фільм у підсумку вийшов не стільки про Бенксі, скільки про кумедного француза Тьєррі Гетта, кіноаматора і палкого шанувальника вуличного мистецтва.

         Спочатку все виглядає як стандартна екранна екскурсія світом стріт-арту. Окрім самого Бенксі, бачимо таких відомих вуличних митців, як Shepard Fairey (автор знаменитого передвиборчого плакату Обами «Надія»), Space Invader («Космічний завойовник», клеїть напівабстрактні картинки-мозаїки), Swoon (створює вишукані графічні аплікації) тощо. Гетта документує ризикований, нелегальний бік стріт-арту, адже наскільки б досконалими не були ці роботи, за законом вони все одно вважаються вандалізмом, і за це можна отримати термін у в'язниці. Поступово, втім, починає розвиватися інакший сюжет: Гетта розповідає про історію свого знайомства й співпраці з Бенксі.

У певний момент відбувається проста, але дотепна інверсія: об'єкт і суб'єкт міняються місцями. Гетта починає клеїти автопортрети з камерою, втягується у новий процес, кидає роботу над фільмом, тож Бенксі, аби закінчити картину, займає місце режисера, а Тьєррі пропонує зробити власну виставку. У підсумку Гетта, завдяки зв'язкам у світі мистецтва, набутим під час зйомок, наштампувавши абсолютно епігонських робіт, здобуває шалений успіх і високі гонорари, чим вводить своїх приятелів-артистів у майже шоковий стан.

Саме переконливість цієї химерної колізії викликає сумніви у неігровому характері роботи. Лише на перший погляд «Вихід» - чергова стрічка про граферів. Насправді, фільм являє собою витончену мистецьку гру з глядачем. Ми не можемо бути цілковито певні, документальне це кіно чи таки ігрове; ми не знаємо, хто істинний режисер - Гетта чи Бенксі; зрештою, питання про те, хто є головним героєм стрічки, теж лишається відкритим.

Якщо автор «Виходу» - Гетта, то він у своєму роді справжній феномен. Набагато ймовірніше, що режисер таки сам Бенксі, а вся історія є художнім вимислом – тоді цей бристольський анонім до всього іншого є ще й достобіса обдарованим кінематографістом.

По суті ж фільм Бенксі – доволі точна і винахідлива сатира на світ сучасного мистецтва. Адже дійсно вихід з будь-якого крупного світового музею чи галереї – завжди через сувенірний магазин. Мистецтво завершується торгівлею, поле битви дістається гендлярам, і навіть такий безкомпромісний і неприборкний стиль, як стріт-арт, теж зрештою уперся у сувенірну крамницю. Несподівано гіркий висновок з позірно веселого фільму. Не нова, але талановито висловлена правда.

         ***

            Вихід через сувенірну крамницю» / Exit Through the Gift Shop  (2010, США-Великобританія, 87`), режисура: Бенксі, оператор: Бенксі, Тьєррі Гетта; виробництво: Paranoid Pictures.

Дмитро Десятерик, “День”

 

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments