Покоління починається з бунту проти попередників.
Оксана Забужко, українська письменниця, поетеса

Неостанній самурай

8 вересня, 2017 - 11:59

До певного моменту Такесі Кітано, при загальному визнанні його таланту, здавався достатньо передбачуваним автором ґанґстерських драм - миттєво впізнаваних, сформованих чітким набором прийомів у режисурі, візуальній атмосфері, доборі акторів, драматургійній структурі, дозуванні насилля тощо. Винятком став раптово ліричний “Кікудзіро”. Але не більше.

Аж раптом, після залитого кров’ю, безмежно жорстокого “Брата якудзи” (2000), вийшли камерні, дещо навіть мелодраматичні “Ляльки” (2003). Після чого, здавалося б, і дивуватися вже нема чому. Але “Затоїчі” ошелешив навіть знавців. Венеційській фестиваль сприйняв нову картину як сенсацію і присудив Кітано "Срібного лева" за режисуру.

Перший сюрприз – історичний антураж. Кітано раніше був байдужим до спеціфіки своєї країни, до яскравих національних особливостей, до котрих ласі європейці (хоча саме на цю авдиторію він і працює як режисер). Попередні картини – універсальні історії, що легко вписуються в будь-яке етнічне чи географійне середовище. І от, ні сіло ні впало, – костюмована постанова, самурайський бойовик. Жанр, який, ризикну припустити, в Японії, принаймні в інтелектуальних колах, повинен зазнавати обструкції як місцевий різновид фольклорних сувенірів. А втім, Кітано не приховував, що його стрічка є римейком вельми популярного за 1960-х років серіалу "Затоїчі" й охоче розповідав про свій страх перед великими класиками історичного “мила”.

Закони жанру, на перший погляд, дотримані. Є два клани, що змагаються один з одним, є двійко кровожерливих ґейш (насправді – брат і сестра), є похмурий найманий вбивця, йому протистоїть таємничий головний герой Затоїчі (Біт Такесі, він же Кітано). Звісно - сила-силенна сутичок. Двобої, втім, можуть розчарувати поціновувачів самурайської м’ясорубки, бо проходять надто вже швидко. Сліпий зарізяка-масажист Затоїчі вбиває буквально одним-двома ударами, скільки б супротивників у нього не було. Жодних криків, обманних рухів та іншої акробатики. Раз-два – і цілий загін лежить. Справедливість поновлюється з півоберту. Зображальний бік, як завжди в Кітано, на найвищому рівні. Всі ті бризки крови, що з ієрогліфічною витонченістю прокреслюють кадр, будь-якого естета змусять зомліти. І, звичайно, постійні розмови про честь і відвагу, правду і кривду... Проте тільки-но ця історія погрожує перетворитися на заховане в панцир і касові збори чудовисько, Кітано майстерним жестом перетворює все на жарт, елеґантно знижує патос. У цьому йому дуже допомагає квартет хвацьких танцюристів (Гідебо, Норіясу, Рон Другий, Суджі) – справжня знахідка режисера. То вони, зображуючи селян, витворяють з мотиками смішні і віртуозні па на рисовому полі, то синкопують на підручних глеках – будь-яке ремесло перетворюють на шоу, ненав’язливо, на краю кадру, але – точно, ідеальним контрапунктом до основних мотивів "Затоїчі". Таким чином Кітано спроквола вводить до фільму елементи брехтівського театру, де функція зонґів виконується розсипаними по картині хореографічними мініатюрами, а всі самураї, ґейші й мафіозі трохи несправжні, пропущені крізь призму іронічного, навіть комічного відсторонення.

І так виходить, що досвідченість виконавців, ефектні епізоди двобоїв, сюжетні хитрощі, блискучі ґеґи, на які Кітано як актор і режисер просто невичерпний, розкішний фінал, де всі, хто лишився живий, танцюють... сучасний степ – спрацювали як витончене маскування. Істина і принада "Затоїчі" в тому, що це від першого до останнього кадру – гостра й талановита пародія, можливо, навіть знущання над заяложеним європейцями східним бойовим кіном. Після низки безперечних, серйозних робіт майстер вирішив просто розвіятися. Розважити й себе, і публіку. І кожен отримав від "Затоїчі" те, що хотів.

Всі настільки задоволені, що це навіть трохи лякає.

***

Затоїчі / Zatoіchі (2003, Японія, 116’), режисура, сценарій: Такеші Кітано, оператор: Кацумі Янаґішима, актори: Біт Такесі (Такесі Кітано), Таданобу Асано, Юй Нацукава, Мічійо Оокусу;  виробництво:  Shochiku, Office Kitano, Celluloid Dreams, Bandai Audiovisual.

Новини партнерів

НОВИНИ ПАРТНЕРІВ

Loading...
comments powered by HyperComments